Справа № 2-а-58/2007

Постанова

Ім'ям України

28 квітня 2007 року                                  Калинівський районний суд Вінницької області

в складі головуючого:    Павленка І.В.

при секретарі:               Матвійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка справу за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Калинівської районної державної адміністрації про стягнення щорічної разової допомоги до Дня Перемоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в позовній заяві вказує, що він має статус інваліда Великої Вітчизняної війни II групи. Згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічно до 5-го травня інвалідам Великої Вітчизняної війни II групи повинна надаватись разова допомога в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Однак порушуючи закон, відповідач протягом 2004 - 2006 років виплачував позивачу вказану допомогу в неповному обсязі.

Так, позивач вказує, що в 2004 році мінімальна пенсія за віком складала 92, 45 грн., в 2005 році - 332 грн., в 2006 році - 359 грн. Тому, виходячи із вказаних сум, позивач мав отримати в 2004 році 738 грн. (92, 45*8), в 2005 році - 2656 грн. (332*8), в 2006 році - 2872 грн. (359*8), а фактично отримав 160 грн. в 2004 році, 330 грн. - в 2005 році, і 330 грн. - в 2006 році.

За три роки недоплата склала - (738 - 160) + (2656 - 330) + (2872 - 330) = 5446 грн.

Тому позивач звернувся до суду з даною позовною заявою та просить суд стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Калинівської районної державної адміністрації на його користь недоплачену частину разової допомоги за 2004 - 2006 роки на суму 5446 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, мотивуючи тим, що позивач вказав неналежного відповідача, так як Управління праці та соціального захисту населення безпосередньо здійснює виплату допомоги, а не встановлює розміри і не виділяє цільові кошти. Постановою KM України від 17.02.2004 року № 177 встановлено, що Міністерство фінансів через Державне Казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в розмірах, встановлених Законом України про Державний бюджет на відповідний рік, для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення. Враховуючи можливості, відповідними законами про Державний бюджет на 2004, 2005, 2006 роки разова грошова допомога для інвалідів Великої Вітчизняної війни II групи встановлювалась, відповідно, на рівні 160 грн. -2004 рік, 330 грн. - 2005 рік, 330 грн. - 2006 рік. Кошти на виплату допомоги в розмірі, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відсутні.

Також представник відповідача наголосила, що ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» призупинено дію ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни.

Вислухавши осіб, що беруть участь в справі, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, позивач ОСОБА_1 має статус інваліда Великої Вітчизняної війни II групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 03.07.1991 року.

Згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічно до 5-го травня інвалідам Великої Вітчизняної війни II групи повинна надаватись разова допомога в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Однак позивач отримав вказану допомогу в неповному обсязі, в 2004 році - 160 грн., в 2005 році - 330 грн., в 2006 році - 330 грн., на підставі відповідних законів «Про Державний бюджет» за 2004, 2005, 2006 роки.

Відповідно ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», права та пільги ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України, не можуть бути скасовані без рівноцінної їх заміни, нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Згідно ст. 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Рішенням Конституційного суду України № 20-рп/2004 від 01.12.2004 року в справі за конституційним поданням  54  народних депутатів України  щодо  відповідності  Конституції України  (конституційності)

2

положень ст.ст. 44, 47, 78, 80 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» та конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч.ч. 2, 3, 4 ст. 78 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ст. 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», якими встановлено щорічний розмір разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в тому числі учасникам бойових дій. Так як в законах України Про Державний бюджет на 2005 та 2006 роки також встановлювалась виплата разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в неповному розмірі, то такі положення також не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Тому вимоги позивача щодо стягнення недоплаченої йому разової грошової допомоги є законними, так як положення закону, згідно якого проводилась її виплата, визнано неконституційними.

Посилання представника відповідача, що ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»призупинила дію ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни," гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни, не спростовують права вказаних осіб на отримання компенсації в розмірах, передбачених вказаним законом. Так як згідно рішення Конституційного суду України від 20.03.2002 року № 1-15/2002, положення ч. 4 ст. 28 Закону України «Про бюджетну систему України» щодо заборони законом про Державний бюджет вносити зміни до чинного законодавства означає і неможливість зупинення дії чинних законів в частині встановлених ними пільг, компенсацій і гарантій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів. Це положення підтверджується ч. З ст. 27 Бюджетного Кодексу України, яка встановлює, що закони України, які впливають на формування доходної чи видаткової частини бюджетів, повинні бути офіційно оприлюднені до 15 серпня року, що передує плановому. В іншому разі, норми відповідних законів, що впливають на формування доходної та/або видаткової частини бюджетів, застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, наступного за плановим.

Крім того, компенсації, право на які передбачено законом, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (ст. 48 Конституції України), звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічну виплату грошової допомоги до 5 травня здійснюють органи праці та соціального захисту населення. Посилання представника відповідача на те, що він є неналежним відповідачем, так як лише здійснює виплату зазначеної допомоги, а не встановлює її розміри, суд вважає необгрунтованими.

Згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, ст. 28 Закону України «Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції від 23.12.2004 року, ст. 1 Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік» від 19.10.2004 року, ст. 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року, мінімальний розмір пенсії за віком на момент виплати вищезазначеної допомоги складав:

в 2004 році - 92,45 грн.;

в 2005 році - 332 грн.;

в 2006 року - 359 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 в 2004 році мав отримати допомогу до Дня Перемоги в 2004 році на суму 738 грн. (92, 45*8), в 2005 році - 2656 грн. (332*8), в 2006 році - 2872 грн. (359*8), а фактично отримав 160 грн. в 2004 році, 330 грн. - в 2005 році, і 330 грн. - в 2006 році.

Отже, з відповідача необхідно стягнути недоплачену позивачу щорічну разову допомогу до Дня Перемоги на суму - (738 - 160) + (2656 - 330) + (2872 - 330) = 5446 грн.

Керуючись ст.ст. 48 Конституції України, ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року (з наступними змінами і доповненнями), ст. 1 Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік» від 19.10.2004 року, ст. 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.ст. 7 - 12, 94, 159 - 163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Калинівської

районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1недоплачену разову щорічну грошову

допомогу до Дня Перемоги на суму 5446 грн.                                                

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Калинівської районної адміністрації 51

грн. державного мита в дохід держави.

Постанова може бути оскаржена апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Калинівський районний суд шляхом подачі в ІО-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної  скарги.