справа № 2 - 182 /2007

 

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

 

19 квітня 2007 року              Золочівський районний суд Львівської області

в складі судді                        Гуляка В.В.

при секретарі                       Захарчук Н.Я.

особи, які беруть участь у розгляді справи :

позивачка : ОСОБА_1;

представник позивачки : ОСОБА_2;

відповідачі : ОСОБА_3; Великовільшанецька сільська рада Золочівського району Львівської області;

представник відповідача ОСОБА_3.: адвокат ОСОБА_4;

представник відповідача Великовільшанецької сільської ради Золочівського району Л/о : Листвак Роман Васильович;

третя особа на стороні  відповідачів  :  відділ земельних ресурсів Золочівської районної

державної адміністрації Львівської області;

представник   відділу  земельних   ресурсів   Золочівської  РДА   Л/о   :   Сабадаш   Святослав Олександрович;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Золочівського районного суду

Львівської області справу за позовом. ОСОБА_1. до ОСОБА_3., Великовільшанецької

сільської ради Золочівського району Л/о про визнання частково недійсним Державного акту

на право приватної власності на землю і усунення перешкод у користуванні земельною

ділянкою,

 

встановив:

 

31 серпня 2001 р. Великовільшанецькою сільською радою Золочівського району Львівської області видано ОСОБА_3 Державний акт на право приватної власності на землю площею 0, 5311 га. в с. Трудовач Золочівського району Львівської області, для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства.

Позивачка ОСОБА_1 у заявленому позові просить визнати частково недійсним вищевказаний Державний акт на землю ОСОБА_3. у частині приватизації 67 м.кв. землі та вилучити з користування відповідачки ОСОБА_3. у її, тобто позивачки, користь частину цієї земельної ділянки площею 67 м.кв. розміром 12 м. х 5,6 м..

В обґрунтування позову покликається позивачка на те, що вона проживає у с Трудовач Золочівського району Львівської області і є із відповідачкою ОСОБА_3. суміжними землекористувачами. По облікових книгах сільської ради вона, тобто позивачка, повинна мати у користуванні 0, 10 га. землі, однак фактично вона користується меншим розміром земельної ділянки, а саме площею 0, 0920 га.. Така ситуація склалась тому, що цих 80 м.кв. землі знаходиться у користуванні відповідачки, яку та самовільно зайняла. На абрисі ця земельна ділянка позначена розмірами 12 х 5,6 = 67 м.кв.. Відповідачка без її, тобто позивачки, згоди у 2001 р. році приватизувала цю частину земельної ділянки і відмовляється її повернути. Під час приватизації землі відповідачка ОСОБА_3. обманула її внучку ОСОБА_5. і тому внучка підписала Акт погодження меж земельної ділянки, не маючи на це повноважень. Оскільки відповідачка неправомірно провела приватизацію земельної ділянки, тому Державний акт на землю відповідачки слід визнати частково недійсним, а частину земельної ділянки площею 67 м.кв. вилучити у ОСОБА_3. і повернути їй, тобто позивачці, усунувши для неї перешкоди в користуванні цією землею.

Представник позивачки ОСОБА_2. позов підтримала і давши аналогічні пояснення як і в позовній заяві також зазначила, що спірною земельною ділянкою площею

 

2

 

 

67 м.кв. багато років постійно користувалася позивачка ОСОБА_1. і тому ця частина земельної ділянки відповідачкою приватизована неправомірно. Оскільки у добровільному порядку відповідачка цієї частини землі повертати позивачці не хоче, тому її слід вилучити у примусовому порядку.

Відповідачка ОСОБА_3. позову не визнала і пояснила, що позовні вимоги є безпідставними і до задоволення не підлягають. Так, земельну ділянку площею 0, 5311 га. вона приватизувала ще у 2001 p.. Спірною частиною землі площею 67 м.кв. вона користується постійно і відкрито ще із приблизно 1930 року по даний час. Ця земельна ділянка належить їй на законних підставах, там ростуть посаджені нею багато років тому фруктові дерева та кущі, за цю землю вона сплачувала податки. Позивачка ще із 2001 року знала про приватизацію земельної ділянки і про визначені межі. Такі межі земельної ділянки були погоджені усіма суміжними землекористувачами, в тому числі і позивачкою. Позивачка пропустила строк позовної давності для звернення до суду.

Представник відповідачки адвокат ОСОБА_4. у позові просила відмовити за безпідставністю позовних вимог та у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Представник Великовільшанецької сільської ради Золочівського району Л/о Листвак Р.В. позову не визнав і пояснив, що жодних правових підстав для визнання недійсним оспорюваного Державного акту на землю ОСОБА_3. немає. Цей Державний акт виданий на підставі рішення виконкому Великовільшанецької сільської ради Золочівського району Львівської області № 36 від 24 липня 2001 p., яке по даний час є чинним. Приватизація відповідачкою ОСОБА_3. у 2001 р. землі відбулась на підставі технічного звіту, у відповідності до закону, межі земельної ділянки були погоджені усіма суміжними землекористувачами. Спірною частиною земельної ділянки площею 67 м.кв. багато років до 2001 р. і по даний час постійно і відкрито фактично користувалась родина відповідачки ОСОБА_3., там ростуть багаторічні їхні дерева. Даних про те, за ким юридично була закріплена ця частина земельної ділянки до 2001 р. у сільській раді немає. Підстави для вилучення у відповідачки цієї частини землі відсутні. Позивачка дійсно користується меншою площею земельної ділянки ніж їй виділено у користування, однак не з вини відповідачки. На даний час позивачка являється лише користувачем виділеної їй землі і недостаючу частину земельної ділянки їй може бути додано, за її бажанням, при оформленні приватизації та отриманні Державного акту про право приватної власності на землю.

Представник відділу земельних ресурсів Золочівської РДА Львівської області Сабадаш С.О. самостійної правової позиції до заявленого позову не висловив і питання підставності позовних вимог відніс на розсуд суду.

Оцінивши докази по справі суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

З досліджених у судовому засіданні доказів, судом встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Великовільшанецької сільської ради Золочівського району Львівської області № 67 від 31 грудня 1993 р. «Про передачу земельних ділянок у приватну власність гр. ОСОБА_3.» було виготовлено у 2001 р. технічний звіт про виконані роботи по підготовці та видачі державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_3. в с. Трудовач Золочівського району Л/о. Відповідно до такого технічного звіту передачі ОСОБА_3. підлягали дві земельні ділянки загальною площею 0, 5311 га. для' обслуговування житлового будинку і господарських будівель та для ведення особистого підсобного господарства.

Рішенням № 36 від 24 липня 2001 р. виконавчого комітету Великовільшанецької сільської ради Золочівського району Львівської області було затверджено встановлені цим технічним звітом межі і розміри земельних ділянок загальною площею 0, 5311 га. і вирішено видати ОСОБА_3. Державний акт на право приватної власності на цю землю.

По даний час вищевказані технічний звіт і рішення виконкому № 36 від 24 липня 2001 р. ніким не оспорені і являються чинними.

Оспорений позивачкою Державний акт на право приватної власності на землю відповідачки ОСОБА_3. виданий 31 серпня 2001 р. на підставі вищевказаного рішення виконкому Великовільшанецької сільської ради Золочівського району Львівської області № 36 від 24 липня 2001 р., про що зазначено у самому Державному акті. Передана ОСОБА_3 у приватну власність земля повністю відповідає за межами і розмірами вищевказаному технічному звіту.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що Державний акт на землю виданий відповідачці ОСОБА_3. підставно і у відповідності до вимог чинного законодавства.

Судом встановлено, що позивачка претендує на частину земельної ділянки площею 0, 0067 га. розмірами 12 м. х 5, 6 м., яка належить на праві приватної власності із 2001 р. відповідачці ОСОБА_3. і входить у її земельну ділянку площею 0, 2586 га. (згідно Державного акту на землю) зі сторони межі земельної ділянки позивачки ОСОБА_1..

Однак, вимоги позивачки про вилучення цієї частини земельної ділянки у відповідачки в користь позивачки є безпідставними. Тут, зокрема суд враховує, що відповідачка ОСОБА_3. являється власником цієї землі і не може бути без передбачених законом підстав позбавлена права власності. До оформлення права власності на цю частину земельної ділянки у 2001 р. відповідачка ОСОБА_3. тривалий час була її фактичним користувачем. Так, із показів свідків ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9. вбачається, що розглядуваною земельною ділянкою площею 67 м.кв. ОСОБА_3. фактично користується декілька десятків років. Там її родиною насаджені дерева і кущі, які ростуть по даний час. Відповідачка ОСОБА_3. цією землею користувалась відкрито і раніше спорів ніяких між сусідами не було.

Свідок ОСОБА_10. показав, що у 2001 р. працював землевпорядником Великовільшанецької сільської ради Золочівського району і брав участь у оформленні документації на приватизацію відповідачкою ОСОБА_3. земельної ділянки. Державний акт на землю було видано на законних підставах, у відповідності до виготовленого технічного звіту і на підставі раніше прийнятого рішення виконкому сільської ради. Межі земельної ділянки ОСОБА_3. площею 0, 5311 га. було визначено у 2001 р. за фактичним користуванням. Спірною частиною землі площею 67 м.кв. до 2001 р. фактично користувалась відповідачка ОСОБА_3..

Із Акту обстеження цієї земельної ділянки від 14.03.2007 р. вбачається, що на цій земельній ділянці дійсно ростуть багаторічні дерева і кущі.

Судом встановлено, що на даний час позивачка ОСОБА_1. права приватної власності на земельну ділянку, яка перебуває у її користуванні біля житлового будинку не оформила і Державний акт на право приватної власності на землю їй не видавався.

Судом не отримано доказів того, що саме з вини відповідачки ОСОБА_3. позивачка ОСОБА_1. користується фактично меншою площею землі аніж їй було закріплено у користування площею 0,11 га..

У судовому засіданні представник позивачки пояснила, що ще восени 2001 р. їхній сім'ї було відомо про те, що відповідачка ОСОБА_3. приватизувала спірну частину земельної ділянки, отримала Державний акт на землю і що Акт погодження меж було підписано її онукою ОСОБА_5. Тому суд вважає, що не оспорювання позивачкою раніше таких меж земельної ділянки свідчить про їх фактичне нею визнання і погодження.

Свідок ОСОБА_5. сама показала, що раніше між ОСОБА_1. і ОСОБА_3. були добрі відносини і тому в суд позивачка з приводу розглядуваної частини земельної ділянки не зверталась.

Покликання позивачки у позовній заяві на ст. 212 ЗК України, як на правову підставу позовних вимог, не заслуговує на увагу, оскільки судом не отримано доказів того, що відповідачка ОСОБА_3. здійснила самовільне зайняття земельної ділянки.

Судом також встановлено, що позивачка пропустила трок позовної давності щодо звернення до суду із вимогами про визнання недійсним Державного акту на землю. З часу видачі Державного акту 31 серпня 2001 р. по час звернення до суду 15 січня 2007 р. пройшло більше 5-ти років.

Відповідно до ст.79 ч.4 ЦК України (1963 p.), ст.265 ч.1 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Про результати розгляду попередньої цивільної справи між цими ж сторонами і про ухвалу суду від 05 лютого 2004 р. про залишення позовної заяви без розгляду, позивачці ОСОБА_1. було відомо зразу ж, що підтверджується матеріалами справи № 2-84/2004 і показами у судовому засіданні представника позивачки ОСОБА_2..

Поважності причин пропуску строку позовної давності судом не отримано.

 

4

 

 

 

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, ст.ст. 267, 321, 373 ЦК України, ст.ст. 78, 81, 95, 96, 116, 118, 140, 143, 152, 153, 158, 212 ЗК України, суд-

 

вирішив:

 

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1до ОСОБА_3 , Великовільшанецької сільської ради Золочівського району Львівської області про визнання частково недійсним Державного акту на право приватної власності на землю і усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області через Золочівський районний суд Львівської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.