Справа № 22ц-8/11 Суддя першої інстанції: Подзігун Г.В.
категорія 05 Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
13 січня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Данилової О.О.,
суддів: Лівінського І.В.,
Шаманської Н.О.,
при секретарі судового засідання Калашниковій А.М.,
за участю: позивачки ОСОБА_3,
представника Новопетрівської сільської ради Ревта Н.С.,
представника апелянта ОСОБА_5,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_6
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 лютого 2007 року
за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_7, Новопетрівської сільської ради про визнання дійсним договору та визнання права власності,
в с т а н о в и л а:
В січні 2007 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_7 про визнання договору дійсним та визнання права власності.
Позивачка зазначала, що 10 грудня 2006 року уклала з відповідачем договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 в простій письмовій формі.
Посилаючись на те, що сторони виконали всі умови договору, але відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення цього договору, позивачка просила визнати його дійсним та визнати за нею право власності на спірний будинок.
Відповідач ОСОБА_7 позов визнав.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 лютого 2007 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просила рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на те, що вона не брала участі у справі, хоча ухвалене рішення порушує її право на спірний будинок, підтверджене письмовими доказами.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що відповідач ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Спадщину після його смерті ніхто не прийняв.
До участі у справі в якості відповідача залучено орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини – Новопетрівську сільську раду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши докази по справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Задовольняючи позов, суд першої виходив з того, що сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу будинку та відбулося часткове виконання договору, а тому є підстави для визнання договору купівлі-продажу дійсним.
Між тим, з такими висновками колегія суддів погодитися не може.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України суд може визнати договір дійсним якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення.
За змістом цієї норми суд визнає угоду дійсною тоді, коли момент вчинення правочину пов’язаний з моментом нотаріального посвідчення.
Згідно вимог ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Моментом укладення такого договору відповідно до ст. ст. 210, 640 ЦК України є його державна реєстрація.
З матеріалів справи вбачається, що 28 грудня 2006 року ОСОБА_7 домовився з ОСОБА_3 продати належний йому житловий будинок та отримав 5000 грн. авансу. 1 січня 2007 року ОСОБА_7 отримав ще 32916 грн. за будинок. Однак договір купівлі-продажу сторонами фактично укладено не було.
Оскільки момент вчинення договору купівлі-продажу жилого будинку пов’язується з його державною реєстрацією, а договір купівлі-продажу між сторонами не укладався і цей договір є не укладеним, тому правила ч. 2 ст. 220 ЦК України застосовані бути не можуть (п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 6 листопада 2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).
Однак суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначені обставини та вимоги закону та дійшов помилкового висновку про наявність підстав, передбачених ст. 220 ЦК України для визнання угоди дійсною.
Таким чином рішення суду, яке постановлено з порушенням норм матеріального права, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позову на підставі вищевикладених обставин.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 лютого 2007 р. скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча: Судді: