Справа №1-301 2007 року.

ВИРОК

Іменем України

28 квітня 2007 року. Святошинський районний суд м. Києва в складі:              

головуючого:   судді  -  Ясельського A.M.                                                              

при секретарі       -        Осадченко М.М.

з участю прокурора - Смітюх В.Є.

адвоката -ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу по   обвинуваченню: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець м. Києва, освіта незакінчена вища, не одружений, студент 6 курсу НАУ, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1, раніше не засуджений,

у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 135 ч. 1, 286 ч.2, 384 ч.2 КК України

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 19.04.2004 року, приблизно о 19 годині 50 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем "Ваз 21099" д.н. НОМЕР_1, який належить Центральній СДЮСШОР з легкої атлетики, рухався у лівій смузі зі швидкістю 50-60 кілометрів за годину зі сторони вулиці Ірпінської в напрямку вулиці Уборевича в м. Києві. В салоні автомобіля в якості пасажира на передньому сидінні знаходився громадянин ОСОБА_3, за яким був закріплений автомобіль.

В ході руху ОСОБА_2 побачив, що з правої сторони дороги заднім ходом на смугу його руху став виїжджати невстановлений слідством вантажний автомобіль "Газ 53".Тоді ОСОБА_2 вирішив об'їхати вищевказаний вантажний автомобіль з лівої сторони, після чого, порушуючи Правила дорожнього руху, виїхав на смугу зустрічного руху. В цей час, по вулиці Чорнобильській в зустрічному напрямку, в лівій смузі руху зі сторони вулиці Уборевича в напрямку вул. Ірпінської в м. Києві зі швидкістю приблизно 30 кілометрів за годину рухався автомобіль "Ваз 2109" д.н. НОМЕР_2, яким керував солдат строкової служби військової частини № А2250 м. Києва ОСОБА_4

ОСОБА_2, побачивши, що створив аварійну ситуацію, розгубився, не впорався з керуванням, внаслідок чого керований ним автомобіль "Ваз 21099" д.н. НОМЕР_1, скоїв зіткнення правою боковою частиною з правою боковою частиною автомобіля "Ваз 2109" д.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4. Після зіткнення ОСОБА_2 став під'їжджати до нерегульованого пішохідного переходу, по якому проїзджу частину дороги в цей час зліва направо по ходу руху переходили громадяни ОСОБА_5. і ОСОБА_6.

Наближаючись до пішохідного переходу ОСОБА_2, керуючи автомобілем "Ваз 21099" д.н. НОМЕР_1, продовжуючи порушувати вимоги ПДР України, а саме: п. 12.3 ПДР, який зобов'язує водія у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди; п. 18.1 ПДР, який зобов'язує водія, що наближається до нерегульованому пішохідному переході, на якому перебувають пішоходи, зменшити швидкість руху, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для який може бути створена перешкода

чи небезпека; п. 2.10 а ПДР, який зобов'язує водія у разі причетності до ДТП негайно зупинити транспортний засіб залишатися на місці пригоди, внаслідок чого не впорався з керуванням і передньою частиною керованого ним автомобіля скоїв наїзд на пішохідному переході на громадянина ОСОБА_5. , після чого з місця дорожньо-транспортної пригоди поїхав.

В результаті цього ОСОБА_2 заподіяв громадянину ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді: великої рани в тім'яні області, переломів 6 і 7 шийних хребців, розриву диска 6 і 7 шийними хребцями, перелому остистоговідростка 6-го шийного хребця, перелому правого верхнього суглобного відростка 7-го і лівого нижнього суглобного відростка 6-го шийних хребців, крововиливу у тверду і м'яку мозкову оболонку нижньо-шийного відділу спинного мозку, забиття шийного відділу спинного мозку, перелому правих берцових кісток, які згідно судово медичної експертизи № 326/2329 від 18.11.2005 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, та які спричинили його смерть.

Дальше ОСОБА_2 ,19.04.2004 року, приблизно о 19 годині 50 хвилин, скоївши ДТП, за відомо залишив без допомоги громадянина ОСОБА_7, якого поставив в небезпечний для життя стан.

Крім цього, ОСОБА_2 19.04.2004 року, після скоєння ним ДТП, приблизно о 20 годині 30 хвилин, знаходячись біля будинку № 4/56 по вулиці Чорнобильській в м. Києві домовився з ОСОБА_3, що останній в ході досудового слідства дасть слідчому неправдиві свідчення, а саме те, що ОСОБА_3 скоїв дане ДТП, а не він, що останній і зробив.

При цьому ОСОБА_2, 21.06.2004 року, перед початком допиту в якості свідка був попереджений дізнавачем ВДАІ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві, який проводив його допит, про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, а саме за дачу завідомо неправдивих показів.

Після цього, ОСОБА_2, будучи допитаним в якості свідка, умисно дав завідомо неправдиві покази про обставини скоєного ним ДТП, а саме, що дане ДТП скоїв громадянин ОСОБА_3, що не відповідало дійсності.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину свою визнав повністю та підтвердив обставини вчинення злочинів, що викладені вище.

В зв'язку з тим, що учасники судового розгляду не заперечували, дослідження інших доказів, крім показів підсудного, стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорювалися, відповідно до вимог ст. 299 КПК України, не проводилось.

Таким чином, оцінюючи докази, що дослідженні в судовому засіданні, суд визнає винним підсудного ОСОБА_2 у вчинені злочинів повністю доведеним в тому, що він:

керуючи транспортним засобом , порушив правила безпеки дорожнього

руху внаслідок чого заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, що

спричинили його смерть;

будучи допитаним в якості свідка під час проведення досудового слідства,

умисно дав завідомо неправдиві показання , поєднані з обвинуваченням у

тяжкому злочині;

завідомо залишив без допомоги  особу, якого сам поставив в небезпечний

для життя стан. Дії підсудного кваліфіковані за ст. 135 ч.І, 286 ч.2, 384 ч.2 КК України правильно.

Обставиною, що пом'якшує покарання підсудного ОСОБА_2, є щире каяття у вчиненому злочині та добровільне відшкодування завданих збитків.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_2, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про вид покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, який має постійне місце проживання, де позитивно характеризується , не судимий, його молодий вік та відношення до вчиненого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання і рахує обрати міру покарання у вигляді позбавлення волі з застосуванням ст.. 75 КК України.

Цивільний позов заявлений Київською клінічною лікарнею № 17 на суму 4749 гривень 22 копійки підлягає задоволенню, оскільки злочинними діями ОСОБА_2 їй було завдано матеріальної шкоди.

Провадження по справі за позовом потерпілої ОСОБА_6 закрити в зв»язку з відмовою від позову потерпілої в зв»язку з добровільним погашенням збитків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 321-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчинені злочинів, передбачених 135 ч.1,286 ч.2, 384 ч.2 КК України і призначити покарання:

- за ст. 286 ч. 2 КК України у виді 5 (п»яти) років позбавлення волі з

позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 3 (три)

роки.

· за ст. 135 ч. 1 КК України у виді 1( одного) року позбавлення волі;

· за ст. 384 ч. 2 КК України у виді 2(двох) років позбавлення волі.

Застосувавши ст. 70 КК України остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_2 у виді 5 (п»яти) років позбавлення волі з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 3 (три) роки.

Застосувавши ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням строком на 3(три) роки, зобов'язавши згідно ст.76 КК України засудженого повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з'являтись на реєстрацію.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу засудженому ОСОБА_2 залишити без змін-підписку про невиїзд.

Речові докази по справі автомобіль "Ваз 21099" д.н. НОМЕР_1, який переданий Центральній СДЮСШОР м. Києва - залишити в останніх.

Судові витрати в розмірі 1089 гривень 60 копійок за проведення автотехнічних експертиз стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Цивільний позов Київської клінічної лікарні № 17 на суму 4749 гривень 22 копійки задовольнити, стягнувши з засудженого ОСОБА_2 вказану суму на її користь.

Апеляція на вирок може бути подана протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення через районний суд до Апеляційного суду м. Києва.