Справа № 10-21                                                                                 Головуючий у 1-й інстанції:

Категорія: ст.190 ч.1 КК України                                                  Дірко І.І.

                                                                                                         Доповідач:  Хомік І.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

10 лютого 2011 року в м. Миколаєві Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області   

у складі:   

головуючого судді:          Хоміка І.М.

суддів:                Гребенюк В.І.., Міняйла М.П.,

за участю прокурора: Мерімерін К.Г.

особи, відносно якої порушено  

кримінальну справу:       ОСОБА_3

представника скаржника:     ОСОБА_4

          розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Центрального районного суду  м. Миколаєва від 24.01.2011 року,  якою

відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого УБОЗ УМВС України у Миколаївської області від 23.07.2010 року про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України

23.07.2010 року слідчим УБОЗ УМВС України у Миколаївської області  Коновальчук С.С. порушено кримінальну справу за фактом отримання права на майно шляхом обману за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.

Приводом до порушення кримінальної справи стала заява           ОСОБА_5, онучки ОСОБА_6, згідно якої квартира за адресою –   АДРЕСА_2 належить їй на підставі заповіту ОСОБА_6

Підставою для порушення кримінальної справи став договір купівлі-продажу між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також заява ОСОБА_6 від 28.11.2008 року. Однак згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1

04.01.2011 року ОСОБА_3 подав скаргу на вказану постанову про порушення кримінальної справи до Центрального районного суду , в якій просив скасувати її. В скарзі посилався на те, що його дружина ОСОБА_7 у 2004 році придбала квартиру за адресою – АДРЕСА_2 у ОСОБА_8, угода про це була зареєстрована через біржу. ОСОБА_8 в свою чергу придбав цю квартиру у ОСОБА_9, а та у ОСОБА_6 Ці угоди також були зареєстровані через біржу. В 2008 році він з дружиною вирішив оформити правовстановлюючі документи на квартиру, у зв’язку з чим звернулися до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу дійсним. За правовою допомогою звернулися до юриста Кричевського О.О., який на підставі довіреності представляв їх інтереси в суді. Після розгляду справи, ОСОБА_10 передав ОСОБА_7 постанову суду про визнання договору купівлі-продажу дійсним. І лише в 2010 році його дружина ОСОБА_7 звернула увагу на те, що в постанові суду вказані факти, які не відповідають дійсності, тому й звернулась до суду з позовом про перегляд справи за нововиявленими обставинами.

ОСОБА_3 в скарзі до суду вказував, що не дивлячись на те, що в матеріалах цивільної справи наявна підробна заява від імені ОСОБА_6, вважає, що підстави для порушення кримінальної справи за ст.190 КК України відсутні.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 січня 2011 року  в задоволенні скарги ОСОБА_3 було відмовлено.  Своє рішення суд мотивував тим, що заявник по суті в судовому засіданні ставив питання щодо кваліфікації дій, а не оспорював достатність приводів та підстав для порушення справи. Між тим, суд вказав, що наявність підробного договору та заяви ОСОБА_6, надання їх до суду, наявність заяви онуки про те, що ця квартира стала її власністю на підставі заповіту раніше – є достатніми підставами для порушення кримінальної справи.

28 січня 2011 року на постанову суду ОСОБА_3 подана апеляція.   

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову суду про відмову в задоволенні його скарги  на постанову слідчого УБОЗ УМВС  у Миколаївській області від 23.07.2010 року про порушення кримінальної справи, як незаконну.

Апелянт вказує, що відповідно до ст.94 КПК України, приводом до порушення кримінальної справи є заява окремих громадян. В заяві ОСОБА_5 йдеться про спадкове право, яке вона не використала. Але все одно цей факт працівники УБОЗ використали як привід для кримінального переслідування його сім’ї.

Крім того, звертає увагу суду, що в постанові про порушення кримінальної справи слідчий встановив, що ОСОБА_6 спричинені матеріальні збитки на суму 21411 грн, тим самим зробив померлу ОСОБА_6 потерпілою по справі.

На підставі зазначених обставин, ОСОБА_3 в апеляційній скарзі вказує на відсутність законних приводів та підстав для порушення кримінальної справи.

До того ж, заявник звертає увагу суду, що суддя Дірко І.І. розглядав його скаргу на постанову про порушення кримінальної справи в порушення вимог ст.54 КПК України, адже 17.10.2010 року давав санкцію на обшук за місцем проживання та роботи його сім’ї, що робить його зацікавленою особою і ставить під сумнів його об’єктивність.

На думку апелянта, постанова суду першої інстанції не мотивована, містить ряд тверджень, які не відповідають обставинам справи та не підтверджені доказами, тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

   Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_3 та його представника на  підтримку апеляційної скарги, думку прокурора про законність та обґрунтованість постанови суду, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.   

Згідно ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення  зазначеної постанови,  законність джерел  отриманих даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи і за результатами розгляду скарги, залежно від того, чи були  додержані при порушенні справи вимоги ст. ст. 94,97,98 КПК України, суддя своєю постановою приймає одне з числа  передбачених ч.16 ст. 236-8 КПК України рішень.   

Ці вимоги процесуального закону судом дотримано. Вірною є і вказівка суду щодо достатності підстав та законності приводів для порушення кримінальної справи.

Зокрема, суд вірно визнав законним приводом до порушення кримінальної справи заяву потерпілої ОСОБА_5, онучки ОСОБА_6, згідно якої квартира за адресою –   АДРЕСА_2 стала  її власністю на підставі заповіту ОСОБА_6 ще задовго до появи договору купівлі-продажу, згідно якого квартира стала власністю ОСОБА_7 А в подальшому вказаний договір купівлі –продажу між ОСОБА_6 та ОСОБА_7  обґрунтовано став підставою для порушення кримінальної справи за фактом отримання права на майно шляхом обману за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.

           Приймаючи рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_11 суд в своїй постанові обґрунтовано вказав, що суд в даній стадії процесу не може робити будь-яких висновків щодо кваліфікації дій, про що просить заявник, а лише розглядає питання про наявність та достатність приводів і підстав до порушення кримінальної справи.  

            За наведених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду, про що просить апелянт.  

 Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -   

У Х В А Л И Л А:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_3, - залишити без задоволення, а постанову Центрального районного суду  м. Миколаєва від 24.01.2011 року,  якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого УБОЗ УМВС України у Миколаївської області від 23.07.2010 року про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, - без зміни.   

 Головуючий:   

 Судді: