Справа № 22ц-131/11                                         Суддя першої інстанції: Кріль М.Д.

Категорія 44                                                    Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 січня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої    Данилової О.О.,

суддів:           Лівінського І.В.,

Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Поліщук Ю.В.,

за участі:          представника позивачки ОСОБА_3,

          відповідачки ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_5 та ОСОБА_6

на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 1 листопада 2010 року

за позовом

ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_4, третя особа – Снігурівська районна державна адміністрація про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2010 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6, звернулись з позовом до ОСОБА_4 про визнання її, разом з неповнолітньою ОСОБА_7 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1

Позивачі зазначали, що їм на праві власності належить вказана квартира. В цій квартирі також зареєстровані відповідачі, які були членами сім'ї позивача ОСОБА_6 Однак з початку 2008 року ОСОБА_4 та ОСОБА_7 по даному адресу не проживають. Разом з тим, відповідачка залишається зареєстрованою в цій квартирі та добровільно виписатися не бажає.

Посилаючись на викладене, позивачі просили суд визнати ОСОБА_4 разом з неповнолітньою ОСОБА_7 такими, що втратили право користування зазначеною квартирою з підстав, передбачених ст. 163 ЖК України.

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 1 листопада 2010  року в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посилаючись на незаконність рішення суду в частині відмови у визнанні ОСОБА_4 такою, що втратила право користування квартирою, просили його в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення таких вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову щодо ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка була тимчасово відсутня в спірній квартирі з поважних причин, а тому немає підстав для визнання її такою, що втратила право користування квартирою.

Однак, з таким висновком повністю погодитись не можна.

Так, згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 проживала в спірній квартирі під час перебування у шлюбі зі співвласником цієї квартири – ОСОБА_6 Після того, як шлюбні відносини фактично припинились, в червні 2008 року, відповідачка виїхала з будинку та забрала всі свої речі.

Будь-яких доказів того, що позивачами або членами їх сім’ї створюються перешкоди ОСОБА_4 у користуванні будинком, остання суду не надала.

Посилання відповідачки на пояснення свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не може бути достатнім доказом вчинення перешкод позивачами в користуванні квартирою, оскільки такі пояснення є похідними від показань відповідачки.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що в ОСОБА_4 без поважних причин не проживає в спірному будинку понад один рік. В зв’язку з чим, вона втратила право користування зазначеним житловим приміщенням відповідно до положень ст. 405 ЦК України.

Однак суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначені обставини справи, дав неправильну оцінку зібраним по справі доказам, та дійшов помилкового висновку про поважність причин відсутності відповідачки в спірній квартирі.

Таким чином, рішення в частині відмови у визнанні ОСОБА_4 такою, що втратила право користування квартирою підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову.

Рішення в частині відмови у визнанні ОСОБА_7 такою, що втратила право користування квартирою, апелянти не оскаржують, оскільки не заперечують право дитини проживати в спірній квартирі.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 1 листопада 2010 року в частині відмови у визнанні ОСОБА_4 такою, що втратила право користування квартирою скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про визнання її такою, що втратила право користування квартирою задовольнити.

Визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1

В іншій часині рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції.

Головуюча:                                        Судді: