Цивільна справа № 2-1123-1/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2009 року Солом’янський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Трубнікова А.В.

при секретарі Айріян К.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути на його користь з ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 20469 гривень 13 копійок, понесені ним витрати на проведення авто товарознавчого дослідження в розмірі 350 гривень 00 копійок, моральну шкоду в сумі 5000 гривень, а також понесені ним судові витрати.

В обгрунтування позову зазначив, що 24 січня 2007 року приблизно о 08 год. 40 хв. по вулиці Василенка, 3, у м. Києві відповідач, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2107» д/н НОМЕР_2 не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням, чим порушив п. 12.1 ПДР України, і виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з автомобілем позивача марки «Рено» д/н НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Солом’янського районного суду м. Києва від 19 лютого 2007 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Відповідно до Висновку автотоварознавчого дослідження № 1020, складеного суб’єктом оціночної діяльності ПП ОСОБА_4 01.03.2007 року та Висновку автотоварознавчого дослідження № 1020/д від 21.07.2007 року, загальна вартість матеріального збитку, завданого ОСОБА_1, як власнику автомобіля марки «Рено» д/н НОМЕР_1, складає 20119, 13 гривень.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач, з вини якого завдано йому матеріальну шкоду, повинен відшкодувати завдані збитки, розмір яких складає 20119 гривень 13 копійок та понесені ним витрати на автотоварознавче дослідження в розмірі 350 гривень.

Також позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 5000, 00 моральної шкоди, яка на його думку полягає у переживаннях та душевних стражданнях, спричинених усвідомленням того, що власне майно пошкоджено, постійною тратою часу на вирішення питання про відшкодування завданих збитків, які до сьогодні відповідачем не відшкодовано.

Під час розгляду справи за клопотанням представника ОСОБА_2 було залучено співвідповідача - Відкрите акціонерне товариство Національну акціонерну страхову компанію «Оранта», в якій відповідно до полісу № ВА/3078332 застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 як власника наземного транспортного засобу з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого), в розмірі 25000, 00 гривень, і яка відмовила ОСОБА_2 у виплаті страхового відшкодування з підстав ненадання останнім всіх необхідних документів.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив про його задоволення в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача ВАТ HACK «Оранта» позовні вимоги визнав частково, заперечував проти стягнення сум матеріального збитку з ВАТ HACK «Оранта», оскільки невиплата страхового відшкодування позивачу сталася виключно з вини ОСОБА_2, який у встановлені строки не подав до страхової компанії всіх необхідних документів.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про день, час та місце його проведення повідомлявся належним чином.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, заслухавши покази свідка ОСОБА_4 та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди не завдано з її вини.

За правилами статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності лише вини особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що 24 січня 2007 року приблизно о 08 год. 40 хв. по вулиці Василенка, З, у м. Києві відповідач, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2107» д/н НОМЕР_2 не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням, чим порушив п. 12.1 ПДР України, і виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з автомобілем позивача марки «Рено» д/н НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Солом’янського районного суду м. Києва від 19 лютого 2007 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Відповідно до частини 4 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанова суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони даною особою.

Згідно вищезазначеної постанови суду, причиною дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 24 січня 2007 року приблизно о 08 год. 40 хв. по вул. Василенка, 3, у місті Києві за участю автомобіля марки «ВАЗ 2107» д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Рено» д/н НОМЕР_1 під керуванням позивача, стало порушення відповідачем вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху України.

У судовому засіданні встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної’ пригоди належний позивачу автомобіль марки «Рено» д/н НОМЕР_1 зазнав механічних пошкоджень, та згідно Висновку автотоварознавчого дослідження № 1020, складеного суб’єктом оціночної діяльності ПП ОСОБА_4 01.03.2007 року та Висновку автотоварознавчого дослідження № 1020/д від 21.07.2007 року, вартість виправлення яких складає 20119, 13 гривень.

Також позивачем було витрачено 350, 00 гривень на проведення вищевказаного дослідження.

Таким чином, загальна сума завданих матеріальних збитків з урахуванням вартості автотоварознавчого дослідження, становить 20469 гривень 13 копійок.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

В своїх письмових запереченнях по суті позову представник відповідача ВАТ HACK «Оранта» зазначає, що страхове відшкодування позивачу не виплачено з тих підстав, що позивач фактично не надав до страховика документ про визначення розміру спричинених збитків внаслідок ДТП.

Проте з такою позицією страховика суд погодитись не може, оскільки згідно зі ст. 34 зазначеного закону страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов’язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з’явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов’язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

Таким чином, вказаною нормою закону обов’язок по визначенню розміру збитків першочергово покладено на страховиків, а тому в даному випадку відмова страховика у виплаті відшкодування з підстав ненадання заявником відомостей про розмір збитків є неправомірною, а отже позовні вимоги ОСОБА_1 до ВАТ HACK «Оранта» в частині виплати страхового відшкодування в розмірі, що встановлений проведеним автотоварознавчим дослідженням, в сумі 20119, 13 гривень та витрат понесених позивачем на проведення такого дослідження в сумі 350 гривень є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд приходить до висновку, що саме з вини відповідача ОСОБА_2 позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає у переживаннях та душевних стражданнях, спричинених порушенням нормального ритму життя через участь в ДТП.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховує характер та обсяг фізичних і душевних страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості і можливості відновлення), стану здоров’я позивача, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та визначає його у розмірі 2000 грн.

В задоволенні решти позову слід відмовити.

Згідно статті 88 Цивільного процесуального кодексу України сплачені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 23, 1166, 1167, 1188 Цивільного кодексу України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 2002 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 60, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75) на користь ОСОБА_1 20119 (двадцять тисяч сто дев’ятнадцять) грн. 13 коп. матеріальної шкоди, 350 (триста п’ятдесят) грн. 00 коп. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження та 204 грн. 69 коп. сплаченого державного мита, 15 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього стягнути 20688 (двадцять тисяч шістсот вісімдесят вісім) гривень 82 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 (03124, АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 2000 (дві тисячі) грн.. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 8 грн. 50 коп. сплаченого державного мита і 15 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього стягнути 2023 (дві тисячі двадцять три) гривні 50 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом міста Києва.