Справа №  1-3/11     

В И Р О К

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

04.02.2011 року.              Миколаївський районний суд Львівської області          

                                        в складі головуючого - судді Березюк Г. М.

                                        при секретарі  Федчук І.М.

                                        з участю  прокурора  Пришляка Ю.О.

                              та адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

                                         потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Миколаєві кримінальну справу про обвинувачення   ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 громадянина України, українця,   безпартійного, з вищою освітою, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, військовозобов’язаного, не працюючого,  раніше не судимого

     у вчиненні злочину , передбаченого    ч.3 ст.286  КК України,-

                                                                               в с т а н о в и в :

Підсудний ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 року близько 18 годин управляючи по дорученню автомобілем ВАЗ-21083 реєстраційний номер НОМЕР_1, належний Товариству з обмеженою відповідальністю «Орлан+» по автодорозі Київ-Чоп зі сторони м.Львова в напрямку м.Стрий на двохрядній смузі руху на 578 км+600 м дороги  поблизу села Тростянець Миколаївського району Львівської області в порушення вимог Правил дорожнього руху України при випередженні з швидкістю 90-100 км/год попутнього вантажного автопоїзда «Мерседес –Бенц» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6, який рухався в правому ряду двохрядної дороги з одностороннім рухом, шляхом об’їзду його по правому узбіччі дороги наїхав на перешкоду у вигляді металевого стовпчика від чого автомобіль ВАЗ 21083 з двома пасажирами перекинувся.

В результаті наїзду на перешкоду на правому узбіччі і перекидання автомашини ВАЗ 21083 пасажири ОСОБА_7 і ОСОБА_8 були смертельно травмовані, а водій автомобіля ОСОБА_5 отримав також тілесні ушкодження.

Своїми діями підсудний ОСОБА_5 грубо порушив вимоги п.п. 1.5 Розділу 1, п.10.1 Розділу 10, п.11.2 Розділу 11, п.п.12.1,12.3 Розділу 12, п.п.13.1,13.3 Розділу 13 Правил дорожнього руху України.

В пред’явленому звинуваченні за ст. 286 ч.3 КК України підсудний ОСОБА_5 винним себе визнав частково, розкаявся у скоєному та пояснив, що працюючи менеджером ТзОВ «Орлан+» в м.Стрий за ним був протягом 2 років закріплений автомобіль ВАЗ 21083 державний номер НОМЕР_1. ІНФОРМАЦІЯ_2 року згідно розпорядження директора даним автомобілем з працівниками товариства ОСОБА_7 і ОСОБА_8 їздив по роботі в м.Львів. Згодом повертаючись в м.Стрий по  автодорозі Київ-Чоп біля заправки «Окко» села Тростянець Миколаївського району і управляючи автомобілем з швидкістю 90 км/год, де було два ряди для руху в одному напрямку на лівій смузі об’їхав автомашину УАЗ і став перебудовуватись на праву смугу, так як спереду їхав автомобіль-фура «Мерседес-Бенц». Потім побачив, що водій фури  різко став брати  вправо на праву смугу  руху витісняючи його з проїжджої  частини дороги на обочину, де він зіткнувся із металевим стовбцем. Від цього удару його автомобіль перевернувся і він втратив свідомість.  Тому вважає, що водій вантажного автомобіля «Мерседес-Бенц» створив йому аварійну ситуацію, при якій він не застосував екстреного гальмування, що призвело до даної дорожньо-транспортної події.

Визнає порушення ним вимог п.12.3 Правил дорожнього руху і частково визнає цивільні позови потерпілих, хоча вважає своїм моральним обов’язком надавати всі ці роки матеріальну допомогу дітям потерпілих, він добровільно їм надав 20 000 доларів США.

Суд, перевіривши пояснення підсудного, потерпілих, показання свідків, перевіривши письмові докази по справі, вважає, що факт вчинення ОСОБА_5 злочину, передбаченого ст.286 ч.3 КК України доведено в судовому засіданні повністю і це стверджується такими доказами.

Так, допитані судом потерпілі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ствердили, що про смерть свого сина ОСОБА_8 і невістки ОСОБА_7 в дорожньо-транспортній події дізналися пізно ввечері ІНФОРМАЦІЯ_2 року і з того часу проживають та опікуються двома неповнолітніми дітьми померлих, несли  витрати по похованню і встановленню пам’ятника, хоча в цьому матеріально допомогало ТзОВ «Орлан+», де працювали їх діти, допомагав також і ОСОБА_5  Очевидцями  даної ДТП вони не були проте вважають, що підсудний ОСОБА_5 порушив Правила дорожнього руху перевищивши швидкість руху автомашини і неправильно здійснював обгін. Оскільки внаслідок смерті сина і невістки власником джерела підвищеної небезпеки їм спричинена матеріальна та моральна шкода потерпілі просять задоволити заявлені ними цивільні позови. ОСОБА_3 та ОСОБА_4  по  950 грн витрат за надані їм  юридичні послуги адвоката  ОСОБА_2, а від суми 4000 грн витрат на встановлення пам’ятника сину і невістці ОСОБА_3 відмовляється.

Потерпілі просять стягнути з ТзОВ»Орлан+» 150 000 грн спричиненої їм моральної шкоди кожному. Так,  як ОСОБА_5 добровільно сплатив дітям 20 000 доларів США, вони просять не позбавляти його волі і не судити строго.

Протоколом допиту ОСОБА_9 стверджується, що про смерть сестри ОСОБА_7 їй стало відомо ввечері ІНФОРМАЦІЯ_2 року з її роботи. Згодом з’ясувавши обставини ДТП від якої загинула сім’я ОСОБА_7 вважає, що водій ОСОБА_5 перевищив швидкість руху і хотів справа обігнати вантажний автомобіль, просить підсудного суворо не карати.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10 і ОСОБА_11 ствердили, що рухаючись в якості пасажирів на службовому автомобілі УАЗ ІНФОРМАЦІЯ_2 року в кінці робочого дня з м.Львова по автодорозі Київ-Чоп з одностороннім рухом і перед ними рухався вантажний автомобіль «Мерседес-Бенц» по правій смузі руху. Згодом вони побачили як автомобіль ВАЗ 21083 на великій швидкості зліва обігнав їх автомашину і після цього став обганяти автопоїзд «Мерседес» справа, виїхав на узбіччя дороги, де незадовго перекинувся. Зупинившись на місці події  бачили двох потерпілих автомашини ВАЗ і збитий на обочині стовпчик. Вони не бачили, щоб водій вантажного автомобіля «Мерседес» робив маневри чи різко приймав вправо. Причиною ДТП вважають необережні дії водія автомашини ВАЗ 21083, який кудись спішив і проводив обгін фури справа.

З показань допитаного судом свідка ОСОБА_12 видно, що він як водій автомобіля УАЗ-3151 перевозив командирів військової частини А-2847 ОСОБА_10 зі Львова у м.Стрий. Рухаючись по двохрядній дорозі з одностороннім рухом перед фурою «Мерседес» бачив як автомашина ВАЗ 21083 на великій швидкості обігнала його зліва, а фуру стала обганяти справа, оскільки водій вантажівки включив лівий поворот, але прийняв вправо. Автомобіль підсудного на правій обочині влетів у стовпчик і перекинувся. Швидкість його автомобіля була 70 км/год, фури – 90 км/год, а ВАЗ-21083 – 100 км/год.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні ствердив, що працюючи водієм ПФ «Західукртранс» ІНФОРМАЦІЯ_2 року рухався автопоїздом «Мерседес-Бенц» по дорозі Київ-Чоп з м.Львова в напрямку м.Дрогобича. Проїжджаючи поблизу м.Миколаєва  по двохрядній дорозі з одностороннім рухом мав намір заправити свій автомобіль паливом, він побачив дорожній знак «В’їзд заборонено» і суцільну лінію він включив правий поворот і продовжив рухатись по своїй смузі руху. В дзеркалі бачив як його обганяв справа легковий автомобіль ВАЗ, який на обочині наїхав на стовбець і перекинувся, два пасажири цього автомобіля повилітали на дорогу. Вважає, що причиною ДТП була велика швидкість автомашини ВАЗ і неправильний обгін по правій обочині, аварійної ситуації на дорозі він нікому не створив.

Як вбачається з показань в судовому засіданні свідка ОСОБА_13,  він як офіцер військової частини 2747, їхав у якості пасажира автомобіля УАЗ з командиром ОСОБА_10 і по дорозі поблизу м.Миколаєва бачив вантажний автомобіль фура, який рухався спереді них по правій смузі руху. Згодом їх автомашину зліва на великій швидкості обігнав автомобіль ВАЗ-21083, а потім продовжив обгін фури справа, тоді виїхавши на обочину дороги наїхав на перешкоду і перекинувся. При цьому з цієї машини вилетіли пасажири чоловік і жінка, тому командир частини зразу викликав швидку і міліцію на місце події. Бачив, що водій фури не приступав до маневру лівого повороту, хоча включив поворот і продовжив рух не міняючи напрямку свого руху.

Із показань додаткового свідка ОСОБА_14 видно, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року близько 18 годин повертаючись на автомобілі з м.Мукачево по автодорозі Чоп-Київ у напрямку м.Львова бачив на зустрічній смузі руху як рухались вантажний автомобіль «Фура», а ззаді  рухалась автомашина ВАЗ. За 400 м бачив як водій «Фури» включив лівий поворот, однак потім повернув різко вправо, і що дальше відбулось на дорозі не бачив, так як не зупиняючись поїхав дальше.

Як видно із показань в судовому засіданні додаткових свідків ОСОБА_15 і ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_2 року вони на автомашині «Міцубісі» направлялись на Закарпаття, тому рухаючись з м.Львова на автодорозі в напрямку м.Стрий, де спереді них їхала за 300 м вантажна автомашина «Фура» на лівій смузі руху, яка  була з лівим включеним поворотом. Згодом їхній автомобіль на великій швидкості обігнав «Жигулі» водій якого справа став обганяти «Фуру», яка стала їхати теж вправо. Через деякий час наздогнавши вантажний автомобіль, що зупинився, вони побачили на правій обочині перевернуту легкову автомашину «Жигулі», з якої вилетіли два пасажири мужчина і жінка та були побиті. Самої ДТП вони не бачили.

Крім вищенаведених доказів, винність підсудного ОСОБА_5 у скоєнні ним злочину передбаченого ст.286 ч.3 КК України стверджується рядом письмових доказів по справі,  зокрема протоколом огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_2 року із фотосхемою, протоколами огляду і перевірки технічного стану транспорту вантажного тягача «Мерседес – Бенц» та легкового автомобіля ВАЗ-21083 комбі –В від ІНФОРМАЦІЯ_2 року, протоколом огляду і затримання транспорту легкового автомобіля ВАЗ-21083 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року, першими поясненнями учасників та очевидців ДТП ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року, висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_8 за № 127 від 08.06.2005 року, яким стверджується, що на трупі потерпілого виявлені слідуючі тілесні ушкодження забійно-рвана рана чола, осадження шкіри чола, носа, правої скроні та вилиці, обох кистей, лівого коліна, крововилив в м’які тканини чола, грудей, крововилив під тверду мозкову оболонку, крововиливи під м’які мозкові оболонки, в потилично-тім’яній зліва та правій скроневій ділянках,  вогнищеві крововиливи в речовину головного мозку, перелом скроневих кісток та потиличної кістки; Дана травма тіла утворилась при ДТП внаслідок удару до виступаючих та деформованих частин салону автомобіля (ричагів управління автомобіля) передньою поверхнею тіла в момент його раптової зупинки - при зіткненні з зустрічним автомобілем, що спричинило виникнення крововиливу під тверду оболонку, який є небезпечний для життя в момент спричинення і за цією ознакою по ступеню тяжкості у живих осіб відповідає тяжкому, знаходиться в прямому причинному зв’язку з наступленням смерті. Смерть ОСОБА_8 в результаті важкої, тупої, відкритої травми голови, що супроводжувалася лінійним переломом кісток основи черепа та внутрішньо-черепною кровотечею;  висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_7 за № 128 від 08.06.2005 року стверджується, що смерть ОСОБА_7 в результаті важкої, тупої, закритої травми голови, що супроводжувалася внутрішньо-черепною кровотечею та привело до стиснення та речовини головного мозку, при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_7 виявлено тілесні ушкодження -  підшкірні крововиливи чола зліва та чільно-скронево-виличній ділянці справа, осаднення правого коліна, крововилив в м’які тканини чола, грудей, крововилив під тверду мозкову оболонку, крововиливи під м’які мозкові оболонки в потилично-тім’яній зліва та правій скроневій ділянках, крововиливи в речовину головного мозку, перелом лівої ключиці. Дана травма тіла утворилась при ДТП внаслідок удару до виступаючих та деформованих частин салону автомобіля передньою більше правою поверхнею тіла в момент раптового припинення руху і зіткнення з зустрічним автомобілем, що спричинило виникнення крововиливу під тверду мозкову оболонку, який є небезпечний для життя в момент причинення і за цією ознакою відноситься до тяжкого тілесного ушкодження та знаходиться в прямому причинному зв’язку з наступленням смерті, висновком судової автотехнічної експертизи за №1338 від 06 червня 2005 року з доданими фототаблицями, протоколом відтворення обстановки та обставин події з доданою схемою від 17.08.2005 року і висновком  судової автотехнічної експертизи №2735 від 14.11.2005 року, протоколом відтворення обстановки та обставин події від 14.12.2005 року; висновком судово-медичної експертизи за №12/06 від 26.01.2006 року стверджується, що ОСОБА_5 було заподіяно струс головного мозку, ссадна і кровопідтьоки на обличчі, що відносяться до легкого тілесного пошкодження з короткочасним розладом здоров’я; висновком судової автотехнічної експертизи за №103 від 02 лютого 2006 року; протоколами відтворення обстановки і обставин події з доданими до них схемами і фототаблицями від 13.05.2006 року, з показань експерта ОСОБА_18 вбачається, що при проведенні ним судово автотехнічних експертиз враховувались вихідні дані при проведенні відтворень обстановки і обставин події двох учасників ДТП водія автопоїзда ОСОБА_6 і водія ВАЗ-1083 ОСОБА_5, який став обганяти автопоїзд «Фуру» справа і не гальмував при цьому. Тому обидві версії ДТП двох водіїв транспортних засобів підлягають перевірці їхньої технічної спроможності та причинного зв’язку автоаварії, протоколами очних ставок між ОСОБА_5 і ОСОБА_13,   ОСОБА_11, ОСОБА_10, протоколами відтворення обстановки та обставин події з ОСОБА_14 від 08.12.2008 року, із ОСОБА_12 від 09.12.2008 року, висновком транспортно-трасологічної експертизи №4677 від 04 вересня 2009 року, висновком комісійної судової автотехнічної експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз за №4678 від 30 грудня 2009 року стверджується, що якщо в даній дорожній ситуації водій автопоїзда спершу рухався по лівій смузі проїзної частини, а потім приступив до виконання маневру  зміни смуги руху (і для цього з лівої смуги руху почав перестроюватися на праву смугу руху, по якій в цей момент позаду рухався в попутному напрямку автомобіль ВАЗ -2108), то при тому комплексі вихідних даних, водій автомобіля ВАЗ-2108 ОСОБА_5 мав би технічну можливість уникнути  скоєння попутного зіткнення із автопоїздом, якщо б своєчасно розпочав зменшувати швидкість руху свого автомобіля ВАЗ шляхом застосування екстреного гальмування.

Згідно з показами водія ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_14 (тобто мала місце дорожня ситуація, при якій вантажний автопоїзд спершу рухався по лівій смузі, а потім почав перестроюватися на праву смугу, по якій в попутному напрямку до місця цього перестроювання наближався автомобіль ВАЗ -2108), то водій ОСОБА_6 із технічної точки зору, не повинен був виконувати маневр перестроюватися з лівої на праву смугу руху на даній ділянці дороги, то в такій дорожній ситуації, із технічної точки зору, водій ОСОБА_6 у відповідності до вимог пунктів 1.5 ч.1, 9.2, 9.4 ч.1, 10.4 ч.1, 10.1, 10.3 ч.1, 1.10, 12.3 Правил дорожнього руху повинен був завчасно увімкнути сигнал правого покажчика повороту та зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку. Доїхавши до місця, де вказаний водій мав намір перетнути суцільну лінію дорожньої розмітки ОСОБА_6 повинен був переконатися, що цей маневр буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху і лише після їх проїзду через місце, у якому водієві автопоїзда необхідно було виконати маневр перестроювання праворуч, водій ОСОБА_6 міг продовжувати рух у вибраному ним напрямку.

Із технічної точки зору водій ОСОБА_5 у відповідності до  технічних вимог пунктів 1.5 ч.1, 11.2, 1.10 та 12.3 Правил дорожнього руху повинен був з моменту виникнення небезпеки для руху (а таким міг бути факт зміни напрямку руху автопоїзда в момент виконання маневру перестроювання праворуч з виїздом на смугу  руху легковика ВАЗ) своєчасно застосувати гальмування без зміни напрямку свого руху, тобто виконувати  гальмування при русі по правій (своїй) смузі проїзної частини дороги без виїзду на праве узбіччя.

При варіанті №2 згідно з показами водія ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 із технічної точки зору водій ОСОБА_6 у відповідності до технічних вимог пунктів 1.5 ч.1, 11.2, 9.4 Правил дорожнього руху повинен  був рухатись своїм автопоїздом як можна  ближче до правого краю проїзної частини дороги, не вмикаючи таких сигналів світловими покажчиками поворотів, які б могли бути не зрозумілими іншим учасникам дорожнього руху.

Із технічної точки зору водій автомобіля ВАЗ - 21083 р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_5 у відповідності до вимог дорожньої розмітки 1.1 додатку 2 Правил дорожнього руху України на даній ділянці дороги не повинен був виконувати маневр перестроювання із правої смуги руху на ліву, а потім із лівої смуги на праву, дії вказаного водія після невиконання ним вимог дорожньої розмітки 1.1, то із технічної точки зору, водієві ОСОБА_5 у відповідності до вимог 1.5 ч.1, 11.2, 12.6 «г», 12.9 «б», 13.1, 1.10, 12.3  Правил дорожнього  руху України повинен був вести транспортний засіб по своїй смузі руху якомога ближче до її правого краю зі швидкістю не більше як 90 км/год, а виконавши маневр перестроювання спершу з правої смуги на ліву, випередивши автомобіль УАЗ 469 та розпочавши  перестроювання вже з лівої смуги на праву, повинен був вибрати таку швидкість руху, щоб забезпечити необхідну безпечну дистанцію, як до вантажного автопоїзда, що рухався попереду, так і до автомобіля УАЗ, що рухався позаду по тій самій смузі (оскільки ці дистанції залежать від швидкості руху автомобілів у колоні).

При варіанті 1 та варіанті 2,  коли водій автопоїзда ОСОБА_6 виконував маневр перестроювання праворуч із лівої смуги на праву на ділянці дороги, де виконання такого маневру було заборонено водій автомобіля ВАЗ р.н. НОМЕР_1 – ОСОБА_5 з моменту виникнення небезпеки для руху, яку йому створив водій автопоїзда, виконуючи маневр перестроювання з лівої смуги на праву (з виїздом на смугу руху автомобіля ВАЗ), своєчасно не застосував екстреного гальмування (що дало б можливість в межах найкоротшої, з можливих, відстані зменшити швидкість руху для уникнення ДТП), чим позбавив себе можливості попередження попутного зіткнення транспортних засобів без виїзду за межі проїзної частини. Це означає, що невідповідність дій водія автомобіля ВАЗ -21083 ОСОБА_5 технічним вимогам пунктів 1.5 ч.1, 11.2, 1.10, 12.3 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, також перебуває у причинно-наслідковому зв’язку з фактом ДТП.

Якщо дорожня ситуація розвивалась по варіанту №2, то із технічної точки зору, при заданих вихідних даних для такого варіанту розвитку механізму ДТП, із технічної  точки  зору умовою настання даної ДТП є обставини  пов’язані з тим, що водій автомобіля ВАЗ-21083 р.н. НОМЕР_1 – ОСОБА_5 рухаючись з перевищенням максимально допустимої швидкості, на ділянці, де перестроювання заборонене вимогами дорожньої розмітки 1.1, спершу перестроївся з правої смуги на ліву, випередив попутній автомобіль УАЗ -469, а потім знову усупереч вимогам дорожньої розмітки 1.1 виконав перестроювання вже з лівої смуги на праву, своєчасно не розпочавши, зменшення швидкості руху свого автомобіля ВАЗ-2108 до величини, яка б забезпечувала безпечні дистанції як до вантажного автопоїзда, який рухався попереду, так і до автомобіля УАЗ -469, який рухався позаду.

Це означає, що у причинно-наслідковому зв’язку з фактом даної ДТП, з технічної точки зору, для данного варіанту розвитку механізму ДТП перебувають тільки невідповідності дій водія автомобіля ВАЗ-2108 ОСОБА_5 вимогам ПДР, а саме: як вимогам дорожньої розмітки 1.1. «Вузька суцільна лінія» додатку 2 Правил дорожнього руху України, так і вимогам пунктів 1.5 ч.1, 11.2, 12.6 «г», 12.9 «б»,13.1,1.10 (стосовно терміну «Безпечна дистанція») та 12.3 цих  Правил, а також іншими письмовими документами зібраними по кримінальній справі.

Допитані в судовому засіданні експерти ОСОБА_19 та ОСОБА_20 підтвердили дані ними висновки і положення відповідно проведеної ними комісійної судової автотехнічної експертизи за №4678 від 30.12.2009 року, пояснивши при цьому ними розглядались два задані можливі варіанти механізму розвитку даної ДТП перший відповідно показань водія  ОСОБА_5, а другий – згідно  показів водія ОСОБА_6 Тому провівши дослідження дорожньої ситуації вважають, що в діях водія ОСОБА_5 не було обгону, тобто виїзду на смугу зустрічного руху, а було здійснено випередження, шляхом об’їзду автопоїзда по дорозі справа. Навіть приймаючи варіант №1 механізму ДТП пояснення водія ОСОБА_5, які є технічно неспроможними, експерти вважають, що для підсудного ОСОБА_5  не була створена водієм автопоїзда ОСОБА_6 аварійна ситуація, а лише небезпека для руху. Водій ВАЗ-21083 не вибрав безпечну швидкість руху, не забезпечив необхідну безпечну дистанцію, як до вантажного автопоїзда, що рухався попереду так і до автомобіля УАЗ, що рухався позаду по тій самій смузі, не зменшивши швидкості руху автомобіля ВАЗ та застосування екстреного його гальмування.

Виходячи з вищенаведеного судом не можуть бути прийняті до уваги заперечення підсудного ОСОБА_5 про те, що ним не порушувались вимоги Правил дорожнього руху, крім п.12.3 Правил в частині екстреного гальмування, водій вантажного автопоїзда «Мерседес-Бенц» ОСОБА_6 витіснивши його з правої смуги руху створив йому аварійну ситуацію, що призвело до ДТП, - оскільки дані заперечення ОСОБА_5 є суперечливі і не відповідаючі встановленим обставинам по справі, вони спростовуються поясненнями як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні свідків-очевидців ОСОБА_10,  ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_13, а також цілим рядом висновків проведених по справі судово автотехнічних  експертиз та висновком комісійної судової автотехнічної експертизи № 4678 від 30 грудня 2009 року і відповідними роз’ясненнями та доповненнями даного висновку експертами ОСОБА_19 і ОСОБА_20 в судовому засіданні, де встановлено, що підсудному була створена автопоїздом небезпека для його руху.

Таким чином зібрані і досліджені в судовому засіданні докази дають  суду підставу вважати, що підсудний ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 року грубо порушив вимоги п.1.5.Розділу 1, п.10.1 Розділу 10, п.11.2 Розділу 11, п.п. 12.1,12.3 Розділу 12, п.п.13.1,13.3 Розділу 13 Правил дорожнього руху України, зокрема п.1.5 Правил, де вказано, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров’ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п.10.1 Правил, що зобов’язує перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;п.11.2 Правил, що зазначає нерейкові транспортні засоби повинні рухатися  якнайближче до правого краю проїзної частини; п.12.1 Правил, де вказується, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку  і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; п.12.3 Правил, що зобов’язує у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу  або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди;п.13.3 Правил, де зазначається, що під час обгону, випередження, об’їзду перешкоди чи зустрічного роз’їзду необхідно дотримуватися безпечного  інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.

Оскільки дані порушення Правил дорожнього руху України допущені підсудним ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 року привели до спричинення загибелі – смерті двох потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8, тому досудовим слідством правильно кваліфіковано дії ОСОБА_5 за ст. 286 ч.3 КК України.

Разом з тим, органами досудового слідства дії підсудного ОСОБА_5 пов’язані з об’їздом попутнього вантажного автопоїзда «Мерседес-Бенц» по двохрядній дорозі з одностороннім рухом кваліфіковані як обгін і порушення п.14.1 Правил дорожнього руху, однак ці дії необхідно кваліфікувати як випередження не пов’язане з виїздом на смугу зустрічного руху. Тому суд виключає із пред’явленого звинувачення ОСОБА_5  вказівку на порушення ним вимог п.14.1 Правил дорожнього руху та приходить до висновку, що підсудний ОСОБА_5 вчинив маневр випередження в результаті якого сталася дорожньо-транспортна подія.

При розгляді заявлених потерпілими ОСОБА_3 і ОСОБА_4 цивільних позовів щодо відшкодування матеріальної і заподіяної їм моральної шкоди Товариством «Орлан+» як власником джерела підвищеної небезпеки автомобіля ВАЗ-21083 реєстраційний номер НОМЕР_1 суд приймає до уваги пояснення представника цивільного відповідача ОСОБА_21 щодо часткового визнання даних цивільних позовів у частині відшкодування моральної шкоди по 150 000 грн кожному  цивільному позивачу і повного визнання відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_3 і ОСОБА_4 по 950 грн понесених ними за надані їм послуги адвоката ОСОБА_2 Звідси уточнені цивільні позови обох потерпілих в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягають повному задоволенню.

Розглядаючи цивільні позови в частині відшкодування ОСОБА_3 і ОСОБА_4 моральної шкоди по 150 000 грн кожному з них суд виходить з положень ст. 1187 ЦК України, оскільки в результаті ДТП була спричинена загибель ОСОБА_8 і ОСОБА_7, сина і невістки цивільних позивачів, внаслідок чого вони понесли великі моральні і фізичні страждання, затяжний шок і змінили свій уклад подальшого свого життя і долю двох дітей-сиріт, батьки яких загинули в ДТП.

При визначені розміру відшкодування моральної  шкоди суд приймає до уваги твердження представника цивільного  відповідача ОСОБА_21 у судовому засіданні  про те, що ТзОВ  «Орлан+» протягом всіх цих років сім’ї ОСОБА_7 неодноразово добровільно виділялась матеріальна допомога і дані позови він визнає частково по 10 000 грн кожному із потерпілих.

Тому вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_3 суд враховує те, що потерпілій як матері було завдано важку і непоправну втрату сина і невістки, після смерті яких вона стала опікуном двох дітей сиріт, яких буде змушена ростити і виховувати сама як бабця, вона понесла нервовий стрес і великі моральні страждання, що вплинули на її стан здоров’я і загострили її хвороби, тому суд оцінює завдану ОСОБА_3 моральну шкоду на суму 150 000 грн, яку слід стягнути з ТзОВ «Орлан+» як відповідача.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди ОСОБА_4 судом береться до уваги те, що потерпілий поніс важку втрату сина і невістки, переніс нервовий стрес, моральні страждання, що негативно вплинуло на його стан здоров’я і змінило уклад подальшого життя, звідси суд заподіяну потерпілому моральну шкоду оцінює в сумі 75  000 грн, що слід стягнути з цивільного відповідача.

При обранні покарання підсудному ОСОБА_5 судом враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, що потягнув тяжкі наслідки для  потерпілих, з другого боку суд враховує і ряд обставин, які пом’якшують покарання підсудного, зокрема те, що ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності і розкаюється в скоєному, позитивно характеризується, має на утриманні неповнолітню дитину, сам внаслідок злочину отримав тілесні ушкодження і хворіє, що з часу вчиненого  злочину пройшло понад п’ять років і підсудний не вчиняв жодних правопорушень, добровільно відшкодував потерпілим шкоду на значну суму і останні просять не позбавляти волі ОСОБА_5, щоб він і надалі  дітям надавав матеріальну допомогу, тому суд вважає за можливе обрати ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі, звільнивши підсудного від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст.75 КК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд -

з а с у д и в :

ОСОБА_5  визнати винним та засудити за ч.3 ст.286 КК України на 5 (п’ять) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами  строком на 3 (три) роки.

У відповідності з ст.ст. 75, 76 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом дворічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов"язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Міру запобіжного заходу  щодо засудженого ОСОБА_5 - підписку про невиїзд,- залишити без змін до набрання вироком  законної сили.

Стягнути  з ОСОБА_5 в користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України у Львівській області 588 (п’ятсот вісімдесят вісім) грн. 38 коп витрат на проведені експертизи.

Стягнути з ОСОБА_5 в користь держави 2868 (дві тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн. вартості проведених експертиз.

Цивільні позови задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан+» Львівської області в користь ОСОБА_3 950 (дев’ятсот п’ятдесят) грн витрат за надану юридичну допомогу.

Стягнути  з Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан+» Львівської області в користь ОСОБА_4 950 (дев’ятсот п’ятдесят) грн витрат за надану юридичну допомогу.

Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан+» Львівської області в користь ОСОБА_3 150 000 (сто п’ятдесят тисяч) грн моральної шкоди.

Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан+» Львівської області в користь ОСОБА_4 75 000 (сімдесят п’ять тисяч) грн моральної шкоди.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області протягом  п’ятнадцяти  днів з моменту його оголошення, через  районний  суд.

Суддя:                                                                                                                                       Березюк Г. М.