Справа №2-116-07

РІШЕННЯ

іменем               України

смт.Короп                                                                                                                15 травня 2007 року

Корейський районний суд Чернігівської області в складі: головуючого - судді Грушка О.П.

при секретарі -       Двойное І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до прокурора Коропського району ОСОБА_2., Управління державного казначейства в Коропському районі Чернігівської області, Державного казначейства України про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю прокурора Коропського району, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. звернувся до суду з даним позовом, вказуючи на те, що 29 березня 2007 року апеляційний суд Чернігівської області визнав бездіяльність прокурора Коропського району Чернігівської області ОСОБА_2. у ненаданні позивачу копій процесуальних документів. Своєю бездіяльністю прокурор Коропського району завдав позивачеві як моральної, так і матеріальної шкоди. В апеляційному суді справа розглядалася в порядку адміністративного судочинства. Тому, на підставі ч. 2 ст. 21 КАС України позивач подав позов про відшкодування моральної і матеріальної шкоди окремо від вимог вирішити публічно-правовий спір. Прокурор Коропського району ОСОБА_2. перешкоджав позивачеві у повному та своєчасному здійсненні його особистого права, передбаченого ст. 40 Конституції України, ст. 236 КПК України, вимусив своїми діями позивача душевно страждати протягом семи місяців, звертатися до суду за захистом своїх законних прав. Позивачеві потрібен час та зусилля для відновлення попереднього стану. Крім того, позивач вимушений був відриватися від своїх звичайних занять, ходити до прокуратури і суду і цим самим нести моральний стрес. Таким чином прокурор Коропського району завдав позивачу моральну шкоду, яку останній оцінює в сумі 1500 грн. Крім моральної шкоди, прокурором Коропського району ОСОБА_2. було завдано і матеріальної шкоди. Так, 15 і 29 березня 2007 року позивач був присутній на засіданнях апеляційного суду Чернігівської області і витрачав кошти на проїзд - всього 54 грн. 30 коп. Крім того, відповідач повинен відшкодувати позивачеві добові за два дні - в сумі 50 грн. А тому просить суд відшкодувати моральну шкоду в сумі 1500 грн. та матеріальну шкоду в сумі 104 грн., завдану прокурором Коропського району Чернігівської області ОСОБА_2.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1. підтримав свої позовні вимоги з вищевикладених мотивів і просить їх задовольнити. Пояснив, що в липні 2005 року до прокуратури Коропського району надійшов висновок ВВБ УМВС України в Чернігівській області за матеріалами перевірки по його заяві, щодо неправомірних дій працівників Коропського РВ УМВС. За результатами розгляду даного висновку прокуратурою коропського району Чернігівської області було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Дана постанова була скасована. В подальшому, протягом 2006 року прокуратура Коропського району декілька раз виносила постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за даним фактом. Всі вони скасовувалися або прокуратурою, або судом, в тому числі і за скаргами позивача. Але прокурор Коропського району ОСОБА_2. відмовляв у наданні копій постанов про відмову в порушенні кримінальної справи, чим позбавляв позивача права на їх оскарження. З усієї кількості винесених постанов про відмову в порушенні кримінальної справи, які були практично тотожними, ОСОБА_1. отримав всоьго дві. В отриманні решти йому було відмовлено. Тому позивач вимушений був ходити до прокуратури і вимагати надання копій постанов, звертатися до суду, в результаті чого ніс душевні страждання і отримував моральний стрес. Він затратив багато часу та зусиль, направлених на відновлення попереднього стану, під час цього відривався від звичайних занять, а тому вважає, що йому має бути відшкодована моральна шкода в сумі 1500 грн. Яким чином була розрахована сума моральної шкоди - не пояснив. Також, вважає, що йому має бути відшкодована вартість проїзду до м. Чернігова на засідання апеляційного суду і назад до смт Короп та добові за два дні. Про відшкодування даних затрат в якості судових витрат до апеляційного суду, який безпосередньо розглядав справу, не звертався, так як вважає дані затрати не судовими витратами, а матеріальною шкодою, завданою йому бездіяльністю прокурора Коропського району.

Відповідач по справі прокурор Коропського району Чернігівської області ОСОБА_2. позов не визнав, надав суду заперечення на позов та пояснив, що всі процесуальні рішення, які приймалися прокуратурою району за результатами розгляду висновку ВВБ УМВС України в Чернігівській області направлялися ОСОБА_1. поштою. Якщо він їх з якоїсь причини не отримав, то вини прокуратури в цьому немає. Крім того, сам позивач визнає, що дві постанови про відмову в порушенні кримінальної справи він отримав. Але ті постанови, які за словами позивача він не отримав, стосувалися того самого факту, за змістом були практично однаковими. Отже, позивач знав про суть прийнятих рішень, був з ними знайомий, неодноразово їх оскаржував. Таким чином, його прав ніхто не порушував. Коли ОСОБА_1. приходив на особистий прийом в прокуратуру, відповідач пояснював йому, що всі процесуальні рішення направлялися заявникові в порядку, передбаченому законодавством. Вважає, що позивач взагалі не обгрунтував в чому полягає завдана йому моральна шкода, не надав жодних доказів цього, не обгрунтував визначеної ним суми моральної шкоди. Що ж стосується затрат на проїзд в судове засідання до апеляційного суду та добових, то це є судовими витратами. А розподіл судових витрат між сторонами та порядок їх сплати має вирішувати той суд, який безпосередньо розглядав справу.

Відповідач по справі - Головне управління державного казначейства у Чернігівській області позов не визнав і надав до суду заперечення на позов. Представник відповідача ОСОБА_3 пояснила, що шкода, завдана особі, повинна відшкодовувати особа, яка завдала цю шкоду. Але Головне управління державного казначейства у Чернігівській області не завдавало ОСОБА_1. ні моральної, ні матеріальної шкоди. Крім того, позивачем не надано розрахунок визначеної ним суми моральної шкоди.

Представник відповідача по справі - Державного казначейства України в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце судового розгляду був повідомлений своєчасно.

Заслухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України „Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала."

Згідно ст. 1167 ЦК України „Моральна шкода, завдана-фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини."

Відповідно до п. З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року N 5: „Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків." Але позивач не навів жодних конкретних і суттєвих обставин того, в чому саме виразилася завдана йому моральна шкода. Так, у позовній заяві вказано, що прокурор ОСОБА_2. перешкоджав позивачу в здійсненні права, передбаченого ст. 40 Конституції України та ст. 236 КПК України. Ст. 40 Конституції України передбачає право громадян направляти звернення до органів влади. А ст. 236 КПК України передбачає право оскаржувати дії прокурора. Але як було встановлено в ході судового розгляду, позивачу ніхто не перешкоджав у користуванні вказаними правами. Сам позивач в судовому засіданні підтвердив, що неодноразово користувався цими правами. В результаті подачі ним скарг до різних установ, постанови прокуратури про відмову в порушенні кримінальної справи скасовувались. А та обставина, що для реалізації свого права на оскарження дій органів прокуратури позивачу необхідно було затратити певний час, зусилля, відриватися від звичайних занять, відвідувати державні установи - зокрема органи прокуратури і суду, не вказує на моральні страждання позивача, а є звичайними діями особи в процесі реалізації своїх прав. Адже такі дії позивача були добровільними. Крім того, позивач не надав суду будь-яких обгрунтувань або розрахунків, на підставі яких він визначив суму моральної шкоди. За таких обставин позовна вимога про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає.

В апеляційному суді Чернігівської області справа про бездіяльність прокурора Коропського району розглядалася в порядку адміністративного судочинства. Відповідно до ч. 1 ст. 87 КАС України „Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи". Згідно з п. 2 ч. З ст. 87 КАС України „до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані з прибуттям до суду".

Відповідно до ч. 6 ст. 94 КАС України „Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат".

Відповідно до ст. 207 КАС України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції повинно бути зазначено розподіл судових витрат.

В своїх поясненнях позивач наполягав на необхідності відшкодування йому вартості проїзду до м. Чернігова на засідання апеляційного суду і назад до смт Короп та добові за два дні перебування на засіданнях суду, мотивуючи це тим, що дані затрати, понесені ним, не є судовими витратами, а є матеріальною шкодою, завданою йому прокурором Коропського району. Але мотивуючи необхідність відшкодування даних затрат в позовній заяві позивач посилається на ст. 85 ЦПК України, яка передбачає саме розподіл витрат сторін, пов'язаних з явкою до суду, що в свою чергу відносяться до судових витрат.

Такими чином, витрати позивача, пов'язані з проїздом до м. Чернігова на засідання апеляційного суду і назад до смт Короп та добові за два дні перебування на засіданнях суду 15 і 29 березня 2007 року - є судовими витратами по розгляду справи в апеляційному суді Чернігівської області. їх розподіл між сторонами та порядок відшкодування повинен бути встановлений тим судом, який розглядав справу, під час розгляду якої і виникли судові витрати.

За таких обставин позовна вимога ОСОБА_1 . про відшкодування йому матеріальної шкоди в сумі 104 грн. задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10,11, 60, 85,209,212-215, ЦПК України, ст.ст. 1166-1167 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до прокурора Коропського району ОСОБА_2., Управління державного казначейства в Коропському районі Чернігівської області, Державного казначейства України - відмовити.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: