2-138/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.02.2011  

Лутугинський районний суд Луганської області

в складі: головуючого судді Чуванової А.М.

                 при секретарі  Краснянській О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Лутугине справу за позовом

ОСОБА_1 до приватного підприємства “Лері Люкс” про розірвання договору оренди землі ,-                             

                                                     ВСТАНОВИВ:        

         Позивач звернулася до приватного підприємства “Лері Люкс” з  позовом, в якому  просить розірвати договір оренди землі, укладений між нею та приватним підприємством “Лері Люкс”, стягнути  з  відповідача  на  її користь орендну плату в сумі 4602,60 гривень. Мотивуючи свої вимоги, позивач вказує, що вона є власником земельних ділянок, які розташовані на території Білівської селищної ради Лутугинського району Луганської області відповідно до державних актів про право власності : ЛГ №145030, ділянка №НОМЕР_1 розміром 6,95 га рілля, вартістю 19615,92 гривень в цінах 1995 року, ЛГ №14406, ділянка №НОМЕР_2 розміром 0,50 га рілля зрошувана, вартістю 2370,08 гривень в цінах 1995 року; станом на 01.01.2010 року вартість її земельних ділянок складає відповідно: 62770,94 гривень та 7584,25 гривень. Між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди землі в.2006 році на вищевказані земельні ділянки, строком на 8 років. При укладенні договору розмір орендної плати був встановлений  відповідно до ст.1 Указу Президента України “Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)” від 02.02.2002 року №92/2002 у розмірі 850 гривень на рік, тобто 1,5% вартості земельної ділянки. Згідно п. 9 зазначеного договору розмір орендної плати  повинен переглядатися щорічно, а саме: у разі зміни земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції та в інших випадках, передбачених законом. В  порушення умов договору відповідач на протязі тривалого часу не збільшив розмір орендної плати, який має бути не менше 3% від вартості земельної ділянки, що є обов’язковим відповідно Указу Президента України “Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок і земельних часток (паїв)” від 19 серпня 2008 року №725/2008; орендну плату за 2007 рік та за 2010 рік за земельну ділянку №НОМЕР_1 (рілля)  не сплатив у сумі 2633,72 гривень(750,60 грн+1883,12грн),  посилаючись на п.7.2 договору – знаходження земельної ділянки під паром, тоді як вказаний пункт в договорі взагалі відсутній; ПП “Лері Люкс” не виконує п.5 договору оренди, сільгосппродукцію в рахунок  орендної плати фактично відпускав вище за середні ціни на таку продукцію. Крім того, позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, як на підставу розірвання договору оренди землі - існування суперечок між орендодавцем і орендарем, що передбачено п.33 договору оренди землі..

         Позивач ОСОБА_1 в  судовому  засіданні   позовні  вимоги  підтримала,  просила вимоги задовольнити повністю, додатково пояснила, що за оренду землі їй відповідач сплачував продукцією, ціна якої була вищою середніх цін, грошима не отримувала орендну плату, але видаткові касові ордера вона підписувала. Керівництву ПП “Лері Люкс” вона не довіряє, вимагала розірвання договору оренди землі, але їй в цьому відмовили, не згодна надалі мати договірні відносини з відповідачем.

         Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала, в судовому засіданні додатково пояснила, що договір між сторонами було укладено 30.05.2006 року,  зареєстровано його було в цей же день під №040642400078, між орендодавцем і орендарем виникли суперечки, орендар не виконує обов’язки по договору, тому інший орендар може взяти ділянки позивача. Вважає безпідставними посилання відповідача на форс мажорні обставини, оскільки ці обставини не мають відношення до позивача. Додаткова угода є незаконною, оскільки вона не зареєстрована в Держкомземі.

             Представник відповідача Іванова Л.В. позов не визнала, в судовому засіданні пояснила, що дійсно ПП “Лері Люкс”  перебуває з  позивачем   у  договірних   відносинах, договір оренди зареєстрований 30.05.2006 року під №040642400078. Доводи позивача щодо  невиплати  їй ПП “Лері Люкс” орендної  плати  за 2007 рік та за 2010 рік  не  відповідають  дійсності, відповідач  розрахувався з позивачем   на  умовах,   передбачених  додатковою угодою, укладеною між  підприємством  та  позивачем. Згідно цієї додаткової угоди від 26.06.2006 року, яка була підписана сторонами, але не реєструвалася в Держкомземі, та не збереглася, орендар звільняється від оплати орендної плати, коли земельна ділянка знаходиться під паром, саме в 2007 та в 2010 роках земля позивача  знаходилася під паром. Про наявність додаткової угоди свідчить і оплата за зрошення позивачу. Додаткова угода не була зареєстрована з вини позивача. При укладенні договору з позивачем в 2006 році керувалися Законом України “Про оренду землі”, а Указ Президента України від 2008 року передбачав поступове збільшення орендної плати до 3% від вартості землі в залежності від результатів землеробства. Відповідач погашав кредит, земля під паром знаходилася, форс мажорні обставини заважали підвищенню орендної плати, в цьому році планується збільшення орендної плати до 3% вартості землі. У відповідача перед позивачем на даний час відсутня заборгованість по орендній платі.   

          Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

       Судом встановлені слідуючі обставини та відповідні їм правовідносини.  

       Між відповідачем та позивачем був укладений договір оренди, який зареєстрований в центрі Державного земельного кадастру,  про що  у Державному  реєстрі   земель вчинено запис від 30.05.2006 року за №040642400078  (а.с.9). Згідно зазначеного договору позивач як орендодавець передав  відповідачеві – орендарю в оренду в строкове користування свої  земельні ділянки терміном  на 8 років  загальною площею 7,45 га.  

        Пунктом 5 договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем у розмірі 850 гривень у грошовій, відробітковій, або натуральній формі з виплатою її  орендодавцю  згідно пункту 7 на протязі року.

        У договорі оренди відповідно до ст.15 ЗУ “Про оренду землі”  зазначені такі істотні умови: об’єкт  оренди; строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об’єкта  оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві та інше.   

       Проте, взявши в оренду земельні ділянки, приватне підприємство не сплатило позивачу орендну плату за 2007 рік та за 2010 рік за земельну ділянку №НОМЕР_1, не виконавши свої зобов’язання, що є порушенням однієї з істотних умов договору. Відповідач мотивує несплату орендної плати знаходженням землі під паром, відповідно п.7.1 договору та згідно додаткової угоди до нього від 26.06.2006 року, що дало можливість її не сплачувати.

        Відповідно до ст. 18 Закону України  «Про оренду землі»  договір оренди  землі  набирає чинності  після його   державної   реєстрації.  

      Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що  додаткова  угода, на яку посилається відповідач, та якою  змінено порядок  сплати   орендної   плати,  а відповідно  й  істотні   умови   договору,  повинна  бути  укладена  в  тому  ж   порядку, що й  договір оренди землі, тобто проведена її державна реєстрації у  порядку  встановленому   законом.   

     Як вбачається з матеріалів справи, державна реєстрації додаткової угоди відповідачем не проводилася, і взагалі відсутні як оригінал так і копії її у відповідача та у позивача. Таким чином,  сторонами не дотримана  форма  правочинну.

      Відповідно  до  ст.  210  ЦК  України   правочин  підлягає  державній  реєстрації   лише   у  випадках,   встановлених  законом.   Такий   правочин   є  вчиненим   з  моменту  його   державної   реєстрації.   

     Суд   приходить   до  висновку,  що  додаткова  угода  є  не  укладеним   правочином.  Отже,  орендна  плата   повинна  бути   сплачена   відповідачем   позивачу  на  умовах первинного  договору   про   оренду  землі, в якому не передбачена можливість несплати орендної плати у разі невикористання земельної ділянки – знаходження під паром.

     Згідно ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених ст.ст.24,25 цього Закону та умовами договору. Відповідно до  п. 32 договору оренди дія договору припиняється за згодою сторін, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов’язків, передбачених договором.     

       В порушення умов  договору приватне підприємство “Лері Люкс” не сплатило в 2007 та в 2010 роках орендну плату за землю позивачу, мотивуючи знаходженням землі під паром відповідно додаткової угоди.

          Відповідно  до  ст.  526  ЦК  України   зобов’язання має   виконуватися   належним   чином   відповідно  до   умов   договору   та   вимог   цього   Кодексу,  інших  актів   цивільного   законодавства.

          Згідно  ч.2  ст.  651  ЦК  України   договір   може   бути  змінено   або   розірвано   за  рішенням   суду   на   вимогу  однією   із  сторін   у  разі   істотного   порушення   договору   другою   стороною   та  в    інших   випадках,  встановлених   договором   або  законом.   Істотним  є   таке   порушення   стороною   договору,   коли   внаслідок   завданої   цим   шкоди   друга   сторона   значною    мірою   позбавляється   того,   на   що   вона   розраховувала   при   укладенні   договору.  

        Несплата орендної плати за землю є порушенням відповідачем істотних умов договору. Крім того, в суді знайшло своє підтвердження існування суперечок між орендодавцем та орендарем, що є умовою розірвання договору відповідно до п.33 договору оренди землі; зокрема, ця обставина підтверджується, зокрема, неодноразовими зверненнями позивача до відповідача (заява на а.с.12). Зазначене є підставою для розірвання договору,  тому суд  дійшов  висновку,  що  позов  в  частині  розірвання  договору  оренди  землі  підлягає  задоволенню.  

Суд вважає за необхідне розірвати договір оренди землі, зареєстрований  під  №040642400078  від 30.05.2006 року у Державному  реєстрі, укладений між ОСОБА_1 та приватним підприємством “Лері Люкс”.

           В  частині  стягнення   орендної  плати   позов  задоволенню  не   підлягає за необґрунтованістю.  

Згідно ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом. Відповідно ст.11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивач як на підставу розірвання договору оренди землі посилається на факт не перегляду розміру орендної плати в бік збільшення з 1,5% до 3% вартості земельної ділянки за Указом Президента України від 19.08.2008 року.  Проте, згідно з п.9 укладеного договору розмір орендної плати переглядається щорічно у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розміру земельного податку, підвищення цін, , тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендарів, що підтверджено документально; в інших випадках, передбачених законом.

Тобто, умови договору не зобов’язують сторони вносити зміни до договору, зокрема збільшувати чи зменшувати розмір орендної плати, а лише зобов’язують за певних обставин переглянути умови договору. Зміна умов договору можлива у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається в судовому порядку (п.30 договору). Однак, доказів пред’явлення таких вимог сторонами надано не було й матеріалами справи не встановлено.

Відповідно до ст.21 Закону України “Про оренду землі” орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству. Договір між сторонами укладено 30.05.2006 року – у період дії Указу Президента України від 2 лютого 2002 року №92/2002 “Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)”, яким був встановлений мінімальний розмір орендної плати у 1,5%, визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки.

Указом Президента України від 19 серпня 2008 року №725/2008 “Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)” встановлено розмір орендної плати не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки і є обов’язковим з дня набрання Указом чинності. В тексті Указу відсутнє посилання про те, що його дія розповсюджується на договори, укладені до набрання ним чинності , а тому змінити розмір орендної плати можна лише за згодою сторін.

У зв’язку з цим не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення орендної плати за 2007-2010 роки в сумі 4602,60 гривень, розрахованих в-основному, виходячи з 3% вартості земельних ділянок, із застосуванням положень нормативно-правового акту, дія якого на спірні правовідносини не поширюється.

Разом з тим відповідач наполягає на відсутності взагалі заборгованості по орендній платі позивачу, а позивач не надав доказів наявності та розміру заборгованості по орендній платі  за договором, зареєстрованим 30.05.2006 року.

          Крім того, позивач посилається як на підставу розірвання договору оренди землі розрахунок з ним відповідача сільгосппродукцією за ціною вищою від середніх, проте позивач не довела цю обставину в суді, обидві сторони не надали даних: що, коли, за якими цінами отримувала позивач в рахунок орендної плати. Виплата орендної плати в грошовій формі оформлено видатковими касовими ордерами (а.с.33-40), які позивач підписала.

Посилання представника відповідача на те, що правомірно не сплачена орендна плата за 2007 рік та за 2010 рік на підставі незареєстрованої в установленому порядку додаткової угоди, та відсутні підстави для розірвання договору оренди, зареєстрованого 30.05.2006 року,  спростовуються вищезазначеними письмовими доказами.

           На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача  на користь позивача підлягають стягненню  витрати  по  сплаті судового збору  в сумі 8,50 грн. та на  інформаційне - технічне  забезпечення  розгляду   справи -   в  сумі 37 грн.    

           На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10,11,60,209,212-215,218 ЦПК України, ст.ст.526,610,638,651 ЦК України, Законом України “Про оренду землі”, ст.152 ЗК України, суд,-

                                           ВИРІШИВ:      

         Позов ОСОБА_1 до приватного підприємства "Лері Люкс" про розірвання договору оренди землі задовольнити частково.

          Розірвати договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та приватним підприємством "Лері Люкс", зареєстрований в центрі Державного земельного кадастру за №040642400078  від 30.05.2006 року у Державному  реєстрі. В задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовити за необґрунтованістю.

          Стягнути з приватного підприємства "Лері Люкс" на користь ОСОБА_1 повернення витрат по сплаті судового збору в сумі  8,50 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 гривень.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Лутугинський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які беруть участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів  з дня отримання копії цього рішення.       

          Суддя: