Справа № 22ц-324/2011 р. Суддя першої інстанції: Костюченко Г.С.
Категорія 34 Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.
У Х В А Л А
іменем України
03 лютого 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Данилової О.О.,
суддів: Лівінського І.В.,
Шаманської Н.О.,
при секретарі судового засідання Поліщук Ю.В.,
за участі: позивача ОСОБА_3,
відповідача ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_4
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 листопада 2010 року
за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди,
в с т а н о в и л а:
В червні 2010 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Позивач зазначав, що 8 листопада 2007 року в м. Миколаєві з вини ОСОБА_4, який керував автомобілем «Москвич», д.н. НОМЕР_3, сталася дорожньо-транспортна пригода. Внаслідок цього було пошкоджено його автомобіль MAZDA 323 F, д.н. НОМЕР_1, яким він керував на підставі довіреності, виданої ОСОБА_5 від імені ОСОБА_6
Посилаючись на викладене, позивач, уточнивши свої вимоги, просив стягнути на його користь з ОСОБА_4 7888 грн. 16 коп. матеріальної шкоди та витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 353 грн. 09 коп.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 листопада 2010 року позов задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 7888 грн. 16 коп. матеріальної шкоди, 353 грн. 09 коп. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження та 198 грн. 88 коп. судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просив вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши докази по справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що 8 листопада 2007 року з вини ОСОБА_4 відбулась дорожньо-транспортна. В наслідок цього був пошкоджений автомобіль, яким керував ОСОБА_3 на підставі довіреності, виданої ОСОБА_5 від імені ОСОБА_6 Вартість матеріального збитку спричиненого ДТП складає 7888 грн. 16 коп.
Зазначені обставини підтверджуються постановою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 5 грудня 2007 року та висновком спеціаліста від 28 листопада 2007 року.
Наявність своєї вини ОСОБА_4 не оспорював.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дорожньо-транспортна пригода та, як наслідок, заподіяння шкоди автомобілю ОСОБА_3, сталися з вини ОСОБА_4 А тому, обґрунтовано задовольнив вимоги позову та стягнув з відповідача матеріальну шкоду за правилами ч. 2 ст. 1187 ЦК України.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_3 є неналежним позивачем у даній справі, оскільки він не власник пошкодженого автомобіля, не заслуговують на увагу.
Так, із матеріалів справи вбачається, що відповідно до технічного паспорта власником автомобіля MAZDA 323 F, державний номерний знак НОМЕР_1, є ОСОБА_6, який передав автомобіль по довіреності ОСОБА_5 Останній, в свою чергу, на підставі нотаріально посвідченої довіреність, надав право ОСОБА_3 керування та розпорядження автомобілем, вчинення будь-яких правочинів щодо автомобіля, в тому числі при пошкодженні транспортного засобу (а.с. 21, 22).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.
Шкода, завдана особі або майну, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове майно, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ч. 3 ст. 386 ЦК України).
Речовими правами на чуже майно є право володіння (п. 1 ч. 1 ст. 395 ЦК України).
Згідно зі ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу, тобто не тільки власник, а і володілець майна має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Отже, доводи апелянта про те, що якщо автомобіль не належить ОСОБА_3 на праві власності, то останній є неналежним позивачем у справі та не має права на захист свого права володіння майном і відшкодування завданої цьому майну шкоди, суперечить вищезазначеним нормам матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення районного суду, постановленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 листопада 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча: Судді: