АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19  січня  2011  року                                                              м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

          головуючого Сулятицька  М.  М.  

суддів: Ружила О.А., Половінкіної Н.Ю.

секретар Скрипник С.В.

за участю: ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, визнання права на спільне користування земельною ділянкою та права на участь у приватизації земельної ділянки, визнання права власності на майно та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, про визнання договору дарування удаваним правочином, визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 жовтня 2010 року,

встановила:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Просив:

- поділити спільне майно подружжя, виділивши ОСОБА_3 телевізор «Самсунг»вартістю 2000 гривень, пральну машину-автомат «Містер Стік»- 592 гривні 50 копійок, посудомийну машину «Леді-45» - 296 гривень 80 копійок, меблеву стінку корпусну чотирьох секційну чорно-коричневого кольору - 795 гривень, велюровий диван-ліжко - 910 гривень, бойлер - 110 гривень, витяжку - 50 гривень, картину художника ОСОБА_6 «Осінь» - 700 гривень, на загальну суму 5454 гривні 30 копійок. Виділити ОСОБА_1 шафу секційну-прихожу вартістю 1060 гривень, стіл комп’ютерний - 560 гривень, два стільці металеві - 112 гривень, кондиціонер «Самсунг»- 311 гривень, акваріум - 760 гривень, лампу бактерицидну - 198 гривень, стілець медичний з однією ніжкою - 60 гривень, на загальну суму 3761 гривень;

-          визнати його право на спільне користування з відповідачкою земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2 та його право на участь у приватизації даної земельної ділянки спільно з відповідачкою;

-          визнати за ним право приватної власності на майно, набуте до укладення шлюбу, під час роздільного проживання та отриманого в дар, а саме: на пральну машину «Аристон»вартістю 1696 гривень, пилосос «Фірст»- 125 гривень, телевізор «Самсунг»-745 гривень, посуд кухонний «Цептер»- 2826 гривень, диван жовтого кольору «Денвер»- 1880 гривень, картину художника ОСОБА_6 «Сон»- 954 гривні, фундамент будинку по АДРЕСА_2 –65 887 гривень, крісло дантиста в комплекті –2120 гривень, лампу реставраційну –1296 гривень, шафу сушильну-стерилізатор –800 гривень;

-          виключити з обсягу спільного майна подружжя, майно, яке ними не придбавалося, а саме: домашній кінотеатр вартістю 1599 гривень, лампу «Біоптрон»фірми «Цептер»- 1603 гривні, 2 комп’ютери –3710 гривень на суму 6912 гривень;

-          стягнути з нього на користь відповідачки грошову компенсацію за різницю в частці за проведення переобладнання квартири у стоматологічний кабінет в розмірі 2110 гривень 70 копійок.

Посилався на те, що під час спільного проживання у шлюбі з 16 серпня 1997 року сторонами було придбано майно, яке підлягає розподілу і знаходиться у відповідачки, а саме: телевізор „Самсунг", пральну машину - автомат „Містер Стік", посудомийну машину „Леді - 45", меблеву стінку корпусну 4-х секційну чорно-коричневого кольору, велюровий диван-ліжко, бойлер, витяжку. Він не заперечував проти залишення цього майна у відповідачки, зважаючи також на ту обставину, що він виділить відповідачці картину художника ОСОБА_6 „Осінь". Таким чином загальна вартість цього майна складала 5454 гривні 30 копійок.

Лише частина речей, які знаходяться в стоматологічному кабінеті, придбана під час шлюбу, а саме: шафа секційна-прихожа, стіл комп'ютерний, 2 стільці металеві, кондиціонер „Самсунг", акваріум, лампа бактерицидна, стілець медичний з однією ніжкою, картина „Осінь" на загальну суму 3761 гривень.

Телевізор " Самсунг", пилосос та пральну машину «Аристон»позивач придбав в той час коли жив окремо від відповідачки за власні кошти.

Інші речі ним придбавались ще до реєстрації шлюбу оскільки він постійно працював лікарем і вони були потрібні йому для здійснення медичної діяльності, а саме: крісло дантиста в комплекті, лампа реставраційна, шафа сушильна - стерилізатор, усього на загальну суму 4216 гривень. Позивач вважав, що вони не повинні враховуватися в обсяг спільного майна подружжя.

Такі речі, як пральна машина «Аристон», пилосос «Фірст», телевізор «Самсунг», посуд кухонний «Цептер», диван жовтого кольору «Денвер», картина художника ОСОБА_6 «Сон»позивач та відповідачка разом не придбавали. Домашній кінотеатр, лампа «Біоптрон»фірми «Цептер», 2 комп’ютери взагалі не придбавалися. Картина художника ОСОБА_6 «Сон»була подарована позивачу особисто.

Для будівництва та обслуговування будинку їхньою сім’єю було отримано та оформлено документи на ім'я відповідачки земельну ділянку по АДРЕСА_2. На цій земельній ділянці в серпні 2003 року ОСОБА_1 побудував фундамент запроектованого будинку, документація на який затверджена в установленому порядку і вартість якого складає 65 887 гривень. Всі витрати проводились ним після фактичного розірвання шлюбних відносин в травні 2003 року. Позивач вважав, що  він має право спільно з ОСОБА_3 користуватися земельно ділянкою, а вартість фундаменту не повинна входити в обсяг спільного майна подружжя.

Приміщення стоматологічного кабінету по провулку Ентузіастів, 3/3 м. Чернівці відповідачка помилково вважає їхньою спільною сумісною власністю. Ця квартира належить йому особисто на підставі договору дарування та не входить до обсягу спільного майна подружжя.

Поділу підлягають кошти витрачені на переобладнання квартири в стоматологічний кабінет, яке закінчено в листопаді 2001 року. Їх вартість станом на червень 2005 року складає 45 673 гривень. Але з цієї суми повинно відрахувати кошти, які ним були отримані та витрачені на переобладнання після продажу спадкового майна в розмірі 18 700 гривень. Таким чином спільна частка в проведенні переобладнання квартири в стоматологічний кабінет складає 18 202 гривень, а частка кожного складає 9 101 гривню.

Оскільки послідуючі експертизи щодо визначення вартості переобладнання квартири в стоматологічний кабінет проводились під час припинення між ними фактичних шлюбних відносин, придбання та монтажу дверей, проведення за його рахунок у 2004-2006 років поточних ремонтних робіт, тому вартість частки відповідачки в проведенні переобладнання квартири в стоматологічний кабінет мала бути зменшена і на цю суму і складає 3804 гривні.

ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом.

Просила:

-          визнати удаваним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 23 лютого 2000 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з метою приховати інший правочин —договір купівлі продажу вказаної квартири;

-          визнати квартиру АДРЕСА_1, що переобладнана в стоматологічний кабінет вартістю 216 140 гривень спільною сумісною власністю подружжя;

-          поділити спільне майно подружжя, виділивши ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1, що переобладнана в стоматологічний кабінет, вартістю 216 140 гривень, картини «Осінь»та «Зима»вартістю відповідно 700 та 650 гривень, телевізор «Самсунг»- 745 гривень, посуд кухонний «Цептер»- 2826 гривень, пральну машину «Арістон»- 1696 гривень, пилосос «Фирст»- 125 гривень, речі професійних занять ОСОБА_1: блок асистента –222 гривні 22 копійки, крісло стоматологічне –1399 гривень 94 копійки, пневматичний мікромотор –1323 гривні, турбінний наконечник –756 гривень, скалер пневматичний –265 гривень, пустер вода/повітря –138 гривень 25 копійок, система підсвітки для  наконечника –1890 гривень, блок асистента (слюновідсмоктувач) –193 гривні 65 копійок, лампа фотополімерна –43 гривні 68 копійок, блок управління пневмотурбінними наконечниками – 5 670 гривень, локалізатор верхівки кореня зуба –378 гривень, акваріум –760 гривень, шафу секційну –1060 гривень, стіл комп’ютерний –560 гривень, два стільці –112 гривень, лампу реставраційну –1296 гривень, м’який диван велюровий –1880 гривень, лампу бактерицидну – 198 гривень, кондиціонер «Самсунг»- 2120 гривень, два комп’ютери –3710 гривень на суму 30 717 гривень, а всього майна на суму 246 857 гривень;

-          виділити їй грошову компенсацію у розмірі 1/2 вартості спільного майна подружжя у сумі 123 428 гривень;

-          усунути перешкоди у реалізації її права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 та зобов’язати ОСОБА_1 знести фундамент під житловий будинок та не перешкоджати їй у реалізації її права на приватизацію цієї земельної ділянки.

Посилалася на те, що ОСОБА_1 не зазначив наступні речі, які є спільною власністю подружжя та знаходяться у нього: дві картини художника ОСОБА_6 "Осінь" і "Зима", телевізор «Самсунг», посуд кухонний "Цептер", пральну машину "Арістон", пилосос "Фірст", речі професійних занять ОСОБА_1: блок асистента, крісло стоматологічне, пневматичний мікромотор, турбінний наконечник, скалер пневматичний, пустер вода/повітря, система підсвітки для наконечника, блок асистента (слюновідсмоктувач), лампа фотополімерна, блок управління пневмотурбінними наконечниками, локалізатор верхівки кореня зуба, акваріум, шафа секційна, стіл комп’ютерний, два стільці, лампа реставраційна, м'який диван велюровий, лампа бактерицидна, кондиціонер «Самсунг», два комп'ютери на загальну суму 30 717 грн.

Майно, яке позивач визначає як спільно нажите, а саме: телевізор «Самсунг», пральна машина-автомат, посудомийна машина, меблева стінка, диван-ліжко, кухонне обладнання, бойлер, витяжка та інші, не було їхнім спільним майном, нажитим під час шлюбу. Це майно належить та знаходиться в квартирі її матері.

Земельною ділянкою по АДРЕСА_2 вона володіє на праві постійного користування, тому вважала, що ця земельна ділянка повинна залишитися за нею. Вона заперечує проти спільного користування з ОСОБА_1 земельною ділянкою та проти його участі у її приватизації. Будівництво фундаменту на її земельній ділянці відповідачем здійснено без її згоди у той час, коли вони вже не проживали разом. Наявність на ділянці вказаного фундаменту перешкоджає реалізації її права користування земельною ділянкою та перешкоджає її приватизувати.

23 лютого 2000 року був укладений договір дарування квартири АДРЕСА_1, який є удаваним правочином та був укладений  з метою приховати інший правочин –договір купівлі-продажу вказаної квартири.

Квартира була перебудована під час їхнього спільного подружнього життя і відповідно істотно збільшилася у своїй ціні. Зокрема, після придбання квартири вони виготовили технічну документацію на її перепланування та переобладнання під стоматологічний кабінет. Вартість капітального ремонту та переобладнання складає 45 508 гривень.

На поділ цієї квартири в натурі вона не претендує, тому просила присудити їй грошову компенсацію у розмірі половини вартості зазначеної квартири. Також вона не претендує на поділ у натурі майна, яке залишилось у відповідача, оскільки більша частина речей, які залишились у відповідача є речами, необхідними для його професійної діяльності.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці  від 11 жовтня 2010 року позови ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задоволені частково.

Визнано удаваним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 23 лютого 2000 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з метою приховати інший правочин —договір купівлі продажу квартири, визнавши, що в дійсності між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 23 лютого 2000 року фактично був укладений договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1.

Визнано квартиру АДРЕСА_1, що переобладнана в стоматологічний кабінет, вартістю 216 140 гривень спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Виключено з обсягу спільного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 майно, яке ними не придбавалося, а саме: домашній кінотеатр вартістю 1599 гривень, лампу „Біоптрон" фірми „Цептер" - 1603 гривні, картину художника ОСОБА_6 „Сон" вартістю 954 гривні., 2 комп'ютери –3710 гривень, на загальну суму 7866 гривень.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права приватної власності на майно, набуте до укладення шлюбу, під час роздільного проживання та отриманого в дар, а саме на: пральну машину „Аристон" вартістю 1696 гривень, пилосос „Фірст" – 125 гривень, телевізор „Самсунг" –745 гривень, посуд кухонний „Цептер" –2826 гривень, диван жовтого кольору „Денвер" –1880 гривень, фундамент будинку по вул. Алексєєва 2-Б в м. Чернівці –65 887 гривень, крісло дантиста в комплекті –2120 гривень, лампу реставраційну – 1296 гривень, шафу сушильну-стерилізатор –800гривень –відмовлено.

Виділено ОСОБА_3 телевізор „Самсунг" вартістю 2000 гривень, пральну машину-автомат „Містер Стік" –592 гривні 50 копійок, посудомийну машину «Леді - 45»- 296 гривень 80 копійок, меблеву стінку корпусну 4-х секційну чорно-коричневого кольору –795 гривень, велюровий диван-ліжко –910 гривень, бойлер –110 гривень, витяжку –50 гривень., картину художника ОСОБА_6 „Осінь" –700 гривень, на загальну суму 5454 гривні 30 копійок.

Виділено ОСОБА_1І, шафу секційну- прихожу вартістю 1060 гривень, стіл комп’ютерний - 560 гривень, два стільці металеві - 112 гривень, кондиціонер „Самсунг” - 311 гривень, акваріум –760 гривень, лампу бактерицидну - 198 гривень, стілець медичний з однією ніжкою –60 гривень, диван жовтого кольору „Денвер" –1880 гривень, телевізор «Самсунг»- 745 гривень, посуд кухонний "Цептер" –2826 гривень, пральну машину "Арістон" - 1696 гривень, пилосос "Фірст" - 125 гривень, речі професійних занять ОСОБА_1: блок асистента – 222 гривні 22 копійки, крісло стоматологічне –1399 гривень 94 копійки, пневматичний мікромотор –1323 гривні, турбінний наконечник –756 гривень, скалер пневматичний - 265 гривень, пустер вода/повітря –138 гривень 25 копійок, система підсвітки для наконечника 1890 гривень, блок асистента (слюновідсмоктувач) - 193 гривні 65 копійок, лампу фотополімерну - 43 гривні 68 копійок, блок управління пневмотурбінними наконечниками - 5670 гривень, локалізатор верхівки кореня зуба –378 гривень, нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1, що переобладнана в стоматологічний кабінет, вартістю 216 140 гривень, на загальну суму 239 402 гривні 74 копійок.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права на спільне користування з ОСОБА_3 земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2 та права ОСОБА_1 на участь у приватизації даної земельної ділянки спільно з ОСОБА_3 відмовлено.

Усунуто перешкоди у реалізації ОСОБА_3 свого права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2, зобов'язано ОСОБА_1 знести фундамент під житловий будинок та не перешкоджати ОСОБА_3 у реалізації її права на приватизацію цієї земельної ділянки.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за різницю в частці за проведення переобладнання квартири АДРЕСА_1 у стоматологічний кабінет в розмірі 2110 гривень 70 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за різницю в частці спільного майна подружжя в сумі 116 974 гривні 22 копійки.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні його позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції в частині визнання телевізора «Самсунг»вартістю 2000 гривень спільним майном подружжя та врахування судом вкладу ОСОБА_1 у ремонт та переобладнання квартири АДРЕСА_1 скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати телевізор «Самсунг» вартістю 2000 гривень особистою власністю ОСОБА_3 та визнати, що витрати на ремонт та переобладнання квартири АДРЕСА_1 проведено за рахунок спільних коштів подружжя.

Посилаються на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши  доповідача, пояснення осіб які беруть участь у розгляді справи, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів  дійшла висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_3 слід задовольнити частково.

Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції виходив з того, що 23 лютого 2000 року був укладений договір дарування квартири АДРЕСА_1, який є удаваним правочином та був укладений для з метою приховати іншого правочину –договору купівлі-продажу вказаної квартири. Отже, спірна квартира є спільним майном подружжя і право на неї мають ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Вказана квартира за спільні кошти подружжя була переобладнана в стоматологічний кабінет. Вартість переобладнань складає 45 508 гривень.

ОСОБА_3 не пропущено строк звернення до суду оскільки з позовом про поділ майна подружжя ОСОБА_1 звернувся до суду восени 2003 року, подружні стосунки вони припинили в травні 2003 року, а з позовом про визнання договору дарування удаваним правочином, визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 звернулась до суду в березні 2005 року. Тобто з часу, коли ОСОБА_3 дізналась про своє порушене право стосовно спірної квартири та до звернення до суду з відповідним позовом, пройшло менше трьох років. Крім того суд враховує те, що шлюб між сторонами був розірваний в 2007 році.

Таке майно, як домашній кінотеатр вартістю 1599 гривень, лампа „Біотрон" фірми „Цептер" –1603 гривні, картина художника ОСОБА_6 „Сон" –954 гривні, 2 комп'ютери –3710 гривень, а всього на загальну суму 7866 гривень під час подружнього життя сторонами не придбавалося.

Виходячи із принципу рівності часток подружжя слід виділити сторонам майно, набуте ними під час шлюбу, яким вони користуються в даний час. Крім того, ОСОБА_1 мають бути виділені речі його професійної діяльності.

ОСОБА_1 було доведено той факт, що ним для ремонту і переобладнання квартири по АДРЕСА_1 були використані кошти від продажу спадкового майна, а тому з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 має бути стягнуто грошову компенсацію за різницю в частці за проведення переобладнання спірної квартири у стоматологічний кабінет в розмірі 2110 гривень 70 копійок.

Таке майно, як пральна машина «Аристон» вартістю 1696 гривень, пилосос «Фірст»–125 гривень, телевізор «Самсунг»–745 гривень, посуд кухонний «Цептер»- 2826 гривень, диван жовтого кольору «Денвер»–1880 гривень, фундамент будинку по вулиці Алексєєва 2-Б в м. Чернівці –65 887 гривень, крісло дантиста в комплекті вартістю 2120 гривень, лампа реставраційна –1296 гривень, шафа сушильна-стерилізатор - 800  гривень  було набуте сторонами під час шлюбу, що підтверджується дослідженими у справі доказами.

Будівництво фундаменту на земельній ділянці по АДРЕСА_2, здійснено ОСОБА_1 без згоди та відома законного користувача земельної ділянки ОСОБА_3, яка є також забудовником. Фундамент є незавершеним будівництвом, а отже не є річчю, стосовно якої можуть виникати права та обов'язки. Він не є об'єктом права власності, а отже, не підлягає поділу і не може бути об'єктом права власності.

ОСОБА_1 не є ні власником, ні користувачем земельної ділянки, дозвіл на будівництво виданий не на його ім'я. Наявність на ділянці по АДРЕСА_2 фундаменту, збудованого ОСОБА_1 перешкоджає реалізації права ОСОБА_3 на користуванні земельною ділянкою та її приватизації.

З такими висновками суду повністю погодитись не можна.

Так, згідно частини 1 статті 22 КпШС України майно, нажите  подружжям  за  час  шлюбу,  є  його   спільною сумісною  власністю.  Кожен  з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Статтею 28 КпШС України в разі  поділу  майна,  яке  є  спільною  сумісною  власністю подружжя,  їх  частки  визнаються рівними.  В окремих випадках суд може відступити від начала рівності  часток  подружжя,  враховуючи інтереси  неповнолітніх  дітей або інтереси одного з подружжя,  що заслуговують на увагу.

Суд може визнати майно,  нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю  кожного з них.

Відповідно до частини 1 статті 29 КпШС України якщо між  подружжям  не  досягнуто  згоди  про  спосіб поділу спільного майна,  то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення;  про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з  покладенням  на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми.  При цьому суд також бере  до  уваги  інтереси неповнолітніх   дітей   або   інтереси   одного   з  подружжя,  що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до  положень ст. ст. 22, 25, 27-1 КЗпШС України , які діяли під час виникнення правовідносин, а також, що відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 “Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім’ю України“, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. При цьому належить виходити з того, що відповідно до ст. ст. 22, 25, 27-1 КЗпШС України спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об’єктом  права приватної власності (крім майна, нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу). Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Якщо котрийсь із подружжя зробив вкладення у придбання спільного майна за рахунок майна, яке належало йому до одруження або було одержане ним під час шлюбу в дар, у порядку спадкування, надбане за кошти, що належали йому до шлюбу, або іншого роздільного майна, то ці вкладення (в тому числі вартість майна до визнання його спільною сумісною власністю на підставі ст. 25 КЗпШС України) мають враховуватися при визначенні часток подружжя у спільній сумісній власності (ст. 28 КЗпШС України).

Аналогічні положення містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя”.

Відповідно до частини 2 статті 58 ЦК Української РСР якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.

Згідно пункту 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»від 28 квітня 1978 року N 3 встановивши, що угода укладена з метою приховати іншу угоду, суд відповідно до ч.2 ст.58 ЦК визнає, що сторонами укладена та угода, яку вони дійсно мали на увазі. У тому разі, коли така угода суперечить законові, суд постановляє рішення про визнання недійсною укладеної сторонами угоди із застосуванням наслідків, передбачених для недійсності угоди, яку вони мали на увазі.

Пунктом 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»від 21 грудня 2007 року, N 11 передбачено, що відповідно до положень статей 57, 61  СК, ст. 52  ЦК майно приватного підприємства чи фізичної особи-підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

Згідно вимог ст. 120 ЗК України , якщо на земельній ділянці, отриманій  одним із подружжя в користування знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала  користування земельною ділянкою, переходить це право в розмірі частки права власності у спільному майні будівлі, споруди.

Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови № 7 від 4 жовтня 1991 року “Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок” роз’яснив, що суди  мають  враховувати,  що  право  власності  на  жилий будинок,   збудований   громадянином   на   відведеній   йому    в установленому    порядку   земельній   ділянці   і   прийнятий   в експлуатацію,  виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої Ради.

    За позовом дружини,  членів сім'ї  забудовника,  які  спільно будували  будинок,  а  також спадкоємців суд вправі провести поділ незакінченого будівництвом будинку,  якщо, враховуючи ступінь його готовності,  можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і  технічно  можливо  довести  до  кінця  будівництво  зазначеними особами.

    При неможливості поділу  незакінченого  будівництвом  будинку суд  може  визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні  елементи  будинку  або  з  врахуванням   конкретних обставин залишити його одній із сторін,  а іншій присудити грошову компенсацію.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається  як на підставу своїх вимог.

Відповідно до вимог ст.ст. 213, 215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, а за змістом має містити встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. При встановленні фактів суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом першої інстанції , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 16 серпня 1997 року та спільно проживали і підтримували подружні відносини до травня 2003 року. Сторони розірвали шлюб у 2007 році.

Згідно державного акта на право постійного користування землею від 10 березня 2000 року ОСОБА_3 є користувачем земельної ділянки площею 0,0491 га, яка розташована по АДРЕСА_2 та надана їй згідно рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 25 січня 2000 року № 59/2 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель ( а.с. 18 т. 1).

Згідно договору купівлі-продажу від  18 січня 1999 року ОСОБА_9 продала Леді квартиру, яка належала на праві власності ОСОБА_1  за 18700 гривень ( а.с. 150 т.1).

З копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця  серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 12 січня 1999 року.

Згідно договору дарування квартири від 23 лютого 2000 року ОСОБА_5 подарував ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 вартістю 6839 гривень ( а.с. 196 т. 1).

Відповідно до рішення виконавчого комітету  Чернівецької міської ради № 1005/24 від 4 грудня 2001 року був затверджений державний акт технічної комісії від 27 листопада 2001 року про прийняття в експлуатацію стоматологічного  кабінету переобладнаного приватним підприємцем ОСОБА_1 з своєї квартири АДРЕСА_1. Цим рішення ЖРЕП № 18 був зобов’язаний зняти з балансу житлового фонду територіальної громади м. Чернівці квартиру АДРЕСА_1, а Чернівецьке комунальне бюро технічної інвентаризації внести зміни в реєстраційні документи щодо цієї квартири ( а.с. 153 т. 1 ).

Згідно довідки Чернівецького комунального бюро технічної інвентаризації від 18 листопада 2003 року стоматологічний кабінет, який розташований  по провулку Ентузіастів, 3 м. Чернівці зареєстрований  на праві власності за ОСОБА_1 ( а.с. 152 т. 1 ).

Згідно державного акта на право постійного користування землею від 10 березня 2000 року ОСОБА_3 є користувачем земельної ділянки площею 0,0491 га, яка розташована по АДРЕСА_2 та надана їй згідно рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 25 січня 2000 року № 59/2 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель ( а.с. 18 т. 1).

На вказаній земельній ділянці ОСОБА_1  в серні 2003 року без згоди  ОСОБА_3 побудував фундамент під житловий будинок вартість якого становить  65887 гривень ( а.с. 89-95 т. 3).

Ухвалюючи рішення у справі в частині визнання договору дарування   квартири  АДРЕСА_1 від 23 лютого 2000 року, який був укладений між ОСОБА_5 та  ОСОБА_1 удаваною угодою суд першої інстанції не врахував, що для визнання правочину удаваним суду слід встановити, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їх дії направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників угоди. Наміру однієї сторони на укладення удаваної угоди недостатньо. ОСОБА_3 не надала суду належних та допустимих доказів, які би підтверджували ту обставину, що дії  ОСОБА_5 під час укладання договору дарування були направлені на досягнення правових наслідків, які настають в результаті укладення договору  купівлі-продажу з метою досягнення якоїсь особистої користі.

Ухвалюючи рішення в частині визнання , того факту , що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 23 лютого 2000 року фактично уклали договір купівлі-продажу спірної квартири суд також не врахував, що відповідно  до частини 2 статті 58 ЦК Української РСР для  застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі, а саме в даному випадку договору купівлі-продажу необхідно на підставі належних та допустимих доказів встановити , що сторони цієї угоди досягли  згоди  щодо всіх істотних умов цього договору. Зокрема необхідно встановити  за яку ціну було продане спірне майно.

Як вбачається з рішення  вищевказаний висновок суд першої інстанції зробив на підставі показань свідків ОСОБА_10  ОСОБА_11, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 При цьому суд не взяв до уваги, що показання свідків в силу вимог ст. 59 ЦПК України є недопустимими доказами, оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна  відповідно до вимог ч. 1 ст. 44 ЦК Української РСР 1963 року потребував письмової форми. У зв'язку з цим відповідно до положень ст. 46 ЦК Української РСР 1963 року рішення суду не може ґрунтуватись на показаннях свідків.

Ніяких письмових доказів, які би підтверджували ту обставину,  що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 23 лютого 2000 року фактично уклали договір купівлі-продажу спірної квартири ОСОБА_3 суду не надала.

Ухвалюючи рішення в частині поділу спільного майна подружжя суд першої інстанції правильно виключив з обсягу спільного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 майно, яке ними не придбавалося, а саме: домашній кінотеатр вартістю 1599 гривень., лампу „Біоптрон" фірми „Цептер" - 1603 гривні, картину художника ОСОБА_6 „Сон" вартістю 954 гривні., 2 комп'ютери –3710 гривень, на загальну суму 7866 гривень.

Суд також зробив правильний висновок про те, що таке майно, як пральна машина «Аристон» вартістю 1696 гривень, пилосос «Фірст»–125 гривень, телевізор «Самсунг»–745 гривень  було придбане сторонами під час шлюбу та є спільним майном подружжя.

Однак суд  не врахував що таке майно, як блок асистента –222 гривні 22 копійки, крісло стоматологічне –1399 гривень 94 копійки, пневматичний мікромотор –1323 гривні, турбінний наконечник –756 гривень, скалер пневматичний - 265 гривень, пустер вода/повітря –138 гривень 25 копійок, система підсвітки для наконечника 1890 гривень, блок асистента (слюновідсмоктувач) - 193 гривні 65 копійок, лампа фотополімерна 43 гривні 68 копійок, блок управління пневмотурбінними наконечниками- 5670 гривень, локалізатор верхівки кореня зуба –378 гривень, лампа реставраційна – 1296 гривень, шафа сушильна-стерилізатор - 800 гривень, лампа бактерицидна –198 гривень, було придбано ОСОБА_1 для здійснення ним підприємницької діяльності, тобто є майном фізичної-підприємця та не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Суд першої інстанції також не врахував, що такі речі, як  телевізор „Самсунг" вартістю 2000 гривень,  диван жовтого кольору „Денвер", посуд кухонний "Цептер"  сторони придбали під час  роздільного проживання подружжя при фактичному припиненні шлюбу, а тому це майно не є спільним майном подружжя.

Зокрема телевізор „Самсунг” ОСОБА_3 придбала  29 грудня 2003 року, що підтверджується паспортом на вказаний телевізор( а.с. 106 т. 2).

Диван жовтого кольору „Денвер"  ОСОБА_1 купив в жовтні 2003 року, що підтверджується товарним чеком № 4 від 9 жовтня 2003 року (а.с. 156 т. 1).

Посуд кухонний "Цептер" ОСОБА_1 придбав в січні 2004 року, що підтверджується  договором № 3981049 від 16 квітня 2003 року та накладною від 3 листопада 2003 року (а.с. 158,  159 т.1).

Судом першої інстанції вірно встановив, що на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 25 січня 2000 року ОСОБА_3 було надано в постійне користування земельну ділянку  по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Позовні вимоги  ОСОБА_1 про визнання права на спільне користування з відповідачкою спірною земельною ділянкою та  права на участь у приватизації даної земельної ділянки є безпідставними, оскільки позивач не набув права на користування цією земельною ділянкою.

Суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин ст. ст. 179, 181, 235, 376 ЦК України 2003 року.

При цьому суд не врахував положень п. 4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року відповідно до якого Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

З матеріалів справи вбачається, що спірні відносини між сторонами  у даній справі  виникли до 1 січня 2004 року, тобто до набрання чинності  ЦК України 2003 року.

Суд  також не врахував, що ст. 376 ЦК України не передбачає можливості знесення самочинного будівництва за позовом фізичної особи.

Суд першої інстанції також помилково застосував до спірних правовідносин ст.ст. 57, 60, 61, 69, 70 СК України.

При цьому суд не врахував роз'яснення, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів” (далі - Постанові ВСУ).

Так, відповідно до пункту 1 Постанові ВСУ за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року.

До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права й обов'язки визначаються на підставах, передбачених СК.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 та ОСОБА_3 придбали  майно, яке є предметом спору до введення в дію Сімейного кодексу України.

Нові права та обов'язки сторін щодо спірного майна після набрання чинності СК України не виникали.

Відповідно до пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" від 24 жовтня 2008 року №12 порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права має місце у разі застосування закону, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню, унаслідок неправильної юридичної кваліфікації правовідносин або неправильного витлумаченого закону, який хоч і підлягав застосуванню, проте його зміст і сутність сприйнято неправильно через розширене чи обмежене тлумачення.   

Враховуючи зазначені вище обставини колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення в частині визнання удаваним договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 23 лютого 2000 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , визнання, що  між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 23 лютого 2000 року фактично був укладений договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, визнання квартири АДРЕСА_1, що переобладнана в стоматологічний кабінет, вартістю 216 140 гривень  спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та поділу спільного майна подружжя, відмови у визнанні за ОСОБА_1 права власності на таке рухоме майно як, крісло дантиста в комплекті вартістю 2120 гривень, лампу реставраційну –1296 гривень, шафу сушильну-стерилізатор –800 гривень посуд кухонний „Цептер” - 2826 гривень,  диван „Денвер” - 1880 гривень з порушення норм матеріального та процесуального права, а тому його в цій частині слід скасувати та ухвалити нове рішення про поділ спільного майна подружжя.

Колегія суддів вважає, що з  урахуванням пояснень сторін та доказів , які були надані сторонами  до  обсягу спільного майна подружжя, яке підлягає поділу слід віднести шафу секційну- прихожу вартістю 1060 гривень, стіл комп’ютерний-560 гривень, два стільці металеві -112 гривень, кондиціонер „Самсунг” -311 гривень, акваріум –760 гривень, лампу бактерицидну- 198 гривень, стілець медичний з однією ніжкою –60 гривень, телевізор «Самсунг»- 745 гривень, пральну машину "Аристон" - 1696 гривень, пилосос "Фірст" - 125 гривень, пральну машину-автомат „Містер Стік" –592 гривні 50 копійок, посудомийну машину «Леді - 45»- 296 гривень 80 копійок, меблеву стінку корпусну 4-х секційну чорно-коричневого кольору –795 гривень, велюровий диван-ліжко –910 гривень, бойлер –110 гривень, витяжку –50 гривень, картину художника ОСОБА_6 „Осінь" –700 гривень.

З урахуванням рівності часток сторін у спільному майні подружжя та їхньої думки щодо порядку розподілу спірного майна слід ухвалити нове рішення яким в рахунок поділу спільного майна подружжя  присудити ОСОБА_3 пральну машину-автомат „Містер Стік" –592 гривні 50 копійок, посудомийну машину «Леді –45»–296 гривень 80 гривень, меблеву стінку корпусну 4-х секційну чорно-коричневого кольору –795 гривень, велюровий диван-ліжко –910 гривень, бойлер –110 гривень, витяжку –50 гривень, пилосос „Фірст" –125 гривень,  акваріум –760 гривень, картину художника ОСОБА_6 «Осінь»вартістю 700 гривень, а всього майна   на загальну суму 4339 гривень 30 копійок.

Присудити ОСОБА_1 шафу секційну-прихожу вартістю 1060 гривень,   стіл комп'ютерний –560 гривень, 2 стільці металеві –112 гривень, стілець медичний з однією ніжкою –60 гривень, кондиціонер «Самсунг»- 311 гривень,    телевізор «Самсунг»–745 гривень, пральну машину «Аристон»- 1696 гривень, а всього майна на загальну суму 4544 гривні.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за різницю частки в спільному майні подружжя в сумі 102 гривні 35 копійок.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на наступне рухоме майно: крісло дантиста в комплекті вартістю  2120 гривень, лампу реставраційну  за 1296 гривень, шафу сушильну-стерилізатор  за 800  гривень, картину художника ОСОБА_6 „Сон” за 954 гривні, посуд кухонний „Цептер”  за 2826 гривень,  диван „Денвер” за 1880 гривень.

У задоволенні позовних вимоги ОСОБА_3 в частині визнання удаваним договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 23 лютого 2000 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , визнання, що  між ОСОБА_1 та ОСОБА_5  23 лютого 2000 року  був укладений договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, визнання квартири АДРЕСА_1, яка переобладнана в стоматологічний кабінет спільною сумісною власністю подружжя,   необхідно  відмовити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 жовтня 2010 року в частині усунення перешкод в реалізації ОСОБА_3 свого права користування земельною ділянкою, яка розташована по АДРЕСА_2 та зобов’язання ОСОБА_1 знести фундамент під житловий будинок та не перешкоджати ОСОБА_3 у реалізації її права на приватизацію цієї земельної ділянки слід змінити , виключивши з мотивувальної частини рішення посилання на ст. 376 ЦК України.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що апелянт набув право на користування спірною земельною ділянкою, оскільки вона була надана ОСОБА_3 під час шлюбу.

Зокрема нормами Земельного Кодексу України не передбачено отримання права на користування земельною ділянкою в результаті набуття такого права іншим з подружжя.

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільно не будували на спірній земельній ділянці будівлі або споруди.

Безпідставними є також доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що квартири АДРЕСА_1, що переобладнана в стоматологічний кабінет є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки  за час шлюбу  цінність цього майна істотно збільшилася внаслідок трудових та грошових затрат  обох з подружжя.

Суд першої інстанції вірно встановив, що ОСОБА_1  для ремонту і переобладнання квартири по АДРЕСА_1  використав кошти від продажу майна, яке він отримав в порядку спадкування.

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1, як  фізична особа-підприємець вкладав кошти в ремонт спірної квартири з метою її переобладнання в стоматологічний кабінет для використання в своїй  підприємницькій діяльності, а не для забезпечення  подружжя житлом.

Вказаний стоматологічний кабінет на даний час є власністю фізичної особа-підприємця ОСОБА_1 та відповідно  не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 жовтня 2010 року в частині визнання удаваним договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 23 лютого 2000 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , визнання, що  між ОСОБА_1 та ОСОБА_5  23 лютого 2000 року  був укладений договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, визнання квартири АДРЕСА_1, що переобладнана в стоматологічний кабінет спільною сумісною власністю подружжя, поділу спільного майна подружжя, стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2110 гривень 70 копійок компенсації за різницю в частці коштів витрачених на проведення переобладнання квартири  АДРЕСА_1, та грошової компенсації за ризницю  частки в спільному майні подружжя в сумі 116974 гривні 22 копійки, відмови у визнанні за ОСОБА_1І права власності на таке рухоме майно як крісло дантиста в комплекті вартістю 2120 гривень, лампу реставраційну за 1296 гривень, шафу сушильну-стерилізатор за 800 гривень, посуд кухонний „Цептер”  за 2826 гривень,  диван „Денвер” за 1880 гривень скасувати.

В рахунок поділу спільного майна подружжя присудити ОСОБА_3 пральну машину-автомат „Містер Стік" –592 гривні 50 копійок, посудомийну машину «Леді –45»–296 гривень 80 гривень, меблеву стінку корпусну 4-х секційну чорно-коричневого кольору –795 гривень, велюровий диван-ліжко –910 гривень, бойлер – 110 гривень, витяжку –50 гривень, пилосос „Фірст" –125 гривень,  акваріум –760 гривень, картину художника ОСОБА_6 «Осінь»вартістю 700 гривень,  на загальну суму 4339 гривень 30 копійок.

Присудити ОСОБА_1 шафу секційну-прихожу вартістю 1060 гривень,   стіл комп'ютерний –560 гривень, 2 стільці металеві –112 гривень, стілець медичний з однією ніжкою –60 гривень, кондиціонер «Самсунг»- 311 гривень,  пральну машину «Аристон»- 1696 гривень, телевізор «Самсунг»–745 гривень, загальною вартістю 4544 гривні.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за різницю частки в спільному майні подружжя в сумі 102 гривні 35 копійок (сто дві гривні тридцять п’ять  копійок).

Визнати за ОСОБА_1 право власності на наступне рухоме майно: крісло дантиста в комплекті вартістю  2120 гривень, лампу реставраційну  за 1296 гривень, шафу сушильну-стерилізатор  за 800  гривень, картину художника ОСОБА_6 „Сон” за 954 гривні, посуд кухонний „Цептер”  за 2826 гривень,  диван „Денвер” за 1880 гривень.  

В задоволенні позовних вимоги ОСОБА_3 про визнання удаваним договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 23 лютого 2000 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , визнання, що  між ОСОБА_1 та ОСОБА_5  23 лютого 2000 року  був укладений договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, визнання квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя,   відмовити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 жовтня 2010 року в частині усунення перешкод в реалізації ОСОБА_3 свого права користування земельною ділянкою, яка розташована по АДРЕСА_2, зобов’язання ОСОБА_1 знести фундамент під житловий будинок та не перешкоджати ОСОБА_3 у реалізації її права на приватизацію цієї земельної ділянки змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання на ст. 376 ЦК України.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його вступу в законну силу.

Головуючий

          Судді: