Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 18 вересня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 листопада 2006 року щодоОСОБА_1,

встановила:

цією постановою

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, громадянку України, раніше не судиму,

звільнено від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч. 1 ст. 175 КК України, із закриттям справи на підставі ст. 48 КК України в зв'язку з тим, що на час судового розгляду справи внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння витратило суспільну небезпечність, а вона перестала бути суспільно небезпечною.

Згідно з постановою суду ОСОБА_1, будучи директором дочірнього підприємства «Ювілейний» комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об'єднання», в період з 01 січня по 20 березня 2006 року, тобто більше ніж за один місяць, умисно не виплачувала заробітну плату працівникам очолюваного нею підприємства, заборгованість перед якими по цих платежах становила 10,6 тисяч гривень.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на неправильне  застосування кримінального закону та істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, просить постанову скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора Матюшевої О.В. про скасування постанови з наведених в касаційному поданні підстав, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 48 КК України особу може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде встановлено, що вчинений нею вперше злочин відноситься до злочинів невеликої або середньої тяжкості й на час розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки це діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Зі змісту цього закону випливає, що перш ніж прийняти таке рішення суд має однозначно та з дотриманням процедури, передбаченої кримінально-процесуальним законом, встановити обставини, з огляду на які поставлений у провину злочин (чи злочини) визнається таким, що втратив суспільну небезпечність або особа, що його вчинила, - такою, що перестала бути суспільно небезпечною.

Як видно з матеріалів справи, судом першої інстанції ці вимоги закону не були дотримані.

Згідно з обвинувальним висновком ОСОБА_1 ставилось в провину скоєння двох діянь - безпідставна невиплата заробітної плати працівникам очолюваного нею підприємства більш ніж за один місяць та зловживання службовим становищем, тобто злочини передбачені ч.1 ст. 175 та ч.1 ст. 364 КК України.

Однак рішення про звільнення підсудної від кримінальної відповідальності суд прийняв по одному епізоду обвинувачення - щодо злочину, передбаченого ч.1 ст. 175 КК України. Стосовно іншого діяння, яке їй було інкриміноване органами досудового слідства, ніякого рішення не прийнято.

Як видно з матеріалів справи, у них знаходиться постанова державного обвинувача про зміну пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення та виключення з нього обвинувачення у зловживанні службовим становищем.

Між тим, ця постанова не пронумерована і не значиться в описі документів як таких, що були долучені до справи в процесі її розгляду. Згідно з протоколом судового засідання, прокурор не заявляв клопотання про зміну обвинувачення, не оголошував постанови про зміну обвинувачення в судовому засіданні, не вручав її копії підсудній та потерпілій, а суд, оскільки в постанові прокурора ставилось питання про зменшення обсягу обвинувачення, не роз'яснював останній її право підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі.

Таким чином, наведені обставини дають підстави вважати, що зазначена постанова прокурора у зв'язку з тим, що була долучена до матеріалів справа всупереч порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законом, не може вважатись зміною обвинувачення, а відтак не могла бути умовою для подальшого розгляду справи судом за новим обвинуваченням.

Крім того, суд не навів у постанові мотивів, з огляду на які він дійшов висновку, що вчинене ОСОБА_1 діяння, події якого, як видно з обвинувального висновку та постанови суду відбувались протягом січня-березня 2006 року, втратило суспільну небезпечність.

Також слід зазначити, що до винесення оскаржуваної постанови суд на стадії попереднього розгляду справи допустив порушення кримінально-процесуального закону, за наявності яких прийняте ним рішення про звільненняОСОБА_1 від покарання не може вважатись законним та обов'язковим до виконання.

Зокрема, у матеріалах справи немає даних про направлення прокурору та іншим учасникам процесу повідомлень про день попереднього розгляду справи, а також відсутній протокол попереднього розгляду справи. Зазначені обставини вказують на те, що суд всупереч вимогам ст. 240 КПК України на цій стадії кримінального провадження розгляд справи здійснив без прокурора, участь якого є обов'язковою, а постанову про призначення справи до розгляду виніс з порушенням таємниці нарадчої кімнати.

Тому, погоджуючись з доводами касаційного подання, колегія суддів вважає, що постанова суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого, дотримуючись вимог кримінально-процесуального закону, слід прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційне подання заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.

Постанову Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 листопада 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляду в той же суд у іншому складі суду.

судді:

Пекний С.Д.                          Косарєв В.І.                          Гриців М.І.