Справа № 22ц-30/11 Суддя першої інстанції: Гречана С.І.
категорія 04 Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.
У Х В А Л А
іменем України
13 січня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Данилової О.О.,
суддів: Лівінського І.В.,
Шаманської Н.О.,
при секретарі судового засідання Калашниковій А.М.,
за участі: представників позивача Шиян Т.О., Татаренко Н.С.,
представника відповідачки ОСОБА_5,
представника третьої особи Мельниковій В.О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційними скаргами
ОСОБА_7 та її представника ОСОБА_5
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 вересня 2010 року
за позовом
Миколаївської міської ради до ОСОБА_7, третя особа – об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шевченко-Радянська» (далі – ОСББ «Шевченко-Радянська») про зобов’язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а:
В лютому 2010 року Миколаївська міська рада звернулась з позовом до ОСОБА_7, в якому зазначила, що відповідачка займає приміщення гаражу, розташованого у дворі будинку АДРЕСА_1.
Позивач, уточнивши вимоги, просив суд зобов’язати відповідачку звільнити спірний гараж, посилаючись на те, що вказана будівля є самовільною, а тому підлягає знесенню, однак цьому перешкоджає відповідачка, яка безпідставно займає спірне приміщення.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 8 липня 2010 року до участі у справі в якості третьої особи залучено ОСББ «Шевченко-Радянська».
Рішенням того ж суду від 23 вересня 2010 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі апелянти просили рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що прибудинкова територія двору будинку АДРЕСА_1 перебуває у власності Миколаївської міської ради. На цій території знаходиться самовільно збудований гараж, який самовільно займає відповідачка. Право власності на цей гараж відповідачка не набула, земельна ділянка для його будівництва не виділялась.
Вказані обставини підтверджуються довідкою БТІ (а.с. 18), довідкою управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради (а.с. 24-26).
Миколаївська міська рада поставила питання про звільнення цього гаражу, посилаючись на те, що він перешкоджає у вільному користуванні прибудинковою територією та підлягає знесенню.
Як вбачається із змісту статей 386, 391 ЦК України та статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про наявність підстав для зобов’язання відповідачки звільнити спірний гараж, який є самочинно побудованим та яким вона користується без достатніх правових підстав.
Доводи апелянтів про те, що спірна споруда не порушує прав позивача, не заслуговують на увагу з наведених вище підстав.
Твердження ОСОБА_7 про те що вона отримала право власності на спірний гараж, є необґрунтованими.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи № 4143/08, в 2007 році ОСОБА_7 звернулась з позовом до Адміністрації Центрального району виконкому Миколаївської міської ради про визнання права власності на самовільно реконструйовану квартиру, до складу якої входив спірний гараж. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 березня 2006 року позов задоволено. Однак ухвалою того ж суду від 25 вересня 2007 року вказане рішення скасоване за нововиявленими обставинами. А ухвалою від 4 липня 2008 року позов ОСОБА_7 залишено без розгляду.
Будь-якого іншого правовстановлюючого документа на цей гараж відповідачка не надала.
Наявність реєстрації права власності в БТІ за вказаним рішення, не може свідчити про право власності відповідачки на спірний гараж, оскільки судове рішення, за яким ця реєстрація була проведена, вже скасоване.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального або процесуального права, апеляційна скарга не містить. Тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись статями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційні скарги ОСОБА_7 та її представника ОСОБА_5 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 вересня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча: Судді: