УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22а-20097/11                                                       Головуючий в 1 інстанції

Категорія №  10.3.2 (1)                                             Князева Н.В.

                                                                                  Доповідач – Барильська А.П.

У Х В А Л А

Іменем     України

15 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Барильської А.П.

суддів – Ляховської І.Є., Карнаух В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження  в м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту  населення  виконкому  Інгулецької  районної  у місті ради м.Кривого Рогу  на  постанову Інгулецького  районного суду м.Кривого Рогу від 11 грудня 2009 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту  населення  виконкому Інгулецької  районної  у місті ради м.Кривого Рогу  про визнання  дій протиправними, стягнення недоплаченої одноразової допомоги на оздоровлення,-

                                                  В С Т А Н О В И Л А :   

     У вересні 2009 року   ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, та просив суд поновити йому строк для звернення до суду з зазначеним позовом, визнати  протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької  районної  у місті ради м.Кривого Рогу  (надалі УПСЗН) щодо відмови  в перерахунку  щорічної  одноразової  допомоги на  оздоровлення та стягнути на його користь з відповідача недоплачену суму одноразової допомоги на оздоровлення за 2007р., 2008р., 2009р. у розмірі 7400 грн..

В обґрунтування   заявлених вимог  посилався на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, у зв'язку з чим, перебуває на обліку в УПСЗН, а тому, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII, йому передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти   мінімальних заробітних плат.

Постановою  Інгулецького   районного суду м.Кривого Рогу від 11 грудня 2009 року  позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково: поновлено ОСОБА_2 строк для звернення до суду з адміністративним позовом за 2007р., 2008 р., про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої допомоги на оздоровлення. Визнано неправомірними дії відповідача щодо не донарахування та не виплати ОСОБА_2 разової допомоги на оздоровлення за 2009 рік; зобов’язано УПСЗН до нарахувати  ОСОБА_2  відповідно до ст.48 "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 2925 грн. недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії за 2009 рік та забезпечити виплату цих коштів. В решті позовних вимог відмовлено.

        В апеляційній скарзі УПСЗН ставить питання про скасування постанови суду та ухвалення нової постанови, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема: неможливість застосування  відповідачем  до спірних правовідносин показника  мінімального розміру  пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про  загальнообов’язкове державне пенсійне  страхування» та правомірність дії зазначеного показника  відносно визначення  розмірів компенсації  і допомоги  особам, на яких поширюється  дія  Закону України «Про статус ветеранів  війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки  Кабінету Міністрів надано право  встановлювати  розміри  соціальних виплат. Крім того, УПСЗН не є належним відповідачем по справі.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги  та  заявлених вимог колегія суддів, вважає, що  апеляційна скарга не  підлягає  задоволенню  з наступних підстав.

      Судом встановлено, що ОСОБА_2 є особою, що постраждала внаслідок ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильської АЕС,  має статус учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту протиправної дії відповідача відносно не  виконання ним у 2009 році  приписів ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що призвело до порушення прав позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії, на своєчасне нарахування та отримання  щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти  мінімальних заробітних плат, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити відповідну суму на його користь.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо отримання допомоги на оздоровлення за 2007 рік та за 2008 рік в розмірі п’яти  мінімальних заробітних плат, суд першої інстанції  виходив з правомірності дій відповідача щодо виплати такої допомоги в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи,  спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування на 2007, 2008 та 2009 роки норм законодавства, які регулюють порядок та розміри виплат щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.   

Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС другої категорії у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. При цьому, ч.3 ст. 48 Закону встановлює, що розмір мінімальної зарплати визначається на момент її виплати.

Відповідно до п.30 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 48 вищевказаного Закону була зупинена.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 зупинення дії ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачене п.30 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнане неконституційним.

Таким чином, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»,  якими визначено що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У 2008 році згідно п.п. 11 п.28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була викладена в редакції: «одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України»

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року  № 10-рп/2008  п.п. 11 п.28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» був визнаний неконституційним.

Таким чином, з  01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими визначено що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  № 562 від 12.07.2005 року установлено, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії складає 100 гривень.

Отже, встановивши, що позивач отримав допомогу на оздоровлення за 2007 рік - 12.04.2007 року, а за 2008 рік – 30.01.2008р. в розмірі 100 грн., тобто в період застосування до спірних правовідносин приписів Закону України «Про державний бюджет України на 2007»,  Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік», та Постанови  Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року, суд вірно визначив, що підстави для визнання дій відповідача протиправними за  2007р., 2008 р. відсутні.

В цій частині постанова суду відповідачем не оскаржується.

Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру  мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Оскільки Кабінетом Міністрів у 2009 році на виконання ст. 71 цього Закону  рішення не приймались, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Щорічна допомога на оздоровлення виплачена позивачу за 2009 рік – 21.01.2009 року в сумі 100 грн., тобто у розмірі меншому, ніж визначено ст. 48 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».   

Враховуючи те, що розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги на оздоровлення за 2009 рік у відповідності до ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» складає 605 грн., то сума недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, з урахуванням проведених виплат, становить: 605грн. х 5 – 100 грн. = 2925 грн.

У зв’язку з чим, доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо правомірності його дій стосовно нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2категорії  в розмірі 100грн., який  визначений п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року є необґрунтованими, оскільки вказаний нормативний акт суперечить положенням ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка має пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин.

Безпідставними є, також, доводи апеляційної скарги стосовно того, що УПСЗН є неналежним відповідачем у справі, оскільки п.4 Постанови Кабінету Міністрів України «Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 936 від 20.09.2005 р. визначено, що виплата таких компенсацій та допомоги провадиться управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян та центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, яким в даному випадку є Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради, на обліку в якого перебуває позивач.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а постанова суду – залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.  195, 197, 200,205,206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу відхилити.

Постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 11 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку  до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів  з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: