Лебединський районний суд Сумської області    

                            Справа № 1-47/11

В И Р О К

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

 21 лютого 2011 року                               Лебединський районний суд Сумської області

в складі:

                              головуючого Подопригори Л.  І.

                              при секретарі Лєсна Н. В.,

                              з участю прокурора Радковського В.П.                

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лебедині справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця  та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина  України,  освіта середня спеціальна, не одруженого,  не  працюючого,  раніше  не  судимого-,

          за ч.2 ст. 296  КК України,                         

                                                            В с т а н о в и в :

Підсудний ОСОБА_1 31.10.2010 року близько 3 год. 00 хв. разом з особами,що перебували в нетверезому стані, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, біля магазину «Едельвейс»по вул. Будильській в м. Лебедині зупинили  автомобіль «Таксі»в якому їхав потерпілий ОСОБА_2 Підсудний, та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, діючи разом, умисно, безпричинно, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю,  вчинили сварку з потерпілим, який сидів на передньому сидінні автомобіля, в ході якої особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження умисно, безпричинно, з хуліганських спонукань, наніс два удари кулаком в обличчя ОСОБА_2, після чого підсудний  та  особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, витягли потерпілого з автомашини і підсудний умисно, безпричинно, з хуліганських спонукань, наніс один удар кулаком по голові потерпілому, від якого той впав на землю. В подальшому підсудний та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження,  умисно, безпричинно, з хуліганських спонукань, нанесли декілька ударів по тулубу ОСОБА_2, заподіявши тим самим йому тілесні ушкодження, які  відповідно до висновку судово –медичної експертизи № 15 від 20.01.2011 року, класифікуються як легкі тілесні ушкоджння.                                        

Допитаний в судовому засіданні підсудний вину свою визнав повністю та пояснив, що близько 02 години 31.10.2010 року  він повертався додому по місцю проживання своєї матері, коли зателефонував його знайомий ОСОБА_3,  і попрохав його підійти до «Мікс –клубу»,  на що він  погодився. За 15 хвилин він прийшов до «Мікс–клубу»де ОСОБА_3 повідомив,  що його кума ОСОБА_4 побили невідомі особи та вказав на невідомого йому чоловіка, який в той час сідав до машини «таксі», як на такого, який з невідомими особами побив ОСОБА_4. Після чого вони втрьох сіли в машину «таксі»та поїхали за машиною в якій сидів чоловік на якого вказав ОСОБА_3. В той час коли вони їхали за автомобілем, то він впізнав автомобіль свого знайомого таксиста, та зателефонував  йому і попросив  зупинитися, не пояснюючи нічого. Біля магазину «Едельвейс», що на вул. Будильська, м. Лебедин таксі зупинилось. Вони також зупинились і вийшли з машини. Затим він разом з ОСОБА_3 підійшли до переднього пасажирського сидіння автомобіля на якому сидів потерпілий. Він відчинив  двері та попросив пасажира вийти з машини, але останній відмовився. Після чого ОСОБА_3  наніс потерпілому два удари  кулаком по обличчю. Затим вони вдвох витягли потерпілого з машини і він наніс один удар кулаком  в область лівого вуха, від якого  потерпілий впав на землю. Затим він разом з ОСОБА_3 нанесли ще декілька ударів потерпілому в різні частини тулуба. Їхня суперечка та бійка тривала близько 10 хвилин. Затим вони залишили потерпілого. Вину свою визнає повністю, в скоєному розкаюється.          

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України, за згодою учасників процесу, судом було визнано недоцільним дослідження таких доказів по справі, як покази свідків та інших, що були зібрані в ході дізнання та досудового слідства, стосовно фактичних обставин справи, які правильно розуміють підсудний та інші учасники процесу  і які ніким не оспорювались.

          Тому, суд обмежився дослідженням таких матеріалів кримінальної справи, що характеризують особу підсудного  дійшов до висновку, що дії підсудного необхідно кваліфікувати за  ч. 2 ст. 296  КК України, оскільки він вчинив хуліганство, тобто грубе порушення  громадського порядку  з мотивів  явної неповаги до суспільства,  що супроводжувалось  особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.

          При призначенні  покарання  підсудному  суд враховує  ступінь тяжкості вчиненого злочину,  а також те, що підсудний раніше не судимий, вину свою визнав повністю, позитивно характеризується за місцем проживання, думку потерпілого.

Враховуючи всі ці обставини суд вважає можливим обрати підсудному покарання у вигляді обмеження волі, але при цьому дійшовши до висновку про можливість виправлення підсудного  без відбування покарання, застосувавши ст.. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням.

Також суд вважає необхідним  застосувати до підсудного п.п.2,3,4 ч.1 ст.76 КК України, зобов’язавши  не виїжджати за межі  України на постійне проживання без дозволу органу кримінально- виконавчої системи;  повідомляти  органи кримінально - виконавчої системи  про зміну місця проживання, роботи, а також періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально – виконавчої системи.      

             Суд вважає, що саме така міра покарання буде необхідною і достатньою для його виправлення та попередження нових злочинів.

Міру запобіжного заходу суд вважає необхідним залишити підписку про невиїзд.

 Цивільний позов прокурора в інтересах  Лебединської  державної  адміністрації  про відшкодування витрат понесених державою  на стаціонарне  лікування потерпілого ОСОБА_2  в розмірі 1176,08 грн. суд вважає  підлягає  задоволенню.          В судовому засіданні було встановлено, що  внаслідок отриманих  тілесних  ушкоджень,  потерпілий  перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Лебединської ЦРЛ з 31.10.2010 року  по 10.11.2010 року  і на його лікування були затрачені  вказані  кошти. Відповідно до вимог ст.. 1206 ЦК України   кошти,  витрачені закладом охорони здоров’я  на стаціонарне лікування особи , потерпілої від злочину  підлягають відшкодуванню  особою,  яка вчинила   злочин в розмірі фактичних витрат.  

          На підставі наведеного керуючись ст. ст. 299, 323-324 КПК України ,-

П Р И Г О В О Р  И В :

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину передбаченому  ч. 2 ст. 296  КК України і призначити покарання за цим законом у вигляді обмеження волі строком на два роки. Застосувавши ст.. 75 КК України звільнити від покарання з випробуванням терміном на один рік. Застосувавши п.п. 2,3,4 ч.1 ст.76 КК України, зобов’язати засудженого   не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально- виконавчої системи, повідомляти  органи кримінально - виконавчої системи  про зміну місця проживання, роботи, а також періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально –виконавчої системи.

Міру запобіжного  заходу залишити підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу.

Стягнути з засудженого на користь Лебединської районної державної адміністрації рахунок 31417544700214  ОКПО 23636456 МФО 837013 код бюджетної класифікації  24060300 «Інші надходження»в ГУДКУ у Сумській області витрати затрачені на  стаціонарне лікування потерпілого в розмірі  1176,08 грн.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Сумської оласті протягом 15 діб з моменту його проголошення  через Лебединський районний суд Сумської області.

СуддяЛ. І. Подопригора