Справа №   1-32/11

                                                        В И Р О К

                                                  ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

18 січня 2011 року

          Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі –головуючої  судді Царюк Л.М. , при секретарі судового засіданні - Бітюковій Л.М., за участю прокурора –Нечипорук Л.М.,

потерпілої –ОСОБА_2,

законного представника потерпілої –ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця  села Любомирівна Березнігуватського району Миколаївської області,  громадянина України, маючого повну середню освіту, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, раніше судимого:

08.01.1985 р. Снігурівським районним судом Миколаївської області за ч.2 ст. 140, ч.2 ст. 215-3 КК України  до 4 р. 6 міс. позбавлення волі з конфіскацією майна;  10.12.1987 року за постановою Кримського обласного суду строк скорочено на 10 міс. 3 дні;

звільнився 20.04.1988 року за відбуттям строку;

26.01.1989р. Березнігуватським районним судом Миколаївської області за ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст.215-3, 208, 215-1 КК України до 4 років позбавлення волі; 31.07.1992 р. за постановою Миколаївського обласного суду вирок в частині засудження за ч. 1 ст. 215-1 КК України скасовано та провадження по справі закрито, в іншій частині без змін;

15.08.1995 р. Березнігуватським  районним судом Миколаївської області за ч. 3 ст. 81 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки з конфіскацією майна;

звільнився 06.10.1998 р. за постановою Казанківського районного суду Миколаївської області в силу акту амністії;

11.10.2000 р. Снігурівським районним судом Миколаївської області за ч.2 та ч. 3 ст. 140 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

звільнився 22.03.2005 р. по закінченню строку відбування покарання,

         у вчинені злочинів, передбачених ч.3 ст.15, ч. 4 ст. 152, ч.3 ст. 15, ч. 3 ст. 153  та  ч. 2 ст. 263 КК України, -

                                          В С Т А Н О В И В:

          8 травня 2008 року  приблизно об 11 год.  на вулиці Леніна в с.м.т. Воскресенське Жовтневого району Миколаївської області ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння,  був затриманий працівниками міліції за вчинення адміністративного правопорушення. При особистому догляді  у ОСОБА_4 в кишені одежі були виявлено на вилучено  саморобний  ніж по типу мисливських ножів, що відноситься до холодної зброї колюче - ріжучої дії, та  який ОСОБА_4  незаконно носив при собі без передбаченого законом дозволу.           

        Крім того, ОСОБА_4, звільнившись з місць позбавлення волі в 2005 році,  проживав однією сім’єю з ОСОБА_3 та її  дочкою -  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3. В період з літа 2009 року по 27 червня 2010 року ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння,  скориставшись безпорадним станом останньої, яка в силу свого малолітнього віку не могла  чинити опір,  неодноразово намагався  вступити з нею в статеві зносини  та задовольнити статеву пристрасть неприродним способом за наступних обставин.

        Так, влітку 2009 року в обідній час  ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, та, знаходячись разом з малолітньою ОСОБА_2, на березі річки Інгул біля с. Калинівка Жовтневого району Миколаївської області вирішив зґвалтувати останню.  З цією метою  відвів ОСОБА_2 від берега річки   в безлюдне та непомітне місце серед дерев, де зняв  білизну з ОСОБА_2, почав торкатися руками інтимних місць дитини, а потім намагався вступити з малолітньою в статеві зносини, однак не зміг це зробити внаслідок своїх  фізіологічних  властивостей.

          Також,  приблизно на початку осені 2009 року  у вечорі  ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння,  за місцем свого помешкання в будинку АДРЕСА_1,  побачивши сплячою на  ліжку малолітню ОСОБА_2, вирішив її зґвалтувати скориставшись відсутністю інших членів родини.   Реалізуючі свій намір, ОСОБА_4 підійшов до ліжка, на якому спала дитина, та знявши з неї білизну, почав торкатися її оголених інтимних місць, а потім  намагався  вступити з  малолітньою в статеві зносини, незважаючи на прохання останньої припинити  ці дії, однак не зміг довести свій намір до кінця внаслідок своїх фізіологічних властивостей.

          Наприкінці осені 2009 року  в вечірній час ОСОБА_4 за вказаним місцем проживання, скориставшись тим, що він знаходиться на одинці зі сплячою малолітньою ОСОБА_2 з тією ж метою зняв з малолітньої білизну, почав торкатися інтимних місць та намагався вступити з останньою в статеві зносини, однак не зміг довести свій намір до кінця внаслідок своїх фізіологічних властивостей.

           Таким же чином та за таким ж обставинами в будинку свого помешкання за вказаною адресою  в грудні 2009 року  ОСОБА_4  намагався вступити з малолітньою ОСОБА_2, яка в силу свого малолітнього віку не могла чинити опір, в статеві зносини, однак не зміг довести свій умисел до кінця  по фізіологічним причинам.

            27 червня 2010 року приблизно о 23 годині  ОСОБА_4, скориставшись тим, що знаходиться вдома за зазначеною адресою на одинці зі сплячою малолітньою ОСОБА_2,  з метою її зґвалтування , підійшов до ліжка, де спала остання, зняв з неї білизну та почав непристойні доторкання до інтимних місць дитини,  незважаючи  її заперечення проти таких дій, намагався вступити з малолітньою в статеві зносини, однак не зміг це зробити по фізіологічним причинам свого організму.

              Крім того, в той же час та у тому ж місці ОСОБА_4 після  вчинення замаху на зґвалтування малолітньої ОСОБА_2, вирішив задовольнити з останньою  статеву пристрасть неприродним способом, усвідомлюючи, що малолітня дитина не зможе чинити  йому опір. ОСОБА_4, здійснюючи свій намір, змочив пальці рук та почав задовольняти свою статеву пристрасть неприродним способом, а потім намагався  вступити з малолітньою в статеві зносини  через анальний отвір тіла дитини. Однак свій намір до кінця не довів з фізіологічних причин та у зв’язку з поверненням додому  матері малолітньої ОСОБА_2   

               Підсудний в судовому засіданні свою провину  у замаху на зґвалтування та насильницькому задоволені статевої пристрасті неприродним способом не визнав, зазначив, що такого не пам’ятає, оскільки на той час  перебував кожного дня у стані алкогольного сп’яніння, а коли він знаходиться у такому стані, то не контролює своїх дій. При цьому пояснив, що падчерка –ОСОБА_2 неодноразово говорила йому, що у стані сп’яніння він застосовував до неї насильницькі дії, він вірив дитині. В подальшому  відмовився давати показання в цій частині обвинувачення.

               Згідно оголошених в судовому засіданні  показань підсудного, наданих на досудовому слідстві, зі слів його падчерки –ОСОБА_2, йому відомо, що  влітку 2009р., коли вони вдвох були на березі ріки Інгул, де він вжив спиртні напої, він обгорнув дитину в куртку та відніс до дерев. Там  він торкався  інтимних місць останньої, а потім насильно вступив з нею в статевий акт. Після того, на такі ж його дії падчерка скаржилась  йому ще тричі, але таких подій він не пам’ятав, оскільки перебував у стані сп’яніння.

27 червня 2010 р. він з дружиною та сином знаходився в гостях в                м. Миколаєві, де вживав спиртні напої. Приблизно о 21 год. по приїзду додому він пішов до знайомих, де знову вживав спиртне. Повернувшись, він посварився із дружиною і та втекла до своєї сестри ОСОБА_5 Він підійшов до дивана, де спала його падчерка та син. Він ліг коло падчерки, розбудив її та стягнув білизну. Дівчинка просила її не чіпати, плакала, але він почав торкатися руками її інтимних місць, а потім намагався вчинити з нею статевий акт, але через фізіологічні властивості не зміг цього зробити. Потім, погрожуючи падчерці вбивством, він ввів свої пальці в анальній отвір дівчинки, а потім  намагався вступити з нею в статеві зносини через анальний отвір її тіла, але через фізіологічні властивості не зміг довести свій намір до кінця. Крім того, в цей час додому повернулась дружина разом з своєю сестрою ОСОБА_5  Вони стали кричати на нього, забрали дітей і пішли до ОСОБА_5, а він продовжив вживати спиртне. Наступного дня він поїхав до м. Миколаєва, а через декілька днів  - до с. Любомирівка, де і був затриманий працівниками міліції (а.с.97-98).

В судовому засіданні свої покази на досудовому слідстві підсудний заперечував, мотивуючи тим, що на нього чинити тиск працівники міліції, однак хто саме та за яких обставин, повідомляти суду  відмовився, а також відмовився від будь-яких перевірок з цього приводу.

За таких обставин суд, приймає до уваги показання, дані підсудним в ході досудового слідства, оскільки вони узгоджуються з показаннями потерпілої, її законного представника, свідків по справі. Заперечення цих показань в суді суд розцінює як можливість підсудного  уникнути відповідальності.

Свою вину у носінні холодної зброї без передбаченого на те дозволу ОСОБА_4 визнав та пояснив, що в 2006 р. під час прибирання свого будинку, знайшов саморобний ніж, який носив з собою, щоб чистити лопати, оскільки заробляє на життя копанням басейнів  жителям села.

В 2008 р., в стані сп’яніння, він був затриманий працівниками міліції, які знайшли в його одежі цей ніж, та вилучили його в присутності свідків. Також було вилучено ще один ніж, яким він користувався в господарстві.

          За епізодом  незаконного носіння ОСОБА_4 холодної зброї, його вина, крім власного визнання своєї провини, підтверджується  наступними доказами.

                Так, з протоколів про адміністративне правопорушення та адміністративне  затримання від  08.05.2008 р. вбачається, що підсудний був затриманий за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1  ст. 178 КупАП, та при особистому догляді  у нього в кишені  одягу   було виявлено та вилучено два ножа ( а.с. 4,5).

          Відповідно  до висновків   медичного огляду від 08.05.2008 р.   у підсудного виявлена  гостра інтоксикація внаслідок вживання алкоголю (а.с. 15).

          Згідно висновку експерта № 1065, один з ножів, вилучених при особистому догляді у ОСОБА_4, відноситься  до короткоклинкової холодної зброї колючо-ріжучої дії,  виготовлений саморобним способом по типу мисливського ножа загального призначення (а.с.18-20).

                  З показань свідків   ОСОБА_6, ОСОБА_7 вбачається, що  8 травня 2008 року при  особистому догляді ОСОБА_4  із кишені його одежі було вилучено два ножа ( т. 1 а.с. 22-23, 129).                   

                  Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні підтвердив, що  8 травня 2008 року в с.м.т. Воскресенське на вулиці Леніна в нетверезому стані та в неохайному вигляді було затримано ОСОБА_4

                    Аналогічні обставини  підтвердив в своїх показанням  й свідок   ОСОБА_9 ( т.1 а.с.32-33).

                     Таким чином, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 в незаконному носінні  холодної зброї без передбаченого законом дозволу та кваліфікує його дії за цим епізодом за ч. 2 ст. 263 КК України.

                За  епізодами замаху на зґвалтування  та замаху на насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом  вина підсудного підтверджується  доказами, дослідженими судом.

                  Так, потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що підсудний її вітчим. Разом з ним, матір’ю та трирічним братом ОСОБА_10  вони мешкають в будинку АДРЕСА_1. Оскільки вітчим зловживає спиртними напоями, та в стані сп’яніння провокує сварки з її матір’ю, у зв’язку з чим  вона вигадала, що вітчим постійно ґвалтував її, аби його налякати і примусити кинути пити та вчиняти бійки. При цьому дівчинка пояснила, що інколи вітчим лягав до неї у постіль, але що робив говорити відмовилась, пояснивши, що боїться аби його не посадили до в’язниці, оскільки в сім’ї  скрутне матеріальне становище, мати скаржиться, що грошей не вистачає та дорікає їй, що як би вітчим був дома, то заробляв гроші. Крім того, під час досудового слідства вона зустрічалася з вітчимом та останній їй обіцяв, що коли його відпустять він їй купе велосипеда.

          У зв’язку з зазначеним, в судовому засіданні були оголошені показання ОСОБА_2, надані на досудовому слідстві, де вона зазначила, що 27 червня 2010 р. разом з вітчимом та братом вони були в гостях, де вітчим вживав спиртне. Приблизно о 23 год. прийшла її мати та забрала їх додому. Вона відразу лягла спати на своє ліжко, і біля неї мати поклала спати  брата ОСОБА_10.  Вона чула, що батьки сваряться, а потім мати пішла кликати  свою сестру ОСОБА_5 Вітчим відразу ліг до неї у ліжко і повернув до себе спиною, зняв з неї білизну та почав непристойно торкатися своїми руками до її статевих органів. Вона почала плакати, та просити вітчима залишити її, але він не слухав та вступив з нею в статеві зносини. Потім він змочив пальці рук та ввів їй у  анальний отвір, а потім вступив з нею в статеві зносини  через анальний отвір її тіла.           В цей час додому повернулась мати та тітка ОСОБА_5, які побачили, що вітчим лежить біля неї. Вона вскочила з ліжка і почала одягатися. Мати та тітка кричали на вітчима, а він почав бити матір, тому вони пішли ночувати до тітки.

          З її ж показань, до цих подій вітчим, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, неодноразово проти її волі вступав з нею в статеві зносини.  

Вперше, влітку 2009 р., коли вона з вітчимом була на березі ріки Інгул біля с. Калинівка, вітчим обернув її у свою куртку та відніс у безлюдне місце до дерев. Там зняв з неї білизну і почав торкатися своїми руками її інтимних місць. Вона почала плакати і просила відпустити, але він погрожував  і не припиняв своїх дій. Потім він спустив з себе брюки і білизну, та вступив із нею в статеві зносини.

Восени того ж року, коли вона спала, вітчим увійшов до неї в кімнату, ліг до неї, обернув до себе спиною, та почав торкатись руками її статевих органів. Вона плакала та просила не чіпати, але вітчим не слухав. Потім розвів руками її ноги та вступив з нею в статеві зносини. Після цього, погрожуючи фізичним насильством, сказав, щоб вона про це нікому не розповідала.  Через декілька місяців, він знову прийшов до її кімнати і тим же способом вступив з нею у статеві зносини.

В тому ж році, вітчим знову ліг до неї в ліжко, насильно зняв білизну та почав торкатись її інтимних місць. На  прохання не чіпати її вітчим не реагував, та знову вступив з нею в статеві зносини. Наступного дня вона розповіла про насильницьки дії її вітчима своїй тітці ОСОБА_5, після чого він залишив її в спокою на тривалий час і наступного разу зґвалтував вже 27 червня 2010 р. (а.с. 75-78, 142-146).

Суду малолітня потерпіла підтвердила, що дійсно давала такі свідчення. Зміну своїх показань в судовому засіданні пояснює тим, що на теперішній час її сім’я  без вітчима немає заробітку, мати не працює, брат її хворіє, та зі слів своєї матері їй стало відомо, що медична експертиза підтвердила, що вона не втрачала дівочість.

           З показань законного представника потерпілої  ОСОБА_3  –дружини підсудного –в судовому засіданні вбачається, що разом з чоловіком,  їх сином ОСОБА_10, та її донькою від першого шлюбу -  ОСОБА_2, вони мешкають в АДРЕСА_1. Зі слів її доньки, ОСОБА_4 торкався до неї, знімав з неї білизну, коли вони вдвох були біля річки влітку 2009 р., але про те, що він вступав з донькою в статеві зносини остання не розповідала. Зі слів своєї сестри ОСОБА_5  вона також дізналася, що після її сварок з чоловіком, донька розповідала тітці, що підсудний приставав до дитини. В міліцію з заявою по вказаним фактам  вона звернулася, оскільки хотіла провести доньки медичну експертизу  на предмет статевого злочину. До проведення медичної експертизи вона довіряла показанням доньки, яка при допиті розповідала в подробицях про вчинені підсудним дії. Однак, коли дізналася, що за висновком експертизи її дочка не втрачала незайманість, то піддала сумніву  пояснення дочки про зґвалтування. 27 червня 2010 р. ввечері, коли чоловік з дітьми знаходився в гостях та вживав спиртне, вона прийшла та забрала їх додому. Вона вийшла на двір,  коли повернулась, то чоловік лежав коло дітей на дивані і щось їм говорив. Вона почала сваритися, щоб він не заважав дітям спати, вони знову посварились і вона пішла за сестрою ОСОБА_5 Коли вони повернулися, чоловік все ще лежав біля дочки, вона вдарила його, бо він був у стані сп’яніння.  

Втім, згідно оголошених в судовому засіданні показань ОСОБА_3, наданих на досудовому слідстві 30.06.2010 р., остання зазначила, що 27 червня 2010 р. разом з дітьми та чоловіком вони перебували у м. Миколаєві, де робили покупки. В місті чоловік випив спиртне. Приблизно о 17 год. вони повернулись додому, де вона заснула, а коли прокинулась, то побачила, що вдома нікого немає. Чоловіка та дітей вона знайшла у сусіда та забрала їх додому. Діти лягли спати. Між нею та чоловіком виникла сварка. Оскільки у стані сп’яніння чоловік стає агресивним, то вона пішла за допомогою до сестри. Приблизно через 10-15 хвилин разом із сестрою ОСОБА_5 вона повернулась додому та побачила, що чоловік близько лежить біля дочки. Дівчинка плакала, і вона зрозуміла, що чоловік намагався зґвалтувати її доньку. Вона почала бити чоловіка. Донька відразу скочила з ліжка, білизни та спідниці, в яких вона лягала спати, на ній не було. Чоловік також зіскочив з постелі, штани і білизна були спущені, він швидко одягся, та почав наносили їй побої. Сестра –ОСОБА_5 заступилася за неї, та забрала її з дітьми до себе. Вранці  вона повернулась додому, та побачила, що чоловіка і його речей немає, а наступного дня звернулась до міліції із заявою за фактом зґвалтування її доньки.

Крім того, з показань ОСОБА_3, восени 2010 р., зі слів сестри ОСОБА_5 вона дізналася, що чоловік зґвалтував її доньку, але тоді до міліції вона не звернулась, оскільки побоялася позору серед односельців (а.с. 70-72).

Згідно показань ОСОБА_3 від 02.07.2010 р., остання зазначила, що, коли 27.06.2010 р. вона повернулась додому разом із сестрою ОСОБА_5, то чоловік лежав біля дочки. Вона покликала доньку та сказала, що вони підуть ночувати до тітки. Коли дівчинка піднялась, то туніка на ній була піднята, а білизни не було. Чоловік був одягнений. Вже по дорозі до її сестри, донька розповіла, що ОСОБА_4 вводив свої пальці в інтимні місця її тіла, і робив це раніше, але в статевий акт з нею не вступав (а.с. 103-104).

Зміну своїх показань ОСОБА_3 пояснила тим, що, оскільки дитина не втратила  дівочість, вона вважає, що показання дитини не чим не підтверджуються.

          Свідок ОСОБА_5 в судовому засідання пояснила, що влітку 2010 р. її сестра ОСОБА_3 прибігла до неї додому та просила допомоги, бо її чоловік –ОСОБА_4 у стані сп’яніння вчинив сварку, кидався до неї та дітей. Коли вони прибігли додому сестри, ОСОБА_4 лежав на ліжку біля дітей, поряд з ним лежала потерпіла, а потім – ОСОБА_10. Коли підсудний побачив їх, то підскочив, та почав бити сестру. Він був одягнений у джинси і футболку. Ніяких протиправних дій  підсудного щодо  племінниці              ОСОБА_2 вона не помічала, і остання на нього ніколи не скаржилась          Її сестра ОСОБА_3 колись повідомила, що зі слів донька,            ОСОБА_4 торкався її інтимних місць, але вона  запропонувала сестрі не поспішати звертатись до міліції, бо дитина могла це вигадати.

          Згідно її ж показань, наданих на досудовому слідстві, 27 червня 2010 р. приблизно о 23 год. до неї додому прибігла її сестра ОСОБА_3 та просила допомоги, бо чоловік у стані сп’яніння чіпляється до неї та дочки. Коли вони прийшли в дім сестри, то підсудний лежав біля дітей на ліжку. ОСОБА_4 підвівся та почав бити сестру. Він був одягнутий. Діти почали плакати, та вона забрала їх та сестру до себе додому. Наступного ранку, сестра розповіла, що ОСОБА_4 чіплявся до доньки. Вони разом почали розпитувати дівчинку, і та розповіла, що вітчим торкався руками до її інтимних місць (а.с. 101).

          Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що влітку 2010 р. зі слів сусідів дізнався, що односелець ОСОБА_4 зґвалтував свою падчерку ОСОБА_2.   

          Аналогічні показання дали свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13  (а.с. 158,159).

Відповідно до  висновків  експертів № 1763/ 1514-10 та № 2264/1763/1514-10 ушкоджень на тілі малолітньої ОСОБА_2 не виявлено. Цілісність дівочої   пліви не порушена. Анатомічні особливості побудови дівочої пліви ОСОБА_2 при умові  уведення в отвори тіла статевого органу чоловіка не дозволяє вчинення статевого акту без її розриву.  У останньої в  області анального отвору по правому нижньому краю виявлено гіперемію шкіри, що утворилася в результаті застосування тупих твердих предметів, якими могли бути як пальці рук так й статевий орган чоловіка (а.с.110-111, 162-163).

Як встановлено висновками судово-психіатричної експертизи № 514  підсудний психічними захворюваннями не страждає. В період інкримінуємих діянь міг усвідомлювати свої дії  і керувати ними (а.с.118-122).

          Даними судово-психологічної експертизи № 25  встановлено, що малолітня ОСОБА_2 здатна правильно сприймати обставини по справі. Несформованість особистості дитини, залежність від дорослих, підкорення їм в силу вікових особливостей не виключає того, що дитина приховує свої переживання та обставини, що носять психотравмуючий характер. Потерпіла не в повній мірі усвідомлювала характер та значення сексуальних дій ОСОБА_4, а відповідно й не могла чинити опір цим діям (а.с.132-140).

           Аналізуючи показання малолітньої потерпілої, її законного представника та свідка ОСОБА_5 суд вважає, що в основу вироку необхідно покласти  показання цих осіб, дані в ході досудового слідства, оскільки саме ці показання є достовірними, оскільки узгоджуються між собою та іншими доказами по справі. Показання потерпілої щодо опису дій підсудного є конкретними та послідовними. Також підтверджуються висновками  медичної експертизи щодо наявності тілесних ушкоджень в області  анального отвору.   Про  обставини вчинення злочинів потерпіла повідомляла своїй матері та тітці ОСОБА_5  Ці ж показання відображені в протоколах допитів вказаних осіб.  Небажання потерпілої  визнавати та повторювати в судовому засіданні  обставин  подій, зазначених в протоколах її допитів та  в обвинуваченні, на думку суду, обумовлено   несформованістю особистості дитини, залежністю її від думки матері, яка піддає сумніву її показання та підкорення їй в силу вікових особливостей. На ці фактори впливу вказує й висновок експерта –психолога. Зміну показань законного представника потерпілої та  свідка ОСОБА_5 суд розцінює як намір допомоги  підсудному уникнути відповідальності за свої протиправні дії, оскільки сім’я   ОСОБА_3  має  матеріальні труднощі у зв’язку з перебуванням підсудного під вартою.   

Оцінюючи досліджені докази у сукупності, суд приходе до висновку про доведеність вини підсудного  в незакінченому замаху на зґвалтування малолітньої з використанням безпорадного стану, вчинене повторно, тобто у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 152 КК України, а також у незакінченому замаху на задоволення статевої пристрасті неприродним способом з використанням безпорадного стану, вчинене щодо малолітньої та особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.. 152 КК України, а саме у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст.15, ч. 3 ст. 153 КК України.

Органами досудового слідства   дії підсудного за епізодами обвинувачення за  ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 152   КК України кваліфіковані за кваліфікуючою ознакою із застосуванням  погроз фізичним насильством, а за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 153 КК України  із застосуванням  фізичного насильства. Однак з обвинувачення не вбачається які конкретно дії підсудного свідчили про погрози фізичним насильством та яке саме фізичне насильство застосовувалося до потерпілої під час вчинення протиправних дій підсудним.  В судовому засіданні було встановлено,  що вказані епізоди злочинів підсудний скоював з використанням  безпорадного стану потерпілої, оскільки внаслідок свого малолітства, остання не могла чинити опір діям підсудного. Ця ж кваліфікуюча ознака зазначається й в обвинуваченні. Крім того,  диспозиція зазначених статей при кваліфікуючий ознаки цих  злочинів - використання безпорадного стану -  виключає кваліфікуючі ознаки -  погрози фізичним насильством та застосуванням фізичного насильства, а відтак зазначені кваліфікуючи ознаки  підлягають виключенню  з обвинувачення.

Обираючи вид та  міру покарання підсудному,  суд враховує,  що підсудний вчинив злочину, що відносяться  до злочинів середньої тяжкості та особливо  тяжких, вчинені в стані алкогольного сп’яніння, дані про особу підсудного, який  раніше судимий за вчинення умисних злочинів, відповідно медичного висновку виявляє залежність від алкоголю, посередньо характеризується за місцем помешкання, немає постійного місця роботи, одружений має на утриманні  від шлюбу одну малолітню дитину, однак злочини вчинив відносно малолітньої падчерки, також суд враховує стадії  та кількість епізодів вчинених злочинів проти статевої недоторканості особи.  Враховуючи зазначені обставини в сукупності, суд приходе до висновку про необхідність обрання підсудному покарання у виді позбавлення волі.  

На підставі ст.. 81 КПК України  речові докази по справі –два ножі, що зберігаються в Жовтневому РВ УМВС України в Миколаївській області, підлягають знищенню.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,

                                     З А С У Д И В:

          Визнати   винним  ОСОБА_4 у вчинені злочинів, передбачених  ч.3 ст. 15, ч. 4 ст. 152;  ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 153 та  ч. 2 ст. 263  КК України і призначити йому  покарання:

- за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 152 КК України у виді позбавленні волі строком на  десять років шість місяців;

- за  ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 153 КК України у виді позбавлення волі строком на десять  років;

- за ч. 2 ст. 263 КК України  у виді позбавленні волі строком на  один  рік.

         На підставі ч. 1 ст. 70 КК України  призначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим  у виді позбавлення волі строком на  десять років шість місяців.

          Міру запобіжного заходу засудженому  у виді взяття під варту  до набрання вироком законної сили залишити без змін.

          Строк відбування  покарання  засудженому обчислювати з дня затримання 30 червня 2010 року

Відповідно до ст. 81 КПК України речові докази по справі –ножі, що зберігаються в Жовтневому РВ УМВС України в Миколаївській області, знищити.

          На вирок можуть бути  внесені апеляції в апеляційний суд Миколаївської області через Жовтневий районний суд протягом 15 днів з моменту його оголошення, а для засудженого, який тримається під вартою, у той же строк з моменту вручення копії вироку.

                         Суддя                                                 Л. Царюк