ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2006                                                                                   Справа № 3/21  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лисенко О.М. (доповідача)    

суддів: Логвиненка А.О.,Чохи Л.В.   

при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача: - Бойко Н.Л., довіреність № 71-4016  від 18.08.06;

від відповідача 1 -  Шляєв І.В., довіреність № 218  від 01.01.06;

від відповідача 2 - не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 67)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: відкритого акціонерного товариства "Донецьккокс", м. Донецьк  на  рішення господарського суду Дніпропетровської області від   02.02.06р.  у справі № 3/21

за позовом   відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь

до 1-державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

   

2-відкритого акціонерного товариства "Донецьккокс", м. Донецьк

про  стягнення 4240 грн. 27 коп.

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні 13.09.06, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відкрите акціонерне товариство “Нікопольський завод феросплавів”, м. Нікополь звернулося з позовом до державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ, відкритого акціонерного товариства “Донецьккокс”, м. Донецьк про стягнення 4240,27 грн. вартості коксового горішку.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської  області від 02.02.06 по справі № 3/21 (суддя Юзіков С.Г.) позовні вимоги задоволені за рахунок вантажовідправника, оскільки матеріалами справи підтверджено справне перевезення.

Не погодившись із рішенням, відповідач-2 просить його скасувати, посилаючись на наступні обставини.

На приймання вантажу не був визваний представник вантажовідправника, що є порушенням пункту 5.3 договору, укладеного між позивачем та відповідачем-2.

Відкрите акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Державне підприємство "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ також  просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

При перегляді справи по апеляційній скарзі встановлені наступні обставини.

03.02.2005 відповідно до договору № 661/4594 від 29.12.2004, укладеного позивачем з відповідачем-2, на адресу позивача у 2-ох вагонах надійшов коксовий горішок.

Під час видачі вантажу з перевіркою, у рахунок 10% прибувших цим же поїздом вагонів, згідно з Правилами перевезення вантажів та статті 52 Статуту залізниць України (далі - Статут),  встановлена вагова недостача продукції у кількості 2500 кг та 2850 кг. З урахуванням норми недостачі - 1 %, та перерахунком за сухою вагою відповідна вагова недостача склала 3224 кг на суму 4240,27 грн. Нестача продукції документально підтверджена комерційними актами № БМ 469478/9, 469479/10 від 03.02.2005. З опису комерційних актів вбачається справне перевезення, а також висновок, що вантаж, якого не достає, у вагонах поміститися не міг. Завантаження вантажу відбувалося засобами відправника.

Рахунок за поставлену продукцію № 010423 сплачений позивачем у повному обсязі.

Позивач, з метою досудового врегулювання спору, направив претензію № 4016-3535 від 27.07.2005 на адресу відповідачів. Відповідач-1 - відхилив претензію на підставі статті 111 пункту “а” Статуту, посилаючись на прибуття вантажу у непошкодженому відкритому рухомому складі, без ознак втрати вантажу під час перевезення. Відповідач-2 - відхилив претензію, посилаючись на відсутність своєї вини та порушення вимог договору позивачем.

Доводи скаржника не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Частинами 1, 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частинами 1, 2 статті 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажів у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти, сталося не з його вини.

Згідно зі статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 Статут залізниць України (далі Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статтею 6 Статуту встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.

Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до статті 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Відповідно до частини 1 пункту 4 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.02 № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.02 № 567/6855, комерційні акті складаються на місцях загального користування –у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу.

Згідно до пункту 12 Правил видачі вантажів (статті 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 № 644 при наявності на станції призначення або в одержувача вагонних ваг, на вимогу одержувача залізниця може перевірити масу вантажів, що перевіряються навалом та насипом і прибули буз ознак втрати. У разі відсутності вагонних ваг на станції призначення і в одержувача, ці вантажі видаються без перевірки.

Оскільки, як зазначено вище, між сторонами по справі укладена, крім договору поставки, і угода про перевезення (залізнична накладна), і по угоді перевезення належним доказом є складений станцією призначення відповідно до вимог Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Мінтрансу України 28.05.02 № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.02 № 567/6855, комерційний акт.

Відповідно до пункту 10 Правил складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці.

Комерційні акти від 03.02.05 БМ № 469478/9 та № 469479/10 підписані заступником начальника станції, начальником вантажного району, прийомоздавальником  тобто усіма посадовими особами залізниці, які відповідають за відомості зазначені у комерційному акті, та вантажоодержувачем, який брав участь у прийманні вантажу, отже, комерційні акти приймаються судом як належні докази, які підтверджують наявність недостачі і справність перевезення (стаття 129 Статуту залізниць України).

Отже, оскільки відповідно до комерційного акту, перевезення є справним без доступу до вантажу сторонніх осіб, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог за рахунок вантажовідправника.

Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на скаржника.

На підставі викладеного та, керуючись статтями 49, 101-103, 105  Господарського процесуального кодексу України, суд  

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.06 по справі № 3/21 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                  О.М.Лисенко

                                                                                                

Суддя                                                                                        А.О.Логвиненко

Суддя                                                                                        Л.В.Чоха