АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
3 листопада 2010 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Міцней В. Ф.
суддів: Кулянди М.І., Лисака І.Н.
секретар Цимбал Ю.Ю.
за участю: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», ОСОБА_2, Чернівецької міської ради, садівничого товариства «Цілина»про визнання рішення Чернівецької міської ради незаконним, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 13 вересня 2010 року,
встановила:
У жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
Просив:
- визнати незаконним рішення 16 сесії 5-ого скликання від 27 квітня 2007 року №304 про передачу земельної ділянки №82 у власність члену садівничого товариства «Цілина»площею 0,0566 га ОСОБА_2;
- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку №82 площею –0,0739 га, серії ЯЕ №330008 від 18 червня 2007 року виданий ОСОБА_2
Посилався на те, що він з 1976 року являється землекористувачем земельної ділянки №96 садівничого товариства «Цілина»м. Чернівці. У 2008 році позивач отримав дозвіл на виготовлення технічної документації на одержання державного акту на право приватної власності на вказану земельну ділянку. Проте отримати державний акт виявилося неможливим, оскільки його сусід ОСОБА_2 в 2007 році отримав державний акт ЯЕ №330008 від 18 червня 2007 року на земельну ділянку №82 площею 0,0739 га. Під час приватизації вказаної земельної ділянки відповідач незаконно захопив частини земельної ділянки, якою користується позивач.
При виготовленні технічної документації Чернівецькою філією ДП «Центр державного земельного кадастру»на земельну ділянку ОСОБА_2 були порушені норми чинного законодавства. Зокрема не погоджено межі земельної ділянки із суміжними землекористувачами, що призвело до захоплення частин земельної ділянки позивача.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 13 вересня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній сказі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Посилається на те, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб які беруть участь у розгляді справи, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є членами садівничого товариства «Цілина», що знаходиться по вулиці Заставнянській в місті Чернівці. Земельні ділянки позивача та відповідача знаходяться поруч та межують між собою. Рішенням 16 сесії 5 скликання Чернівецької міської ради від 27 квітня 2007 року №304 ОСОБА_2 було передано безоплатно у власність земельну ділянку №82 площею 0,0739 га для ведення садівництва в садівничому товаристві «Цілина». Згодом відповідачем був отриманий державний акт на вказану земельну ділянку.
В позовній заяві позивач зазначає, що на даний час межі його земельної ділянки не порушені. Проте в подальшому може бути захоплена земельна ділянка на підставі державного акту серії ЯЕ №330008 від 18 червня 2007 року.
ОСОБА_1 не надав суду належні та допустимі докази про те, що під час отримання у власність земельної ділянки ОСОБА_2 приватизував частину земельної ділянки, якою користується позивач.
Такі висновки є правильними, оскільки вони ґрунтуються на доказах, які були надані сторонами та досліджені судом та нормах матеріального права.
Так, відповідно частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно частин 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно пунктів а, б частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до вимог ст. 22 Земельного кодексу України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Згідно положень частин 2, 3 ст. 125 ЗК України 2002 року право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Згідно п.п. „в” „г” Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 16 квітня 2004 року „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” з 1 січня 2002 року відповідно до статті 125 ЗК право користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а з 2 травня 2009 р. у відповідності із Законом України від 5 березня 2009 р. № 1066-VI право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Громадяни та юридичні особи зберігають право на земельні ділянки (пункт 7 розділу Х “Перехідні положення” ЗК), одержані ними до 1 січня 2002 року у власність, у тимчасове користування або на умовах оренди в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством;
Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.ст. 213, 215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, а за змістом має містити встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. При встановленні фактів суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у сукупності.
Згідно ст. 214 ЦПК України суд ухвалюючи рішення повинен вирішити такі питання:
- чи мали місце обставини, яким обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
- які правовідносини сторін впливають із встановлених обставин;
- яка правова норма підлягає до цих правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 користується земельної ділянкою № 96 в садівничому товаристві «Цілина»м. Ченівці .
Рішенням 16 сесії 5 скликання Чернівецької міської ради від 27 квітня 2007 року №304 ОСОБА_2 було передано безоплатно у власність земельну ділянку №82 площею 0,0739 га для ведення садівництва в садівничому товаристві «Цілина».
На підставі вказаного рішення відповідачу 18 червня 2007 року було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №330008.
Земельні ділянки сторін межують між собою.
Суд першої інстанції вірно виходив з того, що ОСОБА_1 в порушення вимог ст. 60 ЦПК України не довів, що він є належним землекористувачем. Зокрема останній не надав суду державного акту про право користування земельною ділянкою в садівничому товаристві «Цілина», або договору оренди земельної ділянки, акта про відведення земельної ділянки, якою він користується в натурі (на місцевості).
Таким чином позивач не довів, що під час приватизації земельної ділянки ОСОБА_2 були порушені його законні права чи інтереси.
Враховуючи зазначені вище обставини колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 13 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга протягом двадцяти днів з моменту його вступу в законну силу.
Головуючий
Судді: