Справа № 2а-180

2011 рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2011 року Галицький районний суд м.Львова в складі: головуючої-судді Серьодкіної І.М., при секретарі Кузьмич Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління ДАІ ГУ МВС України у Львівській області, Інспектора БДПС ДАІ м.Львова Тітова Дмитра Анатолійовича про визнання незаконними дій та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління ДАІ ГУ МВС України у Львівській області, Інспектора БДПС ДАІ м.Львова Тітова Дмитра Анатолійовича про визнання незаконними дій та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування заявленого адміністративного позову покликається на те, що постановою серії ВС №147355 від 23.10.2010 року по справі про адміністративне правопорушення, його неправомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 430,0  грн. Враховуючи вищенаведене, просить позов задоволити, скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВС №147355 від 23.08.2010 року.

Позивач та представники відповідачів в судове засідання не з’явилися без поважних причин і оскільки відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч.2 ст. 122 КпАП України, відповідальність за вказаною статтею наступає серед іншого і за недодержання водіями вимог розмітки проїзної частини шляхів.

          З оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення ВС №147355 від 23.08.2010 року (а.с.3) вбачається, що ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що останній 23.08.2010 року о 12 год. 25 хв. по вул. Пасічна-Пирогівка у м.Львові керуючи автомобілем в лівій смузі при наявності вільної правої, чим порушив п.п.11.2, 11.5  Правил дорожнього руху, чим скоїв правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 430 грн.

Однак, з мотивів, викладених позивачем у позовній заяві, вбачається, що він рухався по вул.Пасічна-Пирогівка у м.Львові, на дорозі, яка має дві смуги для руху в одному напрямку, на переривчастій лінії дорожньої розмітки він здійснив випередження автомобіля (мікроавтобуса), що рухався у правій смузі. Дотримуюючись безпечного інтервалу та безпечної дистанції у відповідності п.п. 13.1, 13.3 Правил Дорожнього руху України він продовжив рух у лівій смузі та під час перестроювання у праву смугу (близько 50 м. від випередженого автомобіля) був зупинений інспектором ДАІ.

Згідно ст.245 КпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

          Відповідно до ст.251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Проте судом встановлено, що виходячи із положень вище згаданих статей КпАП України, суб’єктом оскарження при складанні протоколу та винесенні оскаржуваної постанови не було виконано вимог цих статей, зокрема щодо своєчасності, повноти, всебічності та об’єктивності з'ясування обставин справи.

У відповідності до вимог ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не надано суду жодних доказів в підтвердження оскаржуваної постанови, які б спростовували твердження позивача.

Крім того, відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті”, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП України.

Тому, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена без врахування та належної перевірки питань чи є в діях позивача ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність і вина у його вчиненні, крім того, не наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та не зазначено мотивів відхилення тих доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Так, оскаржувана постанова винесена лише на підставі протоколу від 23 серпня 2010   року. Однак при складанні такого та винесенні постанови не враховано пояснення та заперечення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, не наведено жодних доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_2 слід задоволити, скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВС №147355 від 23.08.2010 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КпАП України, а провадження в справі закрити.

          Керуючись ст.ст.7-12,86,161-162,167 КАС України, ст.ст.293,294 КпАП України,  суд

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задоволити.

          Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВС №147355 від 23.08.2010 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КпАП України, а провадження в справі закрити.

          Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

          Головуюча                                                                                          І.М.Серьодкіна