Справа № 2-1188/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2011 року                                                      Центральний районний суд м. Миколаєва       у складі:

Головуючого судді Гречаної С.І.,

при секретарі Мусієнко М.Ю.

за участю:

позивача  ОСОБА_1 її представника ОСОБА_2

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 їх представника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом                ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення відповідачів з житлового будинку АДРЕСА_1.

Позивач та її представник у судовому засіданні посилаючись на обставини, викладені у позові вимоги позову підтримали та просили позов задовольнити.

У судовому засіданні відповідачі та їх представник вимоги позову не визнали та просили відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено що позивач ОСОБА_1 успадкувала після смерті матері ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1р., житловий будинок НОМЕР_1 з відповідними господарськими та побутовими спорудами та будівлями АДРЕСА_1, про що свідчить свідоцтво про право на спадщину за законом виданого Першою Миколаївською державною нотаріальною конторою 18.02.2008р. за р.№ 2-147.

Згідно пояснень сторін, відповідачі з 1998 року проживають в будинку НОМЕР_1 з відповідними господарськими та побутовими спорудами та будівлями АДРЕСА_1, оскільки вважають що придбали цей будинок у доньки позивачки ОСОБА_8, передавши їй завдаток в розмірі 450 доларів США. Факт передачі завдатку підтверджується актом передачі завдатку від 16.06.2000 року, складеним в присутності представника Універсальної біржі “Південь”. В подальшому договір купівлі-продажу між сторонами не укладався.

          Частиною 1 ст. 316 ЦК України встановлено, що  правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 3 ст. 116 ЖК УРСР осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Відповідно до ст. 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Викладене свідчить, що власник житлового будинку має право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім’ї, інших осіб і розпоряджатись своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Оскільки, власником житлового будинку АДРЕСА_1 є позивачка, а відповідачі без жодних правових підстав, без згоди колишньої власниці будинку ОСОБА_7 та позивачки самоправно зайняли зазначений будинок, добровільни звільнити його не бажають, чим обмежили право позивачки на користування належним їй на праві власності майном (будинком), суд оцінюючи надані докази у сукупності, вважає, що права позивачки як власника будинку порушено, її позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Доводи відповідачів, що вони набули право власності на спірний житловий будинок, не підтверджені жодними допустимими доказами, тому не можуть бути прийняті судом до уваги.

Керуючись ст.ст.10, 14, 213-215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 житловим будинком АДРЕСА_1, та виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4 з будинку АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення.

Рішення набирає законної сили через десять днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області у порядку, якій передбачений ст. ст. 294-296 ЦПК України.

Суддя                                                                                                                       С.І. Гречана