Справа № 1906/2-6/11

РІШЕННЯ

іменем   України

10 лютого 2011 року                               Збаразький районний суд

Тернопільської області у складі:

головуючого судді           Олещука Б.Т.

при секретарі                    Демчук О.М.

з участю позивачки ОСОБА_1, представника відповідача П`єх Л.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Збаражі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Збаразької районної державної адміністрації Тернопільської області про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

встановив:

21 січня 2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Збаразької районної державної адміністрації про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 2243 грн. 88 коп., посилаючись на те, що 15 грудня 2009 року її було незаконно звільнено із займаної посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП, оскільки змін у штатному розпису не відбулося, при звільненні не було згоди профспілкової організації, а також попередньо не попереджено про наступне звільнення та не запропоновано іншої роботи.

В судовому засіданні позивачка збільшила позовні вимоги просячи стягнути з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 15 грудня 2009 року по день винесення  рішення суду, посилаючись на ті ж обставини і просила позов задовольнити.

Представника відповідача, П`єх Л.Я., в судовому засіданні позовні вимоги не визнала і пояснила, що 15 грудня 2009 року ОСОБА_1 звільнена з роботи із дотриманням вимог чинного законодавства, трудова книжка їй видана 16.12.2009 року, розрахункові виплати проведені в повному обсязі, а тому вона просить у задоволені позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши здобуті в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Судом установлено, що предметом судового спору є питання про поновлення ОСОБА_1 на роботі в апараті Збаразької районної державної адміністрації та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 з 26.05.2008 року працювала на посаді діловода сектора з питань кадрової роботи та державної служби апарату Збаразької районної державної адміністрації Тернопільської області (а.с.8).

Розпорядженням голови Збаразької районної державної адміністрації від 01 липня 2009 року №948 були внесенні зміни до штатного розпису апарату райдержадміністрації з 1 липня 2009 року. Даним документом було виведено з штатного розпису посаду службовця – діловода сектора з питань кадрової роботи та державної служби і введено посаду державного службовця –спеціаліста 1 категорії сектору з питань кадрової роботи та державної служби (а.с.13).

Отже, суд вважає, що фактично відбулася зміна в штатному розписі і відповідно в організіції праці Збаразької районної державної адміністрації.

З липня 2009 року було проінформовано ОСОБА_1 про можливе вивільнення її у зв'язку із ліквідацією займаної посади, згідно із новим штатним розписом і вручено попередження про можливе вивільнення для ознайомлення. Не погоджуючись з цим, позивачка відмовилась від підписання даного документа, про що був складений акт (а.с.17).

14 грудня 2009 року розпорядженням голови Збаразької районної державної адміністрації №653 було винесено розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з посади діловода сектора з питань кадрової роботи та державної служби апарату Збаразької районної державної адміністрації Тернопільської області відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України з 15 грудня 2009 року (а.с.4).

20.12.2009 року ОСОБА_1 на платній основі призначена членом ДВК №30 окружної виборчої комісії ТВО №166. 27.01.2010 року вона звільнена з посади члена ДВК №30 у зв`язку з завершенням повноважень ДВК, що стверджується копією трудової книжки (а.с.52).

ОСОБА_1 призначено довічно пенсію за віком, що стверджується копією пенсійного посвідчення №117332 виданого 18.06.2009 року Пенсійним фондом України (а.с.____).

Допитані в суді як свідки ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, кожна окремо, ствердили, що при звільненні ОСОБА_1 з посади діловода сектора з питань кадрової роботи та державної служби апарату Збаразької районної державної адміністрації порушень законодавства не було.

Допитані в суді як свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по суті справи пояснили, що їм відомо, що ОСОБА_1 працювала в апараті Збаразької районної державної адміністрації Тернопільської області. В даний час вона звільнена з роботи.

Доводи позивачки про те, що згідно статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав передбачених п.1 ст.40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, якої не було, суд не приймає до уваги, оскільки в матеріалах справи (а.с.73-75) міститься протокол засідання профспілкового комітету працівників Збаразької районної державної адміністрації від 15 липня 2010 року яким було надано згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади діловода сектора з питань кадрової роботи та державної служби апарату Збаразької районної державної адміністрації. Свідок ОСОБА_2 ствердила, що вона була присутня 15 липня 2010 року  на засіданні профспілкового комітету працівників Збаразької районної державної адміністрації. В ході обговорення профспілковий комітет дав згоду на звільнення з посади ОСОБА_1.

Також, суд вважає, що поновлення позивачки на посаді спеціаліста першої категорії сектору з питань кадрової роботи та державної служби є неможливим, оскільки відповідно до ст.ст.4, 23 Закону України «Про державну службу»право на державну службу мають громадяни України які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України. Граничний вік перебування на державній службі для жінок становить 55 років.

ОСОБА_1 не відповідає вимогам, які передбачені Законом України «Про державну службу», а саме відсутність у неї відповідної освіти та те, що вона досягнула пенсійного віку і їй призначено довічно пенсію за віком. Дані обставини унеможливлюють її поновлення на посаді спеціаліста першої категорії сектору з питань кадрової роботи та державної служби Збаразької районної державної адміністрації Тернопільської області.

Крім того, позивачкою пропущений встановлений ст.233 КЗпП України місячний строк звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору про звільнення, оскільки як вбачається з матеріалів справи трудову книжку ОСОБА_1 отримала 16 грудня 2009 року (а.с.24), а звернулася вона до суду 21 січня 2010 року (а.с.1, 2).

Згідно із вимогами ч.3 ст.10 та ч.1 ст.11, 60 ЦПК України кожна сторона по справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що в позові ОСОБА_1 до Збаразької районної державної адміністрації про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу слід відмовити за безпідставністю.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.40, 43 КЗпП України, ст.ст.4, 23 Закону України «Про державну службу», ст.ст.10, 11, 15, 60, 209, 212-215, 218, 292 ЦПК України,  суд,

вирішив:

В позові ОСОБА_1 до Збаразької районної державної адміністрації Тернопільської області про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити за безпідставністю.

Дане рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Збаразький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Дане рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                      Б. Олещук