справа № 11- 69/2011 року головуючий суду 1 інстанції Кондрачук А.П.
категорія ч. 1 ст.122 КК України доповідач апеляційної інстанції Івченко О.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі :
головуючого: Івченко О.М.
суддів: Куценко О.В., Кателіна В.П.
за участю прокурора: Іванова А.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 06 грудня 2010 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кіровограду, громадянина України, раніше не судимого,
- засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до 2 років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
На підставі п.2, п.3 ч.1 ст. 76 КК України на ОСОБА_3 покладені обов`язки – не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цей орган про зміну місця проживання.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_4 240 грн. 30 коп. в рахунок відшкодування майнової шкоди; 1 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також на користь Кривоозерської Центральної районної лікарні 3626 грн. 77 коп. в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування.
За вироком суду 27 березня 2010 року близько 18.00 год. на подвір`ї буд. АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на ґрунті не приязних стосунків сталася сварка, в ході якої ОСОБА_4 з метою захисту взяв в господарській будівлі вила. На це ОСОБА_3 палкою вибив держак вил з рук ОСОБА_4 і умисно наніс потерпілому удар в голову, від чого той впав на спину. ОСОБА_3, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4, наніс останньому удари ногами по тулубу.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 ОСОБА_4 спричинені тілесні ушкодження у виді перелому 6 та 7 ребер зліва по лопаточній лінії, які відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що потягнуло тривалий розлад здоров`я, а також садна кисті та крововиливи тулуба, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
В апеляції засуджений ОСОБА_3 просить вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування. Посилається на однобічність та неповноту досудового слідства. Вказує на необхідність проведення додаткової судово-медичної експертизи та встановлення свідків, які були очевидцями події. Зазначає, що обвинувачення базується лише на суперечливих показаннях потерпілого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_8 Вважає, що суд не надав належної оцінки показанням свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які не підтвердили факт побиття ним ОСОБА_4 Ставить під сумнів наявність тілесних ушкоджень у потерпілого у виді переломів ребер.Стверджує, що потерпілого не бив. Звертає увагу на незаконне його затримання в порядку ст. 115 КПК України та безпідставне зупинення провадження по справі. Не погоджується з рішенням суду в частині вирішення питання про цивільні позови.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Іванова А.О., який вважає вирок законним, обґрунтованим та просив залишити його без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_3 – без задоволення, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла наступного.
Суд вірно встановив обставини вчинення злочинних дій, під час яких ОСОБА_3 заподіяв потерпілому ОСОБА_4 умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров’я потерпілого і вірно кваліфікував ці дії за ч. 1 ст. 122 КК України.
Вина ОСОБА_3 у вчиненні цього злочину підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.
Так, показаннями потерпілого ОСОБА_4 встановлено, що 27 березня 2010 року близько 18.00 год. на подвір`ї буд. АДРЕСА_1 між ним та ОСОБА_3 на ґрунті не приязних стосунків сталася сварка. З метою захисту він взяв в господарській будівлі вила. На це ОСОБА_3 палкою вибив держак вил з його рук і наніс палкою удар в голову. Від удару він впав на спину. Після чого ОСОБА_3 наніс йому удари ногами по тулубу, зламавши 2 ребра.
Свідок ОСОБА_8, яка була очевидцем вказаної події, показала суду про нанесення 27 березня 2010 року ОСОБА_3 її чоловіку ОСОБА_4 тілесних пошкоджень при тих обставинах, на які вказував сам потерпілий.
Факт сварки, яка сталася між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на ґрунті неприязних стосунків 27 березня 2010 року на подвір`ї буд. АДРЕСА_1, підтвердив свідок ОСОБА_7
Свідок ОСОБА_6 показав, що 27 березня 2010 року близько 18.00 год. на подвір`ї буд. АДРЕСА_1 він бачив ОСОБА_4, який лежав на землі в непритомному стані, а ОСОБА_3, який знаходився поруч, показав йому на вила без держака та пояснив, що на нього напав ОСОБА_4 Зі слів ОСОБА_8 йому стало відомо про побиття її чоловіка ОСОБА_3
Висновками судово-медичної експертизи № 456-М від 25.06.2010 року (а.с. 45) та додаткової судово-медичної експертизи №820 від 18.10.2010 року (104-105), встановлено, що ОСОБА_4 спричинені тілесні ушкодження у виді перелому 6 та 7 ребер зліва по лопаточній лінії, які відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що потягнуло тривалий розлад здоров`я, а також садна кисті та крововиливи тулуба, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Вказані тілесні ушкодження могли утворитися внаслідок нанесення ударів ногами потерпілому, який лежав на спині.
Як вірно зазначив суд, наведені докази узгоджуються між собою і спростовують показання ОСОБА_3 про те, що він не наносив удари ОСОБА_4
Колегія суддів не вбачає в цих доказах протиріч, на які вказував в своїй апеляції засуджений ОСОБА_3
Встановлений судово-медичними експертизами механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 співпадає з обставинами побиття ОСОБА_4, на які вказували сам потерпілий і свідок ОСОБА_8
Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не були очевидцями всієї події від 27 березня 2010 року, яка сталася між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Кожен з них бачив тільки частину конфлікту між зазначеними особами і їх показання не протирічать іншим доказам по справі.
Крім того, в акті судово-медичного дослідження №193-М від 06.04.2010 року містяться дані медичної карти №1258 стаціонарного хворого ОСОБА_4, з яких видно, що наявність у потерпілого ОСОБА_4 тілесних ушкоджень у виді перелому 6 та 7 ребер зліва встановлено шляхом повторної ренгенограми від 6.04.2010 року, проведеної у зв’язку із поганою якістю першої ренгенограми від 28.03. 2010 року (а.с.14).
Тому судово-медичний експерт правильно взяв до уваги дані ренгенограми від 6.04.2010 року і у сукупності із даними про тривалість лікування потерпілого дійшов вірного висновку про наявність у потерпілого ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесних ушкоджень у виді перелому 6 та 7 ребер зліва.
В матеріалах справи відсутні дані, які б спростовували вказаний висновок судово-медичного експерта.
Тому є безпідставними твердження апелянта щодо необхідності проведення повторної рентгенограми ребер ОСОБА_4 та додаткової судово-медичної експертизи.
Також є безпідставними доводи засудженого ОСОБА_3 про неправильне розв’язання судом цивільних позовів.
Колегія суддів вважає, що судом вирішено це питання у відповідності із вимогами ст.ст.28, 93-1, 328 КПК України, ст.ст. 1166, 1167, 1206 ЦК України.
Суд прийняв правильне рішення про відшкодування шкоди, пов’язаної із лікуванням потерпілого ОСОБА_4, на користь Кривоозерської центральної районної лікарні та потерпілого ОСОБА_4 в доведеному в судовому засіданні розмірі саме з ОСОБА_3, неправомірними діями якого була завдана ця шкода.
З тих же підстав, з урахуванням моральних страждань, які зазнав потерпілий ОСОБА_4, була відшкодована і моральна шкода на користь останнього.
При визначенні покарання ОСОБА_3 суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував вчинення ним злочину середньої тяжкості, дані про особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні двох неповнолітніх дітей і призначив покарання у виді обмеження волі, яке є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження нових злочинів.
Разом з тим, суд з урахуванням вищенаведеного дійшов вірного висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 без відбування призначеного йому покарання, з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Під час вивчення матеріалів справи колегією суддів не встановлено порушень кримінально–процесуального закону, які б вплинули на правильність прийняття рішення у справі.
Колегія суддів не вбачає порушень вимог закону при затриманні ОСОБА_3 в порядку 115 КПК України.
Згідно даних протоколу про затримання від 26.04.2010 року ОСОБА_3 затриманий у зв’язку з тим, що потерпілий прямо вказав на нього, як на особу, яка вчинила злочин (а.с.19).
Що стосується постанови про зупинення досудового слідства від 20.05.2010 року, на незаконність якої вказував апелянт, то дана постанова була скасована прокурором Кривоозерського району Миколаївської області 22.06.2010 року (а.с.43).
Підстав для направлення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти досудового слідства, про що просив засуджений ОСОБА_3, колегія суддів не вбачає.
Слідчий виконав вимоги ст.22 КПК України і вжив всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи.
З огляду на вищевикладене апеляція засудженого ОСОБА_3 є необґрунтованою і такою, яка не підлягає задоволенню, а вирок суду - законним, обґрунтованим, який слід залишити без зміни.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів-
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Вирок Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 06 грудня 2010 року у відношенні ОСОБА_3 залишити без зміни.
Головуючий:
Судді: