УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-20147/11 Головуючий в першій
Категорія № 26 (1) інстанції – Тарасенко О.В.
Доповідач - Ляховська І.Є.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 лютого 2011 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого – судді Ляховської І.Є.,
суддів – Барильської А.П., Карнаух В.В.,
при секретарі – Бадалян Н.О.,
за участю – представника відповідача Лутоніної Надії Володимирівни, представника третьої особи Голоцвана Дмитра Володимировича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 05 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (третя особа – Відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат») про відшкодування шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі – Відділення Фонду) про відшкодування шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що протягом тривалого часу працював в умовах впливу шкідливих факторів, у зв’язку із чим з 19 жовтня 1998 року йому встановлено 25 % втрати професійної працездатності, а з 17 листопада 2003 року – 40 % втрати професійної працездатності безстроково. В даний час він звернувся до суду з позовом, оскільки довідався, що підприємство, на якому він працював, застосовувало не всі коефіцієнти підвищення тарифних ставок на суму втраченого заробітку, а тому він одержує занижену суму компенсації шкоди здоров’ю. Під час розгляду справи позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги та остаточно просив стягнути з Відділення Фонду недоплату по щомісячним страховим виплатам за період з 01 квітня 2006 року по 01 квітня 2009 року в сумі 15803 грн. 50 коп., та щомісячно по 1182 грн. 59 коп. починаючи з 01 квітня 2009 року.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 05 липня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені в повному обсязі.
В апеляційній скарзі Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для перерахування щомісячних страхових виплат, не перевірив, чи відбулося фактичне підвищення заробітної плати по підприємству, не витребував відомості про нарахування і одержання заробітної плати за професією позивача за оспорюваний період, а також стягнув недоплату за період, що перевищує три роки. Крім того, судом не взято до уваги, що втрата професійної працездатності позивачу встановлена до утворення Відділення Фонду і позивач не перебував і не міг перебувати з останнім в правовідносинах, тому Відділення Фонду є неналежним відповідачем у даній справі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 з 02.01.1974 року працював на шахті «Гвардійська» РУ ім. Леніна ВО «Кривбасруда». 26.10.1998 року після огляду ЛТЕК позивачу встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 25 % внаслідок професійного захворювання, а з 17 листопада 2003 року встановлено 40 % втрати професійної працездатності безстроково.
Спір між сторонами виник з приводу базового розміру середньої заробітної плати позивача, яка застосована підприємством для визначення сум відшкодування шкоди, та коригування сум відшкодування втраченого заробітку, починаючи з 01 січня 1998 року.
Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи на користь позивача заборгованість за останні три роки, що передують зверненню до суду, суд першої інстанції виходив із того, що ВАТ «Кривбасзалізрудком» невірно було обчислено середній заробіток, внаслідок чого позивач отримував занижені суми відшкодування шкоди, а після передачі документів Відділенню Фонду останнє також неправильно виплачувало позивачеві страхові виплати.
З таким висновком погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.
Відповідно до п. 22 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23 червня 1993 року (з подальшими змінами), згідно якого середньомісячний заробіток для обчислення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку (або відповідної його частини) визначається за бажанням потерпілого за 12 або 3 останні повні календарні місяці роботи, що передували каліцтву, а при професійному захворюванні - стійкій втраті професійної працездатності.
Як убачається із матеріалів справи, відповідач вирахував середньомісячний заробіток для обчислення розміру відшкодування втраченого заробітку позивачеві в сумі 318грн.26коп., виходячи із заробітної плати ОСОБА_4 за квітень, травень та червень 1998 року.
Враховуючи, що стійка втрата професійної працездатності позивачеві встановлена 19 жовтня 1998 року, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що відповідач неправильно обчислив базовий середній заробіток позивача. Прийнявши до розрахунку довідку про заробітну плату від 01 липня 2008 року, згідно якої у липні 1998 року заробітна плата позивача складала 484 грн. 76 коп., у серпні – 322 грн. 45 коп., у вересні – 248 грн. 89 коп., суд вірно визначив розмір базового середнього заробітку в сумі 352 грн. 03 коп.
Згідно п.28 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23.06.1993 року в редакції зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 492 від 18.07.1994 року, яка діяла на момент виникнення даних правовідносин, перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) проводиться у разі підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових підприємств, а також заробітної плати відповідно до колективного договору.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до спільної постанови адміністрації і профспілкових комітетів ВО «Кривбасруда» № 6/195 «Про перегляд структури заробітної плати» від 25 грудня 1998 року тарифні ставки з 01 січня 1998 року були збільшені в 1,3 рази.
З 01 липня 1999 року згідно спільної постанови адміністрації та профспілкових комітетів від 30.06.1999 р. № 11/13/5 тарифні ставки та посадові оклади були збільшені в 1,265 рази, проте розмір сум відшкодування втраченого заробітку позивачеві було збільшено лише на коефіцієнт 1,15.
З 01 січня 2000 року спільною постановою адміністрації та профспілкових комітетів від 28.12.1999 р. № 16/20/11 тарифні ставки та посадові оклади були збільшені в 1,226 рази, проте розмір сум відшкодування шкоди позивачеві було збільшено лише на коефіцієнт 1,1.
З 01 травня 2000 року згідно наказу ДП «КЗДРК» від 29.05.2000 № 159 тарифні ставки та посадові оклади були збільшені в 1,217 рази, проте розмір сум відшкодування шкоди позивачеві було збільшено лише на коефіцієнт 1,193.
Тому, розглядаючи справу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо застосування до сум відшкодування шкоди, починаючи з 01 січня 1998 року по 01 квітня 2001 року, коефіцієнтів підвищення тарифних ставок (посадових окладів), а саме: 1,3 – з 01 січня 1998 року; 1,265 - з 01 липня 1999 року; 1,226 – з 01 січня 2000 року та 1,217 з 01 травня 2000 року.
При цьому, ухвалюючи рішення, суд виконав вимоги абз. 6 пункту 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (із наступними змінами і доповненнями), та перевірив, чи не перевищує перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності середній заробіток відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.
Відповідно до п. 41 Правил, якщо заяву на відшкодування шкоди потерпілий або заінтересовані особи подали через три роки з дня визначення МСЕК стійкої втрати працездатності, відшкодування шкоди проводиться з дня подання заяви.
Згідно п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди, виплати, призначені, але своєчасно не одержані потерпілим, або особою, яка має право на їх одержання, а також вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.
Тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з Відділення Фонду недоплату за період з 01 квітня 2006 року по 01 квітня 2009 року в сумі 15803 грн. 50 коп., яка утворилася внаслідок неправильного коригування суми відшкодування шкоди ВАТ «Кривбасзалізрудком», а також визначив новий розмір щомісячної страхової виплати у сумі 1182 грн. 59 коп., починаючи з 01 квітня 2009 року.
На думку колегії суддів, рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення суду.
За таких обставин апеляційну скаргу Відділення Фонду необхідно залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області відхилити.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 05 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: І.Є.Ляховська
Судді: А.П.Барильська
В.В.Карнаух