Справа № 22ц-231/11 Суддя першої інстанції: Гречана С.І.
категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.
У Х В А Л А
іменем України
27 січня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Данилової О.О.,
суддів: Лівінського І.В.,
Шаманської Н.О.,
при секретарі судового засідання Калашниковій А.М.,
за участі: представника позивачки ОСОБА_3,
відповідачки ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_4
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 жовтня 2010 року
за позовом
ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення боргу,
в с т а н о в и л а:
В березні 2009 року ОСОБА_6 звернулась з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики.
Позивачка зазначала, що 21 липня 2001 року вона передала ОСОБА_7 в позику 8800 доларів США на придбання для його сім’ї житлового будинку, які останній зобов’язався повернути до 2006 року.
Посилаючись на те, що ОСОБА_7 не виконав зобов’язання, позивачка просила стягнути з нього та його дружини – ОСОБА_4 по 23619 грн. 50 коп. боргу.
В судовому засіданні позивачка відмовилась від вимог стосовно ОСОБА_7, та з урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути з ОСОБА_4 гривневий еквівалент 4400 доларів США, в розмірі 42873 грн. 60 коп. (38280+4593,6) боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, а також 1509 грн. 78 коп. витрат, пов’язаних з викликом до суду.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 жовтня 2010 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_4 34811 грн. 04 коп. боргу, три проценти річних від простроченої суми в розмірі 3132 грн. 99 коп., а також 846 грн. 54 коп. судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі з 1993 року по 29 червня 2006 року.
21 липня 2001 року ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_6 в позику 8800 доларів США, які зобов’язався повернути до 2006 року. 6 вересня того ж року ОСОБА_7 на вказані гроші придбав житловий будинок № 74 по вулиці Піщана в місті Миколаєві за договором купівлі-продажу, укладеним з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на товарній біржі.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 лютого 2008 року за ОСОБА_4 визнано право власності на 1/2 частину вказаного буднику.
Наприкінці 2009 року ОСОБА_7 повернув позивачці 1/2 частину суми позики в розмірі 4400 доларів США.
ОСОБА_6 пред’явила вимоги до ОСОБА_4 про стягнення іншої половини суми позики в розмірі 4400 США.
Відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.
Отже, за договором позики позикодавець передає позичальникові грошові кошти у власність, а останні згідно з вимогами ст. 60 СК України стають об’єктом спільної сумісної власності подружжя.
За ч. 2 ст. 543 ЦК України кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.
Установивши на підставі доказів, яким дана належна оцінка, факт повернення ОСОБА_7 лише половини грошей, отриманих останнім для придбання в інтересах сім'ї будинку, районний суд дійшов правильного висновку про те, що зобов’язання по поверненню решти боргу виникло у колишньої дружини ОСОБА_7 – ОСОБА_4 В зв’язку з цим, суд обґрунтовано стягнув з останньої залишок боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми.
Твердження апелянта про те, що вона не отримувала гроші від ОСОБА_6 особисто, не звільніє її від обов’язку повернути борг позивачці, з наведених вище підстав.
Доводи апелянта про те, що потреби в отриманні позики в розмірі 8800 доларів США у сім’ї не було, через те, що будинок був придбаний за 1000 грн., не заслуговують на увагу, оскільки суперечать дослідженим по справі доказам, зокрема, розпискою ОСОБА_7, поясненнями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, розпискою продавців ОСОБА_8 та ОСОБА_9
Не може бути достатнім доказом купівлі будинку за 1000 грн. рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 серпня 2007 року, яким визнано дійсним біржевий договір купівлі-продажу вказаного будинку. Вказане рішення не має преюдиційного значення для даної справи.
До того ж, така ціна будинку не відповідає його вартості, встановленої зазначеним вище судовим рішенням від 15 лютого 2008 року. За цим рішенням будинок був придбаний за 47122 грн. (а.с. 7).
Отже, встановлена в судовому засіданні вартість, за яку було придбано спірний будинок, а також твердження ОСОБА_4 про те, що на купівлю будинку було використано лише 1000 грн. власних коштів сім’ї, ще раз підтверджує той факт, що решту коштів було позичено.
Посилання апелянта на безпідставність поновлення судом строку позовної давності, є необґрунтованими, оскільки при вирішенні цього питання судом враховано похилий вік позивачки, незначний період часу пропуску такого строку, а також інші обставини справи, які дають підстави для поновлення пропущеного строку.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення місцевого суду, постановленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статями 303, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 жовтня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча: Судді: