Справа № 2-1110         

2011 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2011 року                                             Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючого-судді - Ванівського О.М.

             при секретарі –Яриш О.В.,

         з участю представника позивача – ОСОБА_1,

         представника відповідача –Кордонець М.Г.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства –акціонерна страхова компанія «Скарбниця»про захист прав споживача, стягнення матеріальної та моральної шкоди,  

в с т а н о в и в :

     Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача ВАТ АСК "Скарбниця" про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що 06.10.2010 року між ним та ВАТ АСК "Скарбниця" був укладений договір добровільного страхування медичних витрат за кордоном, терміном дії з 11.01.2010 по 15.01.2010 року, об’єктом якого були майнові інтереси, пов’язані з відповідальністю Страхувальника/Застрахованої особи, щодо оплати на медичну допомогу, здійснення репатріації та інших витрат, передбачених даним договором, що виникли внаслідок раптового захворювання, нещасного випадку та/або внаслідок іншої раптової події на час перебування за кордоном. 13.01.2010 року в м. Лєх (Австрія) стався страховий випадок, а саме перелом лівої бедрової кістки внаслідок падіння, під час катання на лижах. Всупереч умовам укладеного договору, відповідач не здійснив оплату витрат пов’язаних з його евакуацією гелікоптером з гори м. Лєх, де ним була отримана травма до найближчого медичного закладу, витрат на його лікування в клініці м. Блюденц за 16.01.2010 року та нарахованої пені за неоплачені послуги медичного закладу, а також витрат на його медичну репатріацію, які позивачем були сплачені самостійно. Відтак, просить стягнути 7 411,09 євро витрат на лікування та репатріацію, що становить згідно курсу НБУ станом на 08.09.2010 року 74 690,52грн. Оскільки такими діями відповідач порушив його право на вчасне та повне отримання страхового відшкодування, йому заподіяна моральна шкода,яка ним оцінюються в розмірі 20 000,00грн.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав повністю та надав аналогічні пояснення, зазначені в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача –адвокат Кордонець М.Г. у судовому засіданні позов заперечив. Просить в його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 06.01.2010 року між сторонами у справі було укладено договір добровільного страхування медичних витрат за кордоном, що стверджується полісом серії НР № 031362 (категорія "А"), страхувальником по якому виступав позивач –ОСОБА_3.

Період страхування з 11.01.2010 по 15.01.2010 року, територія – Європа. Страхова сума за полісом 30 000 євро.

Із умовами та правилами страхування ОСОБА_3 був ознайомлений та згоден, про що поставив свій власноручний підпис на договорі страхування.

Об’єктом страхування, згідно з полісом є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов’язані з відповідальністю Страхувальника (Застрахованої особи) щодо оплати на медичну допомогу, здійснення репатріації та інших витрат, передбачених даним полісом, що виникли внаслідок раптового захворювання, нещасного випадку та/або внаслідок іншої раптової події на час перебування за кордоном.

Страховими випадками згідно полісу є настання однієї з наступних подій на час перебування Застрахованої особи за кордоном: раптове захворювання; травма тіла та розлад здоров’я внаслідок нещасного випадку; смерть внаслідок раптової хвороби або нещасного випадку; інша раптова непередбачувана подія на час перебування за кордоном.

13.01.2010 року під час катання на лижах в м. Лєх (Австрія)з позивачем сталася подія, а саме він отримав перелом лівої бедрової кістки, що є страховим випадком, і сторонами не оспорюється.

Відповідачем по справі, 02.04.2010 року було здійснено перерахування страхового відшкодування в розмірі 77000,00 грн. (7057,78 євро) на рахунок асистуючої компанії ТОВ "АК "Українська служба допомоги", що стверджується платіжним доручення № 1000, а 28 вересня 2010 року було здійснено доплату страхового відшкодування у розмірі 35927,57 грн. (3343,10 євро), що складає оплату послуг гелікоптера, що підтверджується інвойсом  067/208 АІО (а.с.100), актом № ОУ-0003324 (а.с. 107), звітом №3 (а.с.108).

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частиною 1 ст. 991 ЦК України встановлено підстави для відмови страховика від здійснення страхової виплати.

Згідно з ч. 2 ст. 991 ЦК України договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови від здійснення страхової виплати, якщо це не суперечить закону.

Відповідно до п.4.3. полісу, страховий захист припиняється із закінченням дії договору страхування (полісу) (періоду страхування). Це положення діє також відносно незавершених страхових випадків, тобто у разі, коли стан застрахованої особи потребує подальшого лікування, але за медичним показаннями вона є транспортабельною і з змозі повернутися до країни постійного проживання.

Як передбачено в правилах добровільного страхування медичних витрат від 29.02.2008 року (п.8.3.) страховий захист закінчується з моменту проходження прикордонного контролю на час в’їзду в Україну, але не пізніше дати закінчення дії договору страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_3, враховуючи отриману ним травму, потребував подальшого лікування і був транспортабельним, однак, перетнув держаний кордон України лише 16.01.2010 року, тобто поза межами дії договору страхування.

У зв’язку із чим, суд приходить до висновку, що надані позивачу послуги з його репатріації в Україну на суму 2200 євро, поза межами періоду страхування, правомірно не відшкодовані страховою компанією –відповідачем у справі.

Наведені обставини, знайшли своє підтвердження і в акті № 871/42/13 позапланової інспекції ВАТ АСК "Скарбниця" від 30.07.2010 року, проведеної Інспекційним департаментом Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, на підставі зверненні ОСОБА_3

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право у встановленому цим Кодексом порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Стаття 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Статтею 15 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин.

На позивача покладається, у відповідності до статті 60 ЦПК України, обов’язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.   

Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, що ним понесено витрати на оплату послуг по його евакуації з гори, де трапився нещасний випадок до клініки м. Блюденц, а також не надано доказів по оплаті його перебування у цій клініці 16.01.2010 року та сплаті пені, за несвоєчасну оплату перебування у клініці протягом цього дня.

В той час, як судом встановлено, що відповідачем проведено оплату на користь асистуючої компанії за послуги гелікоптера по евакуації з гори позивача у справі.

Що стосується витрат по оплаті перебування позивача у клініці м. Блюденц 16.01.2010 року, такі також не підлягають відшкодування також з огляду на те, що це мало місце поза межами періоду страхування.  

За правилами ст. 23 ЦК України  особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Ця стаття закріплює загальні положення про відшкодування моральної шкоди як способу захисту суб’єктивних цивільних прав.

Цивільний кодекс України передбачає право на відшкодування моральної шкоди у окремо визначених випадках.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні відносини з приводу страхування та умовами укладеного між ними договору страхування (полісу) не передбачено відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобов’язання однією із сторін. Не передбачають такого права і положення Закону України "Про страхування".

У зв’язку із чим, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Враховуючи вище наведене суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 є безпідставними та недоведеними, а тому не підлягають до задоволення.

     Керуючись ст.ст. 3,4,10,11,31,60,209,212,214-215,218 ЦПК України, ст.ст. 23, 611, 979, 991 ЦК України, суд,-

       в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_3 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                             О.М.Ванівський