Справа № 22ц-45/11                               Суддя першої інстанції: Тихонова Н.С.

Категорія 05                                                       Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

У Х В А Л А

іменем України

13 січня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої          Данилової О.О.,

суддів:           Лівінського І.В.,

Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Калашниковій А.М.,

за участю:          позивачки ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4,

відповідача ОСОБА_5,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_3  

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 жовтня 2010 року, ухваленого за

позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_5  про визнання права власності на частку земельної ділянки,

в с т а н о в и л а:

В квітні 2010 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності на частку земельної ділянки.

Позивачка зазначала, що з травня 2002 року по березень 2008 року проживала з відповідачем однією сім’єю без реєстрації шлюбу. У цей період вони за спільні кошти придбали земельну ділянку № 178 в садівничому товаристві «Ім. 61 Комунара». (далі – СТ «Ім. 61 Комунара»)

Посилаючись на викладене, позивачка просила визнати за нею право власності на 1/2 частку спірної земельної ділянки.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 жовтня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів  вважає, що апеляційна скарга не підлягає  задоволенню, виходячи з наступного.

Так, із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що рішенням членів СТ «Ім. 61 Комунара» № 2 від 20 квітня 2003 року ОСОБА_5 прийнято у члени цього товариства та виділено земельну ділянку № 178.   

Зазначена земельна ділянка в подальшому була передана безкоштовно у приватну власність  ОСОБА_5 в порядку приватизації та видано Державний Акт  на право власності на земельну ділянку згідно рішення Миколаївської міської ради № 32/47 від 30 січня 2009 року.

ОСОБА_3 поставила питання про визнання за нею права власності на 1/2 частку цієї ділянки, посилаючись на те, що спірна ділянка була придбана в 2003 році на спільні гроші, у період проживання з відповідачем однією сім’єю без реєстрації шлюбу.

Разом з тим, судом встановлено, що з 1975 року ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_7 Рішенням Ленінського райсуду м. Миколаєва від 22 вересня 1999 року шлюб між ними було розірвано, проте свідоцтво про  розірвання шлюбу подружжя не отримало, в  актовий запис не було внесено відповідних змін.

Отже, в 2003 році позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7, який не було розірвано у встановленому діючим на момент виникнення спірних правовідносин законодавством порядку.

До того ж, позивачка не надала суду доказів того, що спірна земельна ділянка була придбана за спільні з відповідачем кошти.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачка не набула права власності на спірну земельну ділянку за правилами ст. 74 СК України. Тому правильно відмовив в задоволенні позову.  

Доводи апелянта про те, що на 2003 рік шлюб з ОСОБА_7 має бути визнано розірваним за правилами СК України, не заслуговують на увагу, оскільки це є наслідком помилкового тлумачення положень матеріального права.

Так, за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України), норми СК України застосовуються до сімейних відносин,  які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше  1  січня 2004 року.

До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК  застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права й обов'язки визначаються на підставах, передбачених СК (п. 1 постанови Пленум Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

Посилання апелянта на порушення її права на приватизацію спірної ділянки, не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки позивачка не оскаржувала приватизацію цієї ділянки відповідачем.

Таким чином, апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду чи доводили б порушення ним вимог матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 жовтня 2010 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча:                                                            Судді: