ПОСТАНОВА

                              ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                                   Справа № 2-а-19/11

31 січня 2010 Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючої судді Ткачук С.С., при секретарі Махоті О.В., за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Бутримової Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1   до Управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської райдержадміністрації про стягнення недоотриманої суми на оздоровлення за 2004 - 2005 роки, -

встановив:

Позивач звернувся до Ясинуватського міськрайонного суду із позовом, де просив стягнути недоотримані суми на оздоровлення за 2004 - 2005 роки, посилаючись на те, що він є інвалідом З групи, перебуває на обліку у відповідача і відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" ( далі Закон № 796) має право на одержання суми на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Разом із тим, відповідач сплатив за 2004 р. - 21,5 грн. за 2005 - 2008 роки по 90 грн. Просить визнати дії відповідача неправомірними, стягнути з нього недоотриману суму на оздоровлення та сплатити дану допомогу в розмірі   4-х мінімальних заробітної платні за кожний рік.

В суді позивач позов підтримав і просив поновити строк звернення до суду, бо про недоплату даних сум у 2004-2005 роки він дізнався тільки у грудні 2008р. після отримання відмови на його звернення до управління. До суду звернувся у лютому 2009 року. Просив врахувати стан його здоров'я.

Ухвалою суду від 31.01.2011 причини пропущення строку звернення до суду було визнано поважними і поновлено.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала і зазначила, що суми на оздоровлення за 2004 - 2005 роки здійснювалися управлінням у межах бюджетного фінансування в повному обсязі та враховуючи ст.62 Закону №796, яка передбачає, застосування даного закону у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України, а саме, постановою КМУ від 26.07.1996р. №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( далі постанова КМУ №836) та постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 р. "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - постанова КМУ № 562), якими зазначено здійснювати виплати в розмірах у 2004р. - 21,5грн. на 2005р. - 90грн. Окрім того, ст. 95 Конституції України передбачено, що виключно законом про державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, а ст.2 ЗУ «Про встановлення розміру заробітної плати» визначено, щодо прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовуються мінімальна заробітна плата, Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України.

Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області в судове засідання не з'явилось,   про час розгляду справи було належним чином повідомлено.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши   матеріали справи, суд прийшов до висновку, що

позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не працює і перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Ясинуватської райдержадміністрації ( далі управління), як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом 3 групи у зв'язку із чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом №796. 25.03.2005 позивачу за 2004 рік була сплачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі-21,5грн., платіжне доручення № 197, а 13.12.2005р. сума щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 р. в розмірі 90грн., платіжне доручення № 1156.

Статтею 48 Закону №796 в редакції на час виплати передбачалось виплата щорічної компенсації на оздоровлення, зокрема інвалідам 3 групи, у розмірі 4-х мінімальних розмірів заробітної плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Виплати зазначеної щорічної допомоги у 2004 та 2005 роках здійснювалось відповідно до постанов КМУ № 836 та №562 у розмірах 21,50 грн.  і   90 грн.

Зазначеними постанови КМУ № 836 і №562  у супереч Закону № 796-ХІІ (який встановив

розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру 4-х мінімальних заробітних плат) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, які не відповідають положенню ст.48 Закону.

З моменту прийняття постанов встановлені ними розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, який щорічно затверджувався державним бюджетом.

В зв'язку з тим, що ані Верховна Рада України, ані Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи з принципу адміністративного судочинства - верховенства права та пріоритетності законів над нормативно-правовими актами, якими виступають постанови КМУ, при вирішенні даного спору суд застосовує положення ст. 48 Закону №796 і визнає, що позивачу слід було сплатити 25.03.2005 щорічну допомогу на оздоровлення враховуючи діючий на той час розмір мінімальної заробітної плати визначений ст. 83 Закону України «Про Державний бюджет на 2005 рік» у розмірі з 01.01.2005р. 262грн., в сумі 1048грн.(262грн.х4), а на 13.12.2005р. коли розмір мінімальної заробітної плати становив з 01.09.2002р. - 332грн., сума щорічної допомоги на оздоровлення складала -1328грн.( 332грн.х4)

Суми фактично виплаченої щорічної допомоги на оздоровлення слід врахувати. Таким чином, на користь позивача з управління слід стягнути суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2004 рік 1026,5грн.( 1048грн.-21,5грн.), а за 2005 рік дана сума становить 1238грн.(1328грн.-90грн.)

Вирішуючи питання щодо неправомірності дій відповідача, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно   п.З    Типового положення про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого постановою КМУ від 30.05.2007р. №790 на покладено     забезпечення на відповідній території реалізації державної політики у сфері соціально-трудових відносин,  .... соціального захисту та соціального обслуговування населення, в тому числі громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи...

Управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської райдержадміністрації є місцевим органом виконавчої влади і здійснює належним чином свої повноваження.

За положенням ст.1 Закону №796 метою та основним завдання є захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території. Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах: пріоритету життя та здоров'я людей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, повної відповідальності держави за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

             соціального  захисту  людей,   повного   відшкодування   шкоди   особам,   які   постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи.... Статтею 62 цього закону визначено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Стаття 63 закону №796 передбачає джерелом фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону кошти державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством. Але редакція ст. 48 Закону №796, яка діяла у 2004 та 2005 роки не передбачала посилення « щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України», як це викладено у даній статті в редакції Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» N 107Л/І від 28.12.2007( дана редакція статті закону за рішенням Конституційного Суду за М6-рп/2007 від09.07.2007 була визнана не конституційною).

Тому аналізуючи приведені вище закони та нормативно-правові акти, суд прийшов до висновку, що приведені законодавчі акти не обмежували у 2004 та 2005 роках дію ст. 48 Закону №796, тому визнає необґрунтованими посилення відповідача про зобов'язання виконувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів, бо це суперечить принципу закріпленому у ст. 19 Конституції України що «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові  особи зобов'язані діяти лише на підставі,  в  межах повноважень та у спосіб,  що

передбачені Конституцією та Законами України»

Суд не бере до уваги заперечення представника відповідача про нарахування вказаних компенсацій та їх виплату у розмірах визначених постановами КМУ №836 і №562, бо застосування цих норм, відбувається виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України, а саме, відповідно до розмірів бюджетних асигнувань, отриманих з державного бюджету, бо у своєму рішенні 08.11.2005р. «Справа Кечко проти України»» Європейський суд по правам людини вказав « Суд не приймає аргументи Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань». Аналогічна позиція була викладена Європейським судом по правам людини у справі 07.05.2002р. «Бурдов проти Росії».

На підставі приведеного, суд визнає, що позивачу відповідач повинен компенсувати щорічну допомогу на оздоровлення за 2004-2005 роки у розмірі визначеному законом - 4-х мінімальних розмірів заробітних плат, який діяв на час фактичної виплати, а відмова відповідача у виплаті даних сум у грудні 2008 року неправомірна.

Керуючись ст. ст. 8,9,10,11, 163 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради Донецької області у відмові нарахувати та виплати ОСОБА_1 щорічну допомоги на оздоровлення за 2004 і 2005 роки у розмірах визначених ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи"

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради Донецької області (КПК 2501250) за рахунок коштів Державного бюджету України нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2004, 2005 роки   в сумі 2264грн.50коп.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом десяти днів з дня проголошення даної постанови без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.  

Суддя: