АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

" 29 " листопада 2006 року                                                              м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Кізюн О.Ю.

суддів: Карпусь С.А., Харчука В.М.

при секретарі Тимощук М.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 22ц- 2014 за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3на рішення Старокостянтинівського районного суду від 23 серпня 2006 року за позовом ОСОБА_4до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3про вселення; зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3до ОСОБА_4про визнання права власності на частину квартири.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1., її представника ОСОБА_5 та пояснення ОСОБА_4., перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,

встановила:

В січні 2006 року ОСОБА_4. звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1.,ОСОБА_2., ОСОБА_3. про вселення в квартируАДРЕСА_1

В обґрунтування позову вказував, що він та відповідачі являються співвласниками означеної квартири. В 2000 році шлюб між ним та ОСОБА_1. було розірвано, а в 2003 році він, як військовослужбовець, був переведений на службу в інше місто.

На даний час він являється військовим пенсіонером і квартира йому потрібна для проживання, проте відповідачка ОСОБА_1. чинить йому перешкоди у користуванні житлом, замінивши замок на вхідних дверях.

Тому просив суд постановити рішення про вселення його у спірну квартиру.

ОСОБА_1.,ОСОБА_2., ОСОБА_3., заперечуючи проти вселення ОСОБА_4. в квартиру, подали до суду зустрічний позов, в якому просили визнати за ОСОБА_2. таОСОБА_3право власності на належнуОСОБА_4. частку вищезазначеної квартири, посилаючись на те, що при розподілі майна подружжя між ОСОБА_1. таОСОБА_4. в 2000 році, ОСОБА_4. заявив, що квартиру залишає дітям - ОСОБА_2. та ОСОБА_3

Рішенням Старокостянтинівського районного суду від 23 серпня 2006 року позов ОСОБА_4задоволено і постановлено вселити ОСОБА_4в квартиру АДРЕСА_1

Головуючий у першій інстанції - Завадська О.П.                                       Справа № 22ц- 2014

Доповідач - Кізюн О.Ю.                                                                                Категорія №1,5

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3доОСОБА_4 про визнання права власності на частину квартири відмовлено.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1.,ОСОБА_2. та ОСОБА_3. вважають рішення суду незаконним, постановленим з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, просять його скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних мотивів.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності, виданого відділом приватизації Старокостянтинівської міської ради від 27.10.1998 року ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3є співвласниками в рівних частках квартириАДРЕСА_1

Доказів про те, що ОСОБА_4. в установленому законом порядку відчужив належну йому частку квартири ОСОБА_2. та ОСОБА_3 позивачі за зустрічним позовом суду не надали.

За таких обставин у суду першої інстанції не було підстав для визнання за ОСОБА_2. таОСОБА_3права власності на належнуОСОБА_4. частку вищеозначеної квартири.

Судом також встановлено і ці обставини ніким не заперечуються, що ОСОБА_4. немає доступу до квартири, оскільки ОСОБА_1. замінила замок на вхідних дверях і разом з ОСОБА_2. таОСОБА_3чинять перешкодиОСОБА_4. в користуванні означеною квартирою.

Відповідно до ст. 48 Закону України „Про власність", ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи означені положення норм матеріального права та з огляду на викладені обставини справи, суд першої інстанції підставно постановив рішення про вселення ОСОБА_4. в квартируАДРЕСА_1

Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308,315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3відхилити.

Рішення Старокостянтинівського районного суду від 23 серпня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.