Справа № 2а-153

2011 рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2011 року Галицький районний суд м.Львова в складі: головуючої-судді Серьодкіної І.М., при секретарі Кузьмич Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної автомобільної інспекції міста Львова Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України у Львівської області про визнання незаконними дій та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної автомобільної інспекції міста Львова Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України у Львівської області про визнання незаконними дій та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування заявленого адміністративного позову покликається на те, що постановою серії ВС №016154 від 17.07.2009 року по справі про адміністративне правопорушення, його неправомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122, 126 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850,0  грн. Враховуючи вищенаведене, просить позов задоволити, скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВС №016154 від 17.07.2009 року.

Позивач та представник відповідача в судове засідання не з’явилися без поважних причин і оскільки відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч.1 ст. 122 КпАП України, відповідальність за вказаною статтею наступає серед іншого і за недодержання водіями вимог розмітки проїзної частини шляхів;відповідальність за статтею 126 КпАП України наступає серед іншого і за не пре’явлення на вимогу посадової особи страхового поліса про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.  

          З оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ВС №016154 від 17.09.2009 року (а.с.3) вбачається, що ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що останній 17 липня 2009  року о 17 год. 25 хв. на 527 км. +  270 м. автодороги Київ-Чоп Кам’янка Буського району Львівської області керуючи автомобілем не виконав вимоги дрожньої розмітки 34.1.1., яка розділяє транспортні потоки зустрічних напрямків та у позивача був відсутній чинний договір обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, чим порушив п.п.34.1.1., 2 п.1 „г”,11.2, 11.5  Правил дорожнього руху, чим скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122, 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.

Однак, з мотивів, викладених позивачем у позовній заяві, вбачається, що він 17 липня 2009 року при здійсненні руху на автомобілі був зупинений працівником ДПС ДАІ Буського взводу БДПС ДАІ при ГУМВСУ у Львівській області молодшим сержантом Качмарем Юрієм Михайловичем. Останній після отримання документів повідомив ОСОБА_2 про те, що він не виконав вимог дорожньої розмітки 34.1.1, яка розділяє транспортні потоки зустрічних напрямків та те, що він керував автомобілем без чинного договору обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Своє вищезгадане правопорушення ОСОБА_2 заперечив, пояснив, що таких він не вчиняв та те, що немає відповідного підтвердження зі сторони свідків. Після наведеного позивачем, інспектор зупинив водіїв автомобілів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, однак позивач вважає, що це є грубим порушенням, оскільки вказані особи були зупинені набагато пізніше, тому і не можуть підтвердити факту правопорушення позивача. Щодо відсутності чинного договору обов’язково страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, то такий був у нього наявний, про що свідчить копія від 23.11.2008р., яка є у матеріалах справи (а.с.5) .

Згідно ст.245 КпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

          Відповідно до ст.251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Проте судом встановлено, що виходячи із положень вище згаданих статей КпАП України, суб’єктом оскарження при складанні протоколу та винесенні оскаржуваної постанови не було виконано вимог цих статей, зокрема щодо своєчасності, повноти, всебічності та об’єктивності з'ясування обставин справи.

У відповідності до вимог ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не надано суду жодних доказів в підтвердження оскаржуваної постанови, які б спростовували твердження позивача.

Крім того, відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті”, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП України.

Тому, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена без врахування та належної перевірки питань чи є в діях позивача ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність і вина у його вчиненні, крім того, не наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та не зазначено мотивів відхилення тих доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Так, оскаржувана постанова винесена лише на підставі протоколу від 17 липня 2009   року. Однак при складанні такого та винесенні постанови не враховано пояснення та заперечення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, не наведено жодних доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_2 слід задоволити, скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВС №016154 від 17.07.2009 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122, ст. 126 КпАП України, а провадження в справі закрити.

          Керуючись ст.ст.7-12,86,161-162,167 КАС України, ст.ст.293,294 КпАП України,  суд

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задоволити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВС №016154 від 17.07.2009 року, якою ОСОБА_2  визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122, ст. 126 КпАП України, а провадження в справі закрити.

          Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

          Головуюча                                                                                         І.М.Серьодкіна