У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 29 листопада 2007 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанції, на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 10 травня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 30 травня  2007 року,

в с т а н о в и л а:

прокурор Луганської області 28 березня 2007 року виніс постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України.

Згідно з постановою, приводом для порушення кримінальної справи були матеріали прокурорської перевірки, проведеної в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів про приватизацію у Зоринській міський раді, а підставами - встановлення в ході перевірки достатніх даних, що вказували на наявність у діях Зоринського міського голови ОСОБА_1, перевищення службових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки, а саме - матеріальну шкоду державі. 

Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 10 травня 2007 року скасовано постанову прокурора Луганської області про порушення кримінальної справи від 28 березня 2007 року щодо голови Зоринської міської ради - ОСОБА_1 за фактом перевищення ним службових повноважень, що спричинили тяжкі наслідки, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, та відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо нього за фактом перевищення ним службових повноважень, що спричинили тяжкі наслідки, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, за відсутністю в його діях складу злочину.

Постанова місцевого суду була оскаржена прокурором, який брав участь при розгляді справи судом першої інстанції, до апеляційного суду Луганської області.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Луганської області від 30 травня 2007 року зазначену постанову місцевого суду залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанції, просить скасувати зазначені судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції, на порушення вимог ст. 236-8 КПК України, дослідив не тільки матеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу, а й докази, надані адвокатом, надав оцінку доказам по справі та вирішив питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Скасовуючи постанову прокурора про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1, місцевий суд указав, що на час порушення кримінальної справи органи досудового слідства не мали достатніх приводів та підстав для прийняття такого рішення.

При цьому суд зробив аналіз законодавчих актів, які регламентують правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування, постанови господарського суду Луганської області від 10 квітня 2007 року та інших документів і на підставі цього прийшов до висновку, що органи досудового слідства не взяли до уваги низку обставин, що містяться у проаналізованих судом документах.

Суд визнав, що матеріали, надані суду, не містять у собі дані щодо перевищення ОСОБА_1 своїх службових повноважень при прийнятті рішення про відчуження об'єкта незавершеного будівництва - будівлі психоневрологічного інтернату м. Зоринська, яке знаходилося на балансі Зоринської міської ради.

Суд також зробив висновок, що подані матеріали не мають відомостей, що свідчать про настання тяжких наслідків у вигляді матеріальної шкоди  державі.

Крім того, суд послався і на те, що оскільки в матеріалах, на підставі яких була порушена кримінальна справа, відсутня довідка про результати прокурорської перевірки, то самі матеріали такої перевірки не є належним приводом для порушення кримінальної справи.

Наприкінець, підсумовуючи свій висновок, суд вказав, що матеріали, які стали підставою для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 не містять у собі достатніх даних, котрі свідчили б про наявність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, а приводи й підстави, передбачені статтями 94, 98 КПК України - відсутні.

Колегія суддів вважає, що дане рішення суду є неправильним і необґрунтованим, оскільки не ґрунтується на законі.

За змістом ст. 236-8 КПК України, суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи щодо конкретної особи, повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отриманих даних, що стали підставою для винесення постанови. При цьому, суд не вправі розглядати і заздалегідь вирішувати ті питання, що вирішуються судом при розгляді справи по суті. Аналогічного змісту вимоги містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 1 від 11 лютого 2005 року “Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи”.

Згідно ч. 1 ст. 94 КПК України, підставами для порушення кримінальної справи є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину. На даній стадії кримінального процесу перевіряється лише наявність об'єктивних ознак, що характеризують подію злочину й закон не вимагає від відповідних органів при вирішенні питання про порушення кримінальної справи, надавати докази або вважати встановленими будь-які обставини.

Зазначені вимоги закону й роз'яснення Пленуму Верховного Суду України місцевим судом залишені поза увагою. Як свідчать матеріали справи, суд, замість перевірки наявності підстав і приводів, вдався до оцінки нормативних актів та доказів, що були зібрані прокуратурою та надані захисником під час розгляду скарги. При цьому місцевий суд зробив висновок про те, що прокуратурою не встановлено факту заподіяння істотної шкоди державним інтересам, а також про те, що зібрані документи не містять даних, які свідчили б про наявність у діях ОСОБА_1 ознак злочину.

Проте, відповідно до вимог ст. 64 КПК України, наведені обставини (висновки) можуть бути встановлені лише при провадженні досудового слідства, в умовах визначених кримінально-процесуальною процедурою.

Суд замість перевірки наявності приводів і підстав для порушення кримінальної справи дав оцінку обставинам вчинення дій          ОСОБА_1, що підлягають з'ясуванню лише після порушення справи на стадії досудового слідства.

Апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляції прокурора, не звернув увагу на допущені помилки і постановив незаконне рішення, яке, як і постанова місцевого суду, підлягають скасуванню.

При новому розгляді місцевому суду необхідно неухильно дотриматися вимог ст. 236-8 КПК України, перевірити доводи скарги захисника в інтересах ОСОБА_1 й прийняти законне та обґрунтоване рішення.

         Керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів

           у х в а л и л а:

         касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанції, задовольнити.

         Постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 10 травня 2007 року про скасування постанови прокурора про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 30 травня 2007 року про залишення вказаної постанови суду без зміни с к а с у в а т и, а справу направити на новий судовий розгляд.

С У Д Д І:

Гошовська Т.В.                  Жук В.Г.                    Пошва Б.М.