справа № 1-21/11

В И Р О К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          1 лютого 2011 року          смт. Гусятин

Гусятинський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої                          судді Лисюк І.О.,

при секретарі                       Федорів О.П.,

   за участю прокурора       Плисюк М.В.,

                      потерпілого   ОСОБА_1,

розглянувши кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з освітою середньою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, за ч.2 ст.186  Кримінального кодексу України,          

ВСТАНОВИВ:

26.10.2010 року приблизно між 16.00 та 16.30 год. ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, зайшов у приміщення громадського туалету, що на території автостанції смт. Гусятина на вул. ОСОБА_3, з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1. Коли ОСОБА_2 вже знаходився всередині вказаного туалету, у нього виник злочинний умисел на відкрите викрадення майна ОСОБА_1, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я останнього. Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на грабіж, ОСОБА_2 наніс декілька ударів правою рукою по обличчю ОСОБА_1, чим спричинив йому легкі тілесні ушкодження. Скориставшись безпорадним станом потерпілого, спричиненим цими тілесними ушкодженнями, ОСОБА_2 умисно відкрито, з корисливих мотивів, викрав у ОСОБА_1 гроші в сумі 75 грн., чим спричинив останньому крім фізичної ще й матеріальну шкоду на вказану суму. Викраденими грошима ОСОБА_2 в цей же день розпорядився на власний розсуд.  

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину у вчиненому злочині визнав повністю, щиро розкаявся та показав, що 26.10.2010 року приїхав в смт. Гусятин та пішов на ринок, де зустрівся зі своїм приятелем ОСОБА_4, який запропонував піти до нього на дачу пообідати. По телефону вони також сказали, щоб туди прийшов і ОСОБА_5 Вони втрьох поїли, розпили пляшку горілки та пішли на автостанцію смт. Гусятин, де вирішили зачекати на автобус біля кафе «Оленка». Близько 16.00 год. повз них в сторону автостанції проходив старший чоловік –ОСОБА_1 Він попросив у ОСОБА_1 сигарет, але останній грубо йому відмовив та пішов далі до автобуса. Приблизно через 10 хв. він побачив як ОСОБА_1 пішов в громадський туалет, що на території автостанції, і він з образи вирішив теж зайти туди, щоб з ним (з ОСОБА_1) «розібратися»та забрати в останнього сигарети. Коли він зайшов всередину туалету, то побачив ОСОБА_1, який стояв спиною до входу. Він (ОСОБА_2 не говорячи ні слова, відразу його вдарив по голові зліва, а потім ще наніс удар. Від одного з ударів ОСОБА_1 впав на землю. Після цього він витягнув з лівої нагрудної кишені потерпілого гроші в декількох купюрах, які були разом складені і зігнуті навпіл та почав втікати з туалету. Разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вони почали бігти по колії в сторону м. Копичинці. Пробігши на безпечну відстань, він на запитання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розповів, що саме відбулося в туалеті, тобто, що він вдарив чоловіка ОСОБА_1), який відмовився позичити йому сигарети, а також що він забрав у нього гроші. Перерахувавши гроші, він виявив, що їх було 75 грн., купюрами номіналом сім по 10 грн. і одна –5 грн. Даний злочин він вчинив тому, що був у стані алкогольного сп’яніння. На даний час він відшкодував шкоду, заподіяну крадіжкою. Просить його суворо не карати.

Покази підсудного повністю підтвердив в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1, який показав, що 26.10.2010 року близько 16.00 год. він йшов з роботи на автостанцію смт. Гусятина, щоб поїхати додому в с. Трибухівці. Проходячи мимо магазину «Оленка», він побачив трьох незнайомих тоді йому молодих чоловіків віком приблизно 25-30 років. Це були ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Один з них –ОСОБА_2 підійшов до нього та попросив сигарети. Він йому відмовив та пішов далі на автостанцію, щоб дочекатися автобуса. На автостанції він вирішив зайти в громадський туалет. Коли він перебував в приміщенні туалету, то туди різко вбіг ОСОБА_2 та, не говорячи ні слова, зразу вдарив його ззаду в голову зліва. Від цього удару він впав, причому вниз головою, а ОСОБА_2 ще наніс йому декілька ударів. Коли він лежав, то бачив як ОСОБА_2 витягнув з його лівої нагрудної кишені гроші в сумі 75 грн. в декількох купюрах, які були разом складені і зігнуті навпіл. Гроші були купюрами 7 номіналом по 10 грн. і одна 5 грн. Підсудний забрав всі гроші і вибіг, а він (потерпілий) встав і поїхав додому. 29.10.2010 року до нього додому приїхав підсудний і відшкодував завдану йому шкоду та попросив вибачення. Просить підсудного суворо не карати.

Вислухавши підсудного ОСОБА_2., який відповідно до ст. 299 КПК України визнав недоцільним дослідження показів свідків та інших доказів стосовно обставин справи, які він оспорює, з’ясувавши, що підсудний правильно розуміє зміст цих обставин, не маючи сумнівів у добровільності та істинності її позиції суд вважає за можливе обмежитись дослідженням показів підсудного, потерпілого та дослідженням матеріалів справи, що характеризують особу підсудного, зокрема, довідки-характеристики (а.с.74).  

При таких обставинах суд приходить до висновку, що дії підсудного слід кваліфікувати за ч.2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого.    

Як слідує із змісту довідки-характеристики Городницької сільської ради №302 від 05.11.2010 року, ОСОБА_2 характеризується з позитивної сторони (а.с.74).     

При призначенні покарання ОСОБА_2 суд, відповідно до ст. 65 КК України,  враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані щодо особи підсудного, який позитивно характеризується за місцем проживання, його молодий вік, вперше притягується до кримінальної відповідальності, обставини, що обтяжують покарання: вчинення злочину особою, що перебувала в стані алкогольного сп’яніння, обставини, що пом’якшують покарання: щире каяття, відшкодування завданої шкоди, думку потерпілого, приходить до висновку про призначення покарання підсудному у виді позбавлення волі та про можливість його виправлення без відбування покарання, звільнивши його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.  

Дане покарання підсудному є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу щодо ОСОБА_2 залишити без змін –підписку про невиїзд.   .    

Дане покарання підсудному є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.  

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 323, 324, КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:  

ОСОБА_2 визнати винним за ч.2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.    

Згідно ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього  обов’язки.

Відповідно до ч.3 ст. 76 КК України на ОСОБА_2 покласти обов’язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу щодо засудженого залишити підписку про невиїзд.  

Речові докази: марлевий тампон з основним змивом крові та марлевий тампон з контрольним взірцем, що зберігаються в матеріалах кримінальної справи №1044400 в двох окремих опечатаних конвертах з пояснювальними написами залишити в справі.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Тернопільської області протягом 15 діб з дня його винесення шляхом подачі скарги через Гусятинський районний суд.   

  Суддя: