АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

17  лютого  2011   року                                                            м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

          головуючого          Кулянда  М.  І.   

          суддів:  Бреславського О.Г., Одинака О.О.          

          секретар  Ласій О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за  адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області на рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19 серпня 2010 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19 серпня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов'язано Управління пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії за віком як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у відповідності до вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року по 01.07.2010 рік, з урахуванням фактично виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

          Вирішено питання про стягнення судових витрат.

_____________________________________________________________________________________________

Справа 22а-138/11 р.                                                                          Головуючий у 1-й інстанції Побережна О.Д.

Категорія  57                                                                                                  Доповідач Кулянда М.І.

          В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України у Сокирянському районі Чернівецької області просить скасувати рішення Сокирянського  районного суду Чернівецької області від 19 серпня 2010 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Посилається на те, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи та ухвалив рішення з грубим порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що після прийняття рішення Конституційного суду  № 6-рп від 09.07.2007 р. Закон України «Про соціальний захист дітей війни не був приведений у відповідність до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», не було врегульовано на законодавчому рівні питання обчислення розміру мінімальної пенсії за віком, яка має застосовуватися при визначенні підвищення пенсій «дітям війни»згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В зв’язку з чим у Пенсійного фонду України не було правових підстав для визначення мінімальної пенсії за віком, що має застосовуватися при обчисленні розміру підвищення передбаченого дітям війни згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зазначає, що починаючи з 22.05.2008 року єдиним нормативним актом, який регулює виплату підвищення «дітям війни»є постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, яка і застосовується органом Пенсійного фонду України при визначенні розміру підвищення до пенсії «дітям війни».

Судом першої інстанції встановлено, що  позивач є дитиною війни згідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни" та на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в редакції закону від 18.11.2004 року (яка набрала чинності з 01.01.2006 року). Даною нормою закону встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Судом також встановлено, що позивач є пенсіонером і отримує пенсію за віком. Протягом 2007 - 2010 років позивач отримала пенсію без підвищення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». З 9 липня 2007 року по 31.12.2007 року позивач отримував пенсію без 30% підвищення. З 01.01.2008 року по 22.05.2008 року виплачувалося підвищення відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції, яка діяла з 01.01.2008 року у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% від мінімального розміру пенсії за віком, розрахованої відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". З 22.05.2008 року позивачам нараховується та виплачується підвищення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28.05.2008 року №530 також в розмірі 10% від мінімального розміру пенсії за віком, розрахованому відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне  страхування".

Законами України «Про Державний бюджет на 2006,2007,2008 роки»зупинялась дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 по справі № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) пункт 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року по справі №10-рп/2008 зміни, внесені п.41 розділу II Закону України від 28.12.2007 року №107-VI в статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визнано такими що не відповідають конституції (є неконституційними).

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Вищезазначені обставини по справі встановлені повно, на підставі належних та допустимих доказів, яким судом дана належна оцінка і до встановлених таким чином спірних правовідносин суд вірно застосував норми матеріального права, що їх регулюють.

Відповідно до ч.2 ст.152  Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України  рішення про їх неконституційність.

Вищезазначені рішення Конституційного Суду України є обов’язковим  до виконання на території України і мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по даний час спірні правовідносини регулюються відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла від 18.11.2004 року, якою встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Також судом першої інстанції  правильно не були взяті до уваги  доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст.6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до ст.28  Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальна пенсія за віком  дорівнює прожитковому  мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Частиною першою ст.2 Закону України  «Про прожитковий мінімум»визначено, що прожитковий мінімум  застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та  мінімальної пенсії за віком. Таким чином , при  визначенні розміру підвищення  відповідно до ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28  Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                               

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що обставини  по справі встановлені повно, на підставі належних та допустимих доказів, яким судом дана належна оцінка і до встановлених таким чином спірних правовідносин суд правильно застосував норми матеріального права, що їх регулюють.

Посилання на відсутність коштів у Державному бюджеті для покриття зазначених виплат не свідчить про відсутність у позивачів права, у відповідності до законодавства, на їх отримання.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на законність та обґрунтованість судового рішення.

         Керуючись  ст.ст.205, 206 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у  Сокирянському районі Чернівецької області відхилити.

Рішення  Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала  набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.     

Головуючий        

          Судді: