Справа № 2-А-127/2011р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И          

15 лютого 2011 року             Корюківський районний суд Чернігівської області у складі:

           головуючого –судді  Висоцька Н.В.,

          при секретарі – Крапивній Г.В.,

           представника позивача –ОСОБА_1,

           позивача – ОСОБА_2,

           за участю представника відповідача  – Іваненка С.І..

розглянувши у відкритому  судовому засіданні у м. Корюківка у приміщенні суду  справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області про визнання правомірними рішення, дій та  зобов’язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

11 січня 2011 року позивач  звернувся  до суду з даним позовом посилаючись на те, що  він є інвалідом ІІ групи, що встановлена внаслідок захворювання, яке пов’язане з впливом аварії на ЧАЕС. Крім того ст. 50 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі-Закон-796-XII) йому повинна виплачуватись щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, а відповідно до ст.54 згаданого Закону державна пенсія позивача не повинна бути нижче 8 мінімальних пенсій за віком. Всупереч положень статті 22 Конституції України, якими передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік»та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року положення статті Закону було викладено в новій редакції, відповідно до якої право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю було обмежено. Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. 6-рп/2007 та 10-рп/2008 від 22.05.2008р. положення, що призупиняли дію статті 50 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) та  втратили свою чинність з дня їх ухвалення. Таким чином, відповідач був зобов’язаний здійснювати виплату належну їй щомісячну додаткову пенсію, за шкоду заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком та державної пенсії не нижче 8 мінімальних пенсій за віком з 02.11.2010 року по 30.11.2010 року. Позивач просить суд визнати бездіяльність відповідача, щодо не виплати йому щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком та державної пенсії в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком –протиправною. Зобов’язати відповідача здійснити перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, та державної пенсії, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»відповідно в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком та в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком і забезпечити її виплату за період з 02 листопада 2010 року по 30 листопада 2010 року, та зобов»язати виплачувати вказаний розмір в подальшому.

Представник позивача та позивач  в судовому засіданні вимоги підтримали повністю, просять суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях поясняв, що він заперечує в задоволенні позову позивача, просив суд відмовити в задоволенні позову. Крім того позивач знаходить на іншому виді пенсії , який не передбачає можливість призначення вказаного розміру згідно ст.. 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо невиконанні рішень Конституційного суду, через не направлення заяви про збільшення фінансування і не виплати позивачці щомісячної додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, і державної пенсії в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та зобов’язання відповідача управління Пенсійного Фонду України в Корюківському районі здійснити  перерахунок  та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, та державної пенсії у відповідності до норм  ч.1 ст. 50,  ч.4 ст. 54,  ч.1 та ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі відповідно 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, та в розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком і забезпечити йому виплату з 02 лютого 2010 року по 30 листопада 2010 року та стягнути з відповідача недоотриману щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, та державну пенсію у відповідності до норм ч.1 ст. 50,  ч.4 ст. 54,  ч.1 та ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком та не нижче 8 мінімальних пенсій за віком і забезпечити їх виплату з 02 лютого 2010 року по 30 листопада 2010 року.   

Судом встановлено, що позивач є інвалідом ІІ групи, що встановлена внаслідок захворювання, яке пов’язане з впливом на ЧАЄС, та віднесено до першої категорії осіб постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до розпоряджень відповідач перебуває на обліку в управлінні ПФУ, як одержувач пенсії по 2-й групі інвалідності  загального захворювання згідно ЗУ «Про загальнообов»язкове державне страхування»з 26 лютого 2010 року та отримував у вказаному періоді державну пенсію по інвалідності загального захворювання та додаткову пенсію, як інвалід ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи. Як вбачається позивач знаходить на іншому виді пенсії , який не передбачає можливість призначення вказаного розміру згідно ст.. 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно ст..33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( далі ЗУ №1058) .Пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: інвалідам I групи - 100 відсотків пенсії за віком; інвалідам II групи - 90 відсотків пенсії за віком; інвалідам III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Відповідно до ст.28  мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно ст..49 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі ЗУ №796)  пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:

а) державної пенсії;

б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст.10 ЗУ №1058, ст.6 Закону України "Про пенсійне забезпечення", особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Позивач за період з 26.02.2010 по 30.11.2010, згідно поданої заяви,  отримував пенсію по інвалідності згідно ЗУ №1058., а тому не мав право на державну пенсію згідно ст.ст. 49,54 ЗУ № 796. Тобто суд приходить до висновку, що в задоволенні цієї частини позову, а саме в частині визнання неправомірних дій та зобов»язання нарахування основної державної пенсії в розмірі передбаченому ст.. 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- слід відмовити.

Разом з тим суд приходить до висновку, що позов в частині правомірності нарахування та виплати позивачу з 02 лютого 2010 року по 30 листопада 2010 року розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яку позивач отримує відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№796-ХІІ підлягає задоволенню.

          Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, та в інших випадках передбачених законом.

          Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі та в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№796-ХІІ (надалі спеціальний закон), оскільки відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням  цього права шкоди.

          Відповідно до частини першої статті 50 Закону №796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75  процентів мінімальної пенсії за віком.

          Виходячи з загальних засад приорітету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору суд приходить до висновку що при розрахунку державної та додаткової пенсії позивачу, передбачених статтями, наведеними вище, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Отже на думку суду, за конституційними нормами, виходячи з приорітетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру державної та додаткової пенсії позивачці застосуванню підлягають ч1 ст. 50, ч.4 ст. 54, ст.67 Закону України №796, а не Постанови КМУ, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Розмір щомісячно додаткової  пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до  частини 1 статті 50 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII складає 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Положення частини 3 статті 28 Закону №1058-УІ не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Враховуючи вищевказане на думку суду позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності Управління Пенсійного Фонду в Корюківському районі Чернігівської області щодо не виплати позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, як особі, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліда ІІ групи , в меншому розмірі ніж визначеному ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період   з  02 лютого 2010 року по 30 листопада 2010 року. Також підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині щодо зобов’язання управління пенсійного Фонду України в Корюківському районі Чернігівської області позивачу провести перерахунок та виплату  додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, як особі, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліда ІІ групи, відповідно до ст.49, ч.1 ст.50  та ч.4 ст.54, ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, за період з 02 лютого 2010 року по 30 листопада 2010 року, за виключенням виплаченої додаткової пенсій за вказаний період. Водночас суд зазначає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з дня настання права на вказану допомогу, так як позивачем на протязі місяця, а саме право настало 02.02.2010 року, а документи подано 26.02.2010 року подано всі необхідні документи для призначення вказаного виду додаткової пенсії, в частині, що до призначення основного виду пенсії відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та на підставі ЗУ, а тому підстав для визнання його дій чи бездіяльності, у вказаний період, за вказаним видом пенсії незаконними немає. А отже, в цій частині позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача здійснити нарахування  основної пенсії  задоволенню не підлягають.

          Так як позивач є потерпілим від ЧАЄС і звільняється від сплати державного мита, а позов задовольняється судом, тому  судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 49, 54,  ч. 3 ст. 51, ч.3 ст.67, ст.71  Закону України «Про статус та соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік», ст.1,8,22,55 Конституції України,  ст. ст.  17-19, 71, 94, 99, 100, 161-164 КАС України,  суд, –          

                                          п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області про визнання правомірними рішення, дій та  зобов’язання вчинити дії –задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління пенсійного Фонду України в Корюківському районі Чернігівської області, щодо не нарахування та  виплати позивачу ОСОБА_2 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, як особі, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліда ІІ групи, в меншому розмірі ніж визначеному ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період  з  02 лютого 2010 року і по 30 листопада 2010 року.

Зобов’язати управління пенсійного Фонду України в Корюківському районі Чернігівської області  провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, як особі, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліда ІІ групи, відповідно до ст. 49, ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме  додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, за період  з 02 лютого 2010 року і по 30 листопада 2010 року, за виключенням виплаченої додаткової пенсій за вказаний період .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Звільнити ОСОБА_2 від сплати державного мита, так як позивач є постраждалим від аварії на ЧАЕС, а відповідача відповідно ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»та віднести дані витрати за рахунок держави.

                  Копію постанови направити сторонам для відома.

          Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду  протягом 10 днів з дня  її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами встановленими   ст.ст. 185 –187 КАС України, шляхом подання через суд  першої інстанції апеляційної  скарги.

                    Суддя                                                  Н.В.Висоцька

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 18.02.2011 року.