Справа № 11-88/11 Головуючий суду 1-ї інстанції
Категорія ст. ст. 187 ч.1, суддя: Голубкін О.І.
186 ч.2 КК України Доповідач апеляційної інстанції
Хомік І.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 лютого 2011 року в м. Миколаєві колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Хоміка І.М.
суддів: Погорєлова Г.М., Міняйло М.П.
за участю прокурора: Якименка О.П.
засудженого: ОСОБА_2,
захисників: ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_2, апеляцією захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 листопада 2010 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Миколаєва, громадянин України, освіта професійно-технічна, не одружений, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий:
24.12.2003 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч.2 ст.296 КК України до 2-х років позбавлення волі. Звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;
06.04.2004 року Центральним районним судом м. Миколаєва за ч.4 ст.296, ч.1 ст.122 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки.
08.02.2005 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч.3 ст.296, ч.1 ст.185, 71 КК України до 4 років позбавлення волі. Звільнений 25.12.2006 року умовно-достроково на 1 рік 11 місяців 9 днів.
засуджено за ч.1 ст. 187 КК України до 4 років позбавлення волі;
за ч.2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначено покарання шляхом часткового складання призначених покарань - 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 460 грн., на користь ОСОБА_8 3835 грн., на користь ОСОБА_9 1025 грн.
Цим же вироком суду засуджений
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець м. Миколаєва, українець, громадянин України, освіта професійно-технічна, не одружений, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_2 раніше судимий
10.07.2003 року Заводським районним судом м. Миколаєва за ч.2 ст.186, ч.1 ст.187 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців,
06.04.2004 року Центральним районним судом м. Миколаєва за ч.4 ст.296, ч.1 ст.122, ч.4 ст.70 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі. Звільнений 31.12.2008 року по відбуттю строку покарання.
- за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі.
Вироком суду постановлено стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ОСОБА_10 – 528 грн.
За вироком суду, 06.11.2009 року ОСОБА_2 визнано винним в тому, що 06.11.2009 року він, знаходячись в барі «Караоке», розташованому в будинку № 158 по пр.-ту Леніна в м. Миколаєві в стані алкогольного сп’яніння з метою заволодіння чужим майном, здійснив напад на потерпілого ОСОБА_7, нанісши йому близько 10 ударів кулаком по голові, після чого потерпілий втратив свідомість. Цим самим засуджений застосував насильство, небезпечне для життя та здоров’я потерпілого, після чого відкрито заволодів майном потерпілого ОСОБА_11 на суму 1760 грн.
12.01.2010 року близько 21-00 год. ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_6 повторно, знаходячись на пішохідній алеї на перехресті пр.-ту Леніна та вул. Садової в м. Миколаєві в стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою групою осіб, з метою заволодіння чужим майном, підішли до потерпілого ОСОБА_10 та нанесли йому удари в область голови, після чого відкрито заволоділи майном потерпілого на суму 528 грн.
18.01.2010 року близько 16-00 год. ОСОБА_2 повторно, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, на перехресті пр.-ту Леніна та вул. 2-ї Слободської в м. Миколаєві з метою заволодіння чужим майном, підійшли до неповнолітніх ОСОБА_12 та ОСОБА_8, і погрожуючи застосуванням насильства відкрито заволоділи майном ОСОБА_8 на суму 3835 грн. та ОСОБА_12 на суму 1025 грн.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати у зв’язку з однобічністю та неповнотою дізнання, досудового та судового слідства. Вказує, що злочинів, передбачених ч.1 ст.187 , ч.2 ст.186 КК України не вчиняв. Звертає увагу суду, що 06.11.2009 року він, з лікарні, де перебував на стаціонарному лікуванні, прийшов додому і знаходився там до ранку. 12.01.2010 року він перебував вдома і з ОСОБА_6 не зустрічався. А 18.01.2010 року знаходився в будинку своєї дівчини. Тому вважає вказані обставини такими, що свідчать про його непричетність до вчинення злочинів, за які його засуджено Центральним районним судом м. Миколаєва.
В апеляційній скарзі в інтересах засудженого ОСОБА_2 захисник ОСОБА_4 просить вирок Центрального районного суду скасувати у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що засудження її сина ОСОБА_2 за вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст.187, ч.2 ст.186 КК України ґрунтується лише на непослідовних показах потерпілих. Стверджує, що 06.11.2009 року, тобто в день, коли було здійснено напад на потерпілого ОСОБА_13, а також 12.01.2010 року, коли було здійснено напад на ОСОБА_10, ОСОБА_2 перебував вдома, тому ніякого відношення до вчинення злочинів не має.
У зв’язку з вказаною неповнотою з’ясування обставин справи і відсутністю доказів вини ОСОБА_2, вирок суду першої інстанції, на думку апелянта, не може залишатися в силі і підлягає скасуванню.
В апеляційній скарзі в інтересах засудженого ОСОБА_6 захисник ОСОБА_5 просить вирок суду змінити у зв’язку з його невідповідністю ступеню тяжкості злочину та особі засудженого ОСОБА_6. Вважає, що призначаючи покарання, суд першої інстанції не в повній мірі врахував обставини, що пом’якшують покарання, зокрема судом не в повній мірі враховано дані про особу винного, а саме не було взято до уваги, що ОСОБА_6 в силу ст.89 КК України вважається не судимим, з місця попередньої роботи та проживання характеризується позитивно, визнав себе винним та щиро кається, добровільно відшкодував завданий злочином збиток.
Крім того, захисник ОСОБА_5 просить змінити вирок суду в частині відшкодування матеріальних збитків потерпілому ОСОБА_10 у розмірі 528 грн в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_6, так як збиток відшкодовано особисто ОСОБА_6 у добровільному порядку.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_2, захисників засудженого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про підстави скасування вироку Центрального районного суду, думку прокурора про залишення вироку без зміни, а в частині розгляду апеляційної скарги в інтересах засудженого ОСОБА_6 в частині цивільного позову – скасувати із закриттям провадження, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції в інтересах ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, а апеляційна скарга в інтересах ОСОБА_6 – підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.186, ч.1 ст.187 КК України, при обставинах, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні і викладеними у вироку доказами, зокрема показами засудженого ОСОБА_6 про те, що вони разом з ОСОБА_2 12.01.2010 року, знаходячись на перехресті вул.Садової та пр.-ту Леніна, побачили двох хлопців і попросили закурити. У відповідь хлопці їм нагрубіянили. Один хлопець втік, а іншого вони наздогнали, нанесли по одному удару. Вказував, що він у потерпілого нічого не крав. При впізнанні потерпілий його упізнав.
Вина засудженого ОСОБА_2 у вчиненні вищевказаних злочинів також підтверджується показами потерпілих ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_15, а також протоколами пред’явлення осіб для упізнання від 23.01.2010, 25.01.2010, 27.01.2010р., згідно яким кожний потерпілий, а також свідок ОСОБА_16 впізнали ОСОБА_2, як особу, яка здійснювала на них напади (а.с. 18, 19, 29, 30, 62, 64, 117).
Зі свідчень потерпілого ОСОБА_13, які він надавав під час досудового та судового слідства, вбачається наступне - 06.11.2009 року він знаходився в барі «Караоке» і коли виходив до вбиральні, ОСОБА_2 (прізвище засудженого йому стало відоме пізніше) пішов за ним і почав бити його по голові, від чого він втратив свідомість. Коли отямився, відчув, що засуджений перевіряє вміст його кишень. Потім ОСОБА_2 почав знову наносити йому удари, яких всього було не менше 10, - і він знову втратив свідомість. Коли отямився, - його забрали до лікарні. В результаті нападу, у нього було викрадено мобільний телефон «Нокіа 6233» і гроші в сумі 60 грн., а всього було нанесено матеріальну шкоду у сумі 1760 грн.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснив, що 6.11.2009 р. він знаходився в барі «Караоке» разом з ОСОБА_6 і ОСОБА_2, де вживали спиртні напої. В барі також знаходився і потерпілий ОСОБА_13, який сидів за сусіднім столиком. Коли потерпілий пішов в туалет то ОСОБА_2 пішов слідом за ним і між ними відбулась якась штовханина. На наступний день ОСОБА_2 йому розповів, що забрав у потерпілого гроші в сумі 60 грн.
Допитана на досудовому слідстві свідок ОСОБА_18 пояснила, що знаходилась зі ОСОБА_2 в дружніх стосунках і під час зустрічі з ним 7.11.2009 р. він попросив її закласти в ломбард мобільний телефон, пояснюючи це тим, що у нього нема з собою паспорта. Вони разом пішли до ломбарду «Скарбниця», де вона заклала на своє прізвище мобільний телефон «Нокіа 6233» за 300 грн. На наступний день вони зі ОСОБА_2 зустріли незнайомого їй хлопця, з яким пішли до ломбарду, де цей незнайомець викупив вказаний мобільний телефон (а.с. 114).
Вказані покази свідка ОСОБА_18 узгоджуються з показами свідка ОСОБА_19, який підтвердив, що за пропозицією ОСОБА_2 він в листопаді 2009 р. викупив у нього за 400 грн. мобільний телефон «Нокіа 6233», який був закладений у ломбарді «Скарбниця». В той же вечір він перепродав вказаний мобільний телефон своєму знайомому ОСОБА_20 за 600 грн.
З досліджених показів свідка ОСОБА_20 вбачається, що він підтвердив свідчення ОСОБА_19, зазначивши, що цей мобільний телефон він продав зі свого кіоску на ринку «Колос» невідомому чоловіку за 700 грн.
З показів свідка ОСОБА_21 вбачається, що в середині листопада 2009 року він в кіоску на ринку «Колос» в м. Миколаєві придбав за 800 грн. мобільний телефон «Нокіа 6233», який він добровільно видав працівникам міліції.
Вказаний мобільний телефон був впізнаний потерпілим ОСОБА_13 і повернутий йому під розписку для зберігання (а.с.107).
Доводи засудженого ОСОБА_2 про те, що на момент вчинення злочину бар «Караоке» не працював і взагалі вже не існував є необґрунтованими і спростовуються даними протоколу огляду місця події і доданою до нього фототаблицею з яких вбачається, що бар «Караоке» на час огляду місця події від 9.11.2009 року існував, був діючим, з відповідним меблюванням і навіть відвідувачами (а.с. 80-82).
Із свідчень потерпілого ОСОБА_14, які він надавав під час досудового та судового слідства вбачається, що 12.01.2010 року близько 21-00 год., він з ОСОБА_22 йшли в районі пр-ту Леніна. Їх зупинили 2 чоловіка, як в подальшому стало відомо, це були ОСОБА_2 та ОСОБА_6. Останні попросили закурити і по черзі нанесли йому удари в обличчя, після чого відкрито заволоділи його майном на суму 528 грн.
Потерпілі ОСОБА_12 та ОСОБА_8 в суді першої інстанції дали свідчення, що 18.01.2010 року близько 16-00 год. вони йшли по пр.-ту Леніна в сторону вул.. Садової. До них підійшли раніше не знайомі чоловіки (в подальшому їм стало відомо, що одним із незнайомців був ОСОБА_2) і, погрожуючи застосувати насильство, відкрито заволоділи їх майном на суму 1025 грн.
Вина ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 187, ч.2 ст.186 КК України також підтверджується свідченнями свідка ОСОБА_22, який вказував, що 12.01.2010 року він йшов зі своїм товаришем ОСОБА_14 в магазин. Їх зупинили два чоловіка і попросили сигарети, отримавши відмову, ОСОБА_2 наніс ОСОБА_14 удар головою, а він побіг в магазин викликати міліцію. Міліція приїхала за 15 хвилин. ОСОБА_14 сказав, що в нього вкрали мобільний телефон і рукавиці. У ОСОБА_14 були пошкоджені вухо, лоб, під оком був синець. Вони разом склали фоторобот ОСОБА_2, а потім разом упізнали його.
При таких обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_2 в скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.186, ч.1 ст.187 КК України, усі обставини справи досліджені судом всебічно, повно й об’єктивно, зібраним доказам дана належна оцінка в їх сукупності.
Що стосується апеляції в інтересах засудженого ОСОБА_6, то колегія суддів вважає, що вина ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України за обставин, які наведені у вироку, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами. Апелянтом фактичні обставини скоєного та кваліфікація дій засудженого не оспорюються.
Що стосується міри покарання, то воно призначене ОСОБА_6 у відповідності до вимог ст. 65, 69 КК України. При цьому, як вбачається з вироку, судом враховано характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, дані про його особу та обставини, які пом'якшують покарання – визнання вини та щире каяття, повне добровільне відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, передбаченим ч.2 ст.186 КК України, позитивні характеристики з місця роботи та проживання, факт знаходження на його утриманні хворої бабусі ІНФОРМАЦІЯ_6. Крім того, судом першої інстанції було враховано і обставини, які обтяжують покарання – тяжкість скоєного злочину, а також вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння. Крім того, покарання засудженому призначено в мінімальних розмірах санкції ст. 186 ч. 2 КК України, а тому є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_6.
Таким чином, судом першої інстанції враховані всі пом’якшуючі обставини, на які в апеляції посилається захисник засудженого, як на такі, що мають значення при призначенні покарання, але враховуючи усі обставини, що обтяжують покарання - колегія суддів не знаходить підстав для зміни вироку та пом’якшення міри покарання ОСОБА_6.
Разом з тим суд першої інстанції допустився помилки при вирішенні питання щодо стягнення із засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_6 в солідарному порядку на користь потерпілого ОСОБА_10 грошової суми у розмірі 528 грн. Так, з матеріалів справи вбачається , що матеріальна шкода, яка була завдана потерпілому ОСОБА_10 вчиненим злочином, була відшкодована в добровільному порядку засудженим ОСОБА_6, про що в матеріалах справи є відповідна квитанція про оплату(а.с.314).
Тому, на думку колегії суддів, необхідно виключити з резолютивної частини вироку вказівку суду про стягнення із засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_6 солідарно матеріальних збитків на користь потерпілого ОСОБА_10 в сумі 528 грн., оскільки завдана йому матеріальна шкода відшкодована і додаткових стягнень він не заявлял.
Отже, колегія суддів підстав для задоволення апеляцій засудженого ОСОБА_2, а також його захисника ОСОБА_4 не вбачає. Покарання засудженому ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням даних щодо його особи, пом’якшуючих та обтяжуючих обставин і підстав для зміни вироку в цій частині, колегія суддів не вбачає.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 колегія суддів вважає такою, що підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 і захисника ОСОБА_4, - залишити без задоволення.
Апеляцію захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6, - задовольнити частково.
Виключити з резолютивної частини вироку вказівку суду про стягнення з засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_6 солідарно на користь ОСОБА_23 завданої матеріальної шкоди на суму 528 грн.
В решті вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 листопада 2010 року відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_6, - залишити без зміни.
Головуючий:
Судді: