Справа № 22ц-82/11 Суддя першої інстанції: Павлова Ж.П.
Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.
У Х В А Л А
іменем України
13 січня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Данилової О.О.,
суддів: Лівінського І.В.,
Шаманської Н.О.,
при секретарі судового засідання Калашниковій А.М,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_3
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 жовтня 2010 року
за позовом
ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі – ПАТ «УкрСиббанк»), ОСОБА_4 про визнання недійсними правочинів,
в с т а н о в и л а:
В листопаді 2009 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до АКІБ «УкрСиббанк» (зараз перейменований у ПАТ «УкрСиббанк»), ОСОБА_4 про визнання недійсними правочинів.
Позивачка зазначала, що 20 грудня 2006 року між ОСОБА_4 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено кредитний договір № 11099705000, за яким позичальник отримав від банку (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 2 від 20 серпня 2007 року) 40060 доларів США зі строком користування до 19 грудня 2017 року та відсотками за користування грошима в розмірі 12,3 % річних. З метою забезпечення умов цього договору між банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, за яким остання передала в іпотеку банка належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1. Крім того, 20 листопада 2006 року між нею та банком було укладено договір поруки № 78955, відповідно до якого, позивачка зобов’язалась відповідати перед банком за невиконання ОСОБА_4 усіх його зобов’язань.
Посилаючись на те, що банк не мав права видавати кредит у іноземній валюті, а тому укладений договір суперечить нормам закону, позивачка просила визнати кредитний договір недійсним. Крім того, вона просила визнати недійсними договір іпотеки, а також договір поруки, вважаючи, що недійсність цих правочинів спричинена недійсністю кредитного договору.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 жовтня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, із системного аналізу положень ст. 192 ЦК України, ст.ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19 лютого 1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі – Декрет № 15-93) вбачається, що іноземна валюта може використовуватись банками при видачі кредитів за наявності у них генеральної ліцензії Національного банку України (далі – НБУ).
Судом встановлено, що ПАТ «УкрСиббанк» має банківську ліцензію № 75 та дозвіл № 75-2, які видані НБУ 24 грудня 2001 року на здійснення операцій, визначених частиною 1 та пунктами 1-11 частини 2 статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», в тому числі операцій з валютними цінностями.
20 грудня 2006 року відповідачі уклали кредитний договір № 11099705000, за яким банк зобов'язався надати ОСОБА_4 грошові кошти (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 2 від 20 серпня 2007 року) в сумі 40060 доларів США строком на 11 років та відсотками за користування грошима в розмірі 12,3 % річних.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зміст спірного договору не суперечить чинному законодавству, а тому підстави зазначені позивачем для визнання недійсним цього договору, а також іпотечного договору та договору поруки відсутні. В зв’язку з чим правильно відмовив в задоволенні позову.
Доводи апелянта про те, що іноземна валюта взагалі не може бути предметом кредитних договорів в Україні, є необґрунтованими з наведених вище підстав.
Також не заслуговують на увагу посилання позивача на необхідність отримання банком індивідуальної ліцензії для надання кредиту в іноземній валюті, оскільки така вимога передбачена Декретом № 15-93 (п.п. «в» п. 4 ст. 5) лише для кредитів, терміни і суми яких перевищують встановлені законодавством межі.
Разом з тим, чинним законодавством не визначено меж термінів і сум надання кредитів в іноземній валюті (лист НБУ від 7 грудня 2009 року № 13-210/7871-22612).
Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм цивільного законодавства, апеляційна скарга не містить. Тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 жовтня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча: Судді: