Справа № 2-а-274/11

                                                  ПОСТАНОВА

                                            ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2011 року     

                                                                                                                              м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Сагайдак І.М.

                                                             при секретарі –Загоруйко О.В.

                              з участю: позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Старокостянтинові  справу за позовом ОСОБА_1 до ВДАІ м. Хмельницького про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,  

                                                  в с т а н о в и в:

Постановою інспектора адміністративної практики Хмельницького взводу ДПС від 17 січня 2011 року ОСОБА_1 визнано винним в скоєні правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 2 КУпАП України і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн. за те, що він 17 січня 2011 року о 14 год. 35 хв., керуючи автомобілем «Опель», державний номер НОМЕР_1, на 167 км автомобільної дороги Житомир-Чернівці, рухався по крайній лівій смузі дороги, тоді як права смуга була вільною.

Вважаючи дану постанову незаконною, 26 січня 2011 року ОСОБА_1 оскаржив її до суду, посилаючись на те, що він дійсно виїхав на кілька хвилин на крайню ліву смугу по тій причині, щоб об»їхати ями та вибоїни, які були на крайній правій смузі дороги. При цьому вказує, що жодної перешкоди для руху інших транспортних засобів не створив, а пошкодження дороги на лівій смузі були для нього перешкодою, оскільки створювали реальну загрозу пошкодження автомобіля, яким він керував і який належить Старокостянтинівській ЦРЛ. Тому, вважає, що діяв в стані крайньої необхідності, що відповідно до ст.17 КУпАП виключає адміністративну відповідальність.  

В судовому засіданні позивач та його представник наполягають на задоволенні заявлених позовних вимог і вважають, що в діях ОСОБА_1 був відсутній склад правопорушення, передбаченго ч.2 ст. 122 КУпАП.

          Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Тому відповідно до ст. 128 ч. 4 КАС України суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.    

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб»єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Судом встановлено, що постановою від 17 січня 2011 року ОСОБА_1 визнано винним в скоєні правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 2 КУпАП України і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн. за те, що він 17 січня 2011 року о 14 год. 35 хв., керуючи автомобілем «Опель», державний номер НОМЕР_1, на 167 км автомобільної дороги Житомир-Чернівці, рухався по крайній лівій смузі дороги, тоді як права смуга була вільною.

Проте, як в судовому засіданні так і під час дачі пояснень працівникам міліції позивач стверджував, що виїзд на смугу зустрічного руху він здійснив для об»їзду  численних ям та вибоїн, які проїхати, не об’їхавши їх, було не можливо.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 17 січня 2011 року вбачається, що аналогічні пояснення зазначені позивачем й у протоколі, проте будь-які докази, які б спростовували його пояснення, у протоколі відсутні, не надані такі й відповідачем у судове засідання.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.   

Згідно ст.62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.   

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з"ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.  

За таких обставин, суд приходить до висновку, що при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення відповідачем не були дотримані вимоги ч.2 ст.33 КУпАП, а саме, не враховано характер правопорушення, ступінь вини, майновий стан, особу правопорушника та обставини, які пом"якшують відповідальність, тобто постанова винесена упереджено, а інспектором необ"єктивно досліджені та не враховані всі обставини, які мають значення для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.

Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв"язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.   

На підставі наданих доказів та вимог чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що при винесенні відповідачем постанови про адміністративне правопорушення порушено норми чинних нормативно-правових актів, вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, тому постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю.

Керуючись ст. ст. 71, 160,161,162,163 КАС України, ст. 122 ч.2,  258, 288, 289, 293, 294,   247 КУпАП , суд

                                                                     п о с т а н о в и в:

              Позов ОСОБА_1 задоволити.

              Постанову серії ВХ1 № 002007 від 17 січня 2011 року, якою ОСОБА_1 визнано винним в скоєні правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 2 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн. визнати незаконною та  скасувати, а провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ст. 122 ч. 2 КУпАП  –закрити.

               Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

               Суддя: