Справа № 22-ц-71/11Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич
Категорія - 19Доповідач - Сташків Б.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 лютого 2011 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Сташківа Б.І.
Суддів - Жолудько Л.Д., Ходоровський М.В.
при секретарі - Сеник В.В.
з участю сторін - представників ТзОВ “Арка”- Шило П.Ф., Наулік Н.С., представника ПАТ “УкрСиббанк”- Шидлівського В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Арка”на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 вересня 2010 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства”УкрСиббанк” до ОСОБА_5, товарства з обмеженою відповідальністю “Арка” про стягнення боргу за договором про надання кредиту, звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічний позов ОСОБА_5. Товариства з обмеженою відповідальністю “АРКА” до публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” з участю третьої особи приватного нотаріуса, ТзОВ “Міське бюро технічної інвентаризації” про визнання недійсним договору іпотеки,-
ВСТАНОВИЛА:
В лютому 2009 року публічне акціонерне товариство”УкрСиббанк” звернулися в суд з позовом до ОСОБА_5, товарства з обмеженою відповідальністю “Арка” про стягнення боргу за договором про надання кредиту, звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що ТзОВ “АРКА” не здійснює платежів в рахунок погашення суми кредиту та відсотків, чим порушує прийняті на себе зобов’язання. Внаслідок чого станом на 12 лютого 2009 року борг згідно із розрахунком становить 447 820,56 гривень. Товарство з обмеженою відповідальністю “АРКА” уклало Договір іпотеки від 30 травня 2006 року, згідно якого в порядку забезпечення виконання зобов’язання заставлене приміщення , яке знаходиться по вул.15 квітня м. Тернополя загальною площею 169,3 кв.м. Публічне акціонерне товариство “УкрСиббанк”уточнили свої позовні вимоги і просять стягнути з відповідачів солідарно 621 811.31 грн. заборгованості за кредитним договором, звернувши стягнення на предмет іпотеки.
ОСОБА_5 та ТзОВ “Арка” звернулися до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним договору іпотеки, посилаючись на те, що під час укладення договору порушено положення ст.18 Закону України “ Про іпотеку”, на день підписання договору іпотеки є невідповідність площі приміщення , яка згідно договору іпотеки становить 169,3 кв.м.. хоча на день підписання договору площа приміщення становила 161 кв.м., при посвідченні договору іпотеки директор допустив помилку, оскільки рішенням зборів не передбачено надання підприєцю ОСОБА_5 споживчого кредиту, а дано згоду на передачу в заставу приміщення в якості забезпечення кредиту для здійснення ним підприємницької діяльності, а також судом не враховано,що пеня за несвоєчасне погашення заборговності за кредитом та пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом не можуть стягуватися із іпотекодавця.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20 вересня 2010 року позов задоволено у повному обсязі.
Стягнуто із ОСОБА_5 в користь публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” борг за договором про надання кредиту №11оо7553000 від 30 травня 2006 року в розмірі 621 811 гривень 31 коп.
Звернено стягнення на предмет іпотеки-приміщення, яке знаходиться по вул.15Квітня,9 м.Тернополя, що належить товариству з обмеженою відповідальністю “АРКА” на праві власності, способом продажу вказаного приміщення на прилюдних торгах з початковою ціною продажу не нижче ринкової на момент продажу, визначеної на підставі висновку експертної оцінки, проведеної оцінщиком в процедурі виконавчого провадження.
В задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю “АРКА” до публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” з участю третьої особи приватного нотаріуса, ТзОВ “Міське бюро технічної інвентаризації” про визнання недійсним договору іпотеки- відмовлено.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю “АРКА” в користь публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” 1700 грн.судового збору та 30 грн.витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю “АРКА” просять скасувати рішення суду, постановити нове рішення за яким відмовити у позовних вимогах АТ “УкрСиббанк”щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, що є забезпеченням для погашення боргу за Договором про надання споживчого кредиту за № 11286460000 від 21 січня 2008 року, нерухоме майно належне на праві власності ТзОВ “АРКА”, посилаючись на те, що суд при ухваленні рішення не врахував, що Договір іпотеки було укладено з порушенням норм цивільного законодавства, площа опису предмета іпотеки є іншою ніж указана в договорі, що свідчить про відсутність істотної умови іпотечного договору, директор товариства який вчинив правочин помилився щодо обставин, які мають істотне значення, оскільки рішення зборів учасників ТзОВ “АРКА”було дано згоду на передачу в заставу свого приміщення в якості забезпечення кредиту підприємця ОСОБА_5, а не в якості забезпечення споживчого кредиту..Судом не враховано, що відповідно до ст.549 ЦК України пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом не може стягуватися із іпотекодавця.
У судовому засіданні апелянт підтримав доводи апеляційної скарги, зіславшись на доводи викладені в ній.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта та її представника, перевіривши доводи в межах апеляційної скарги за матеріалами справи, приходить до висновку, що скаргу слід відхилити з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовільняючи позов в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_5 не здійснює платежів в рахунок погашення суми кредиту та відсотків і позивач має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів, оскільки відповідач не виконує взяті на себе зобов’язання за кредитним договором.
З таким висновком суду слід погодитися оскільки він узгоджується з матеріалами справи і не суперечить положенням чинного законодавства.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до підпукту 5.5 Договору про надання кредиту № 11007553000 вд 30 травня 2006 року у випадку порушення Позичальником термінів повернення кредиту або термінів сплати процентів, комісій строком більше ніж на один місяць, та/або порушення інших умов договору та/або у випадку порушення Позичальником та/або заставодавцем та/або поручителем та/або гарантом умов укладеного з Банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов’язань позичальника за цим договором, Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахування процентів, комісій у порядку встановленому розділом 11 цього Договору.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 30 травня 2006 року між акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк” і ОСОБА_5 був укладений кредитний договір у розмірі 550 000 грн. на строк до 25 травня 2017 року року з процентною ставкою 18 % річних та договір іпотеки від 30 травня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю”Арка” і АКІБ “”УкрСиббанк”, згідно з яким іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно-приміщення по вул.15 квітня.9 м. Тернополя загальною площею169,3 кв.м. взявши на себе зобов’язання по забезпеченню в повному обсязі виконання усіх грошових зобов’язань.
У зв’язку з невиконанням умов кредитного договору ОСОБА_5 допустив перед Банком заборгованість на суму 621 811,31 гривень, а тому суд першої інстанції правомірно стягнув в користь ПАІБ “УкрСиббанк”вказану суму для погашення заборгованості за Договором кредиту.
Відповідно до положень ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержавтель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також вимог, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
В судовому засіданні встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю “АРКА” і акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк” 30 травня 2006 року було укладено договір іпотеки, за яким іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно-приміщення по вул.15 квітня,9 м.Тернополя. загальною площею 169,3 кв.м.,
Пуктами 1.2, 1.2.1, 1.2.2,1.2.3, 1.2.4,1.2.5,1.2.6.Договору іпотеки пердбачено, що іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов’язань позичальника ОСОБА_5кредитних коштів в сумі 505 000,00 гривень, а також зобов’язання по сплаті за кредит процентів 18% річних, по сплаті неустойки (штрафи, пені).
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про іпотеку” іпотека –це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 33, ст. 39 Закону України “Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.
Частиною 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»передбачено способи звернення стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (тобто шляхом позасудового врегулювання). При цьому правовою підставою для передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя (або відсутність застереження в іпотечному договорі).
Статтею 39 зазначеного Закону передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.
При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України “Про іпотеку”.
У частині 3 ст. 33 Закону визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (тобто шляхом позасудового врегулювання). При цьому правовою підставою для передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя (або відсутність застереження в іпотечному договорі).
Договором іпотеки на іпотекодержателя покладається зобов’язання надіслати іпотекодавцю повідомлення, оформлене відповідно до вимог ст. 35 Закону України “Про іпотеку”. Надіслання такого повідомлення є обов’язковою умовою для подальшого вчинення виконавчого напису на документах, що встановлюють заборгованість для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Частиною 2 ст. 35 Закону встановлено, що положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодаржателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Тобто, у випадку, якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов’язання (ст. 37 Закону), –він має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст. 39 Закону, якою передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду. При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки або шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України “Про іпотеку”.
Аналогічні положення містяться й у п. 4.1-4.6 Договору іпотеки від 30 травня 2006 року укладеного сторонами, згідно з якими в разі порушення кредитного договору Позичальником або договору іпотеки Іпотекодавцем, Іпотекодержатель направляє Іпотекодавцю і Позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцятиденного строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору.
Як вбачається із матеріалів справи, що Банком було направлено ОСОБА_5, товариству з обмеженою відповідальністю “Арка”лист-вимогу №13709 від 28 листопада 2008 року про дострокове повернення кредиту у зв’язку із неналежним виконанням умов Кредитного договору, що підтверджується копіями повідомлень долучених до матеріалів справи.(.а.с.20-24).
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що зобов’язання по іпотечному договору виникли з правовідносин щодо забезпечення основного зобов'язання по кредитному договору, є похідними від основного зобов'язання, а тому вимоги іпотекодержателя щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його реалізації є способом задоволення вимог кредитора до боржника за основним зобов'язанням.
Посилання апелянта на те, що договір іпотеки було укладено з грубим порушенням норм цивільного права, оскільки в іпотечному договорі відсутній опис предмета іпотеки що є істотною умовою для його ідентифікації та реєстрації і загальна площа приміщення передана в іпотеку вказана невірною не грунтується на матеріалах справи і не може бути підставою для визнання Договору іпотеки недійсним.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ТзОВ “ АРКА” укладаючи Договір іпотеки надали нотаріальній конторі довідку характеристику приміщення по вул.15 квітня, 9 м.Тернополя (а.с.52), договір купівлі -продажі приміщення від 15 липня 1997 року( а.с. 49), акт передачі приміщення(а.с. 51). з яких вбачається, що загальна площа приміщення передана в іпотеку становить 169,3 кв.м. В реєстрі прав власності на нерухоме майно виданого 29 грудня 2007 року зазначено, що власником спірного приміщення є ТзОВ “Арка”, загальна площа якого становить 169,30 кв.м.(а.с. 54).
Укладаючи Договір іпотеки представник ТзОВ “АРКА” погодився з довідкою характеристики предмета іпотеки, де в п.1.5 вказали, що предмет іпотеки є власністю Іпотекодавця, зазначивши адресу предмета іпотеки та іх технічні дані і в п.1.4.3. зазначивши загальну площу приміщення розміром 169,3 кв.м..
Представник відповідача ТзОВ “АРКА” підтвердив, що після укладення Договору іпотеки в жовтні 2007 року вони проводили перепланування приміщення, внаслідок чого загальна площа зменшилася на 8.2 кв.м. і становить 161,3 кв.м., що також підтверджується довідкою ТзОВ “Міське бюро технічної інвентаризації”(а.с. 87).
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що договір іпотеки укладений між сторонами містить в собі істотні умови передбачені ст.18 Закону України “Про іпотеку” щодо усіх реєстраційних даних предмету іпотеки.
Не заслуговують на увагу доводи апелянта про визнання недійсним договору іпотеки з підстав ст.215, 203 ЦК України, оскільки при посвідченні договору директор товариства допустив помилку, так як Банк надав ОСОБА_5 споживчий кредит, як фізичній особі, а не як приватному підприємцю.
З матеріалів справи вбачається, що 21 травня 2006 року учасники товариства з обмеженою відповідальністю “АРКА” надали в заставу ПАТ “УкрСиббанк” для забезпечення кредиту ОСОБА_5. нерухоме майно- приміщення , що знаходиться по вул.15 квітня,9 м.Тернополя, яке є власністю ТзОВ “АРКА”(а.с.38).
При підписанні Договору іпотеки представник ТзОВ “АРКА” надали нотаріальній конторі відповідні правоустановлюючі документи, які характеризують приміщення, визначили умови та порядок зобов'язання по поверненню в повному обсязі отримах кредитних коштів. Цей Договір іпотеки відповідач скріпив своїм підписом та печаткою юридичної особи.( а.с. 13).
Заняття ОСОБА_5 підприємницькою діяльністю ніяк не міняє обсяг його прав та обов'язків, як позичальника в кредитних договорах, оскільки згідно кредитного договору Банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові, а останній зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Твердження ТзОВ “АРКА” про те, що штрафні санкції нараховані ОСОБА_5 за неналежне виконання умов кредитного договору не можуть стягуватися з товариства є безпідставними.
Відповідно до Закону України “Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
ТзОВ “АРКА” передбачили в Договорі іпотеки відповідальність по забезпеченню виконання усіх грошових зобов'язань, в тому числі зобов'язання по сплаті неустойки( штрафи, пеня).
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і прийшов до вірного висновку про те, що позивачка не довела своїх позовних вимог, а тому обгрунтовано відмовив в їх задоволені. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не наводять підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст.304,307,308,311,312,319 ЦПК України, колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “АРКА” відхилити, а рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвали апеляційного суду в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Б.І. Сташків