УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-22275/11 Головуючий в першій
Категорія № 34 (1) інстанції – Попов В.В.
Доповідач - Савіна Г.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 лютого 2011 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого – судді Савіної Г.О.,
суддів – Турік В.П., Братіщевої Л.А.,
при секретарі – Бондаренко І.В.,
за участю – представника Фонду соціального страхування
Каніщевої Ірини Леонідівни, відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційну скаргу прокурора Інгулецького району м. Кривого Рогу на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 24 грудня 2010 року по справі за позовом прокурора Інгулецького району м. Кривого Рогу в інтересах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до ОСОБА_4 про стягнення коштів, -
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2010 року прокурор Інгулецького району м. Кривого Рогу в інтересах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення коштів. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Фондом при настанні страхового випадку виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, починаючи з шостого дня. В результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 28 листопада 2008 року з вини відповідача ОСОБА_4 було травмовано ОСОБА_5 - працівника СК «Інгулець» дочірнього підприємства «Спорт-Мастер» Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», яке обліковується у Фонді як страхувальник. У зв’язку з отриманими ушкодженнями ОСОБА_5 було видано листок непрацездатності, по якому останній Фондом виплачена сума допомоги по непрацездатності в розмірі 1775 грн. 08 коп. Вважає, що діями відповідача Фонду нанесена шкода і сума сплачена за рахунок його коштів, повинна бути відшкодована винною особою, тому просив суд стягнути з ОСОБА_4 на користь Фонду 1775 грн. 08 коп. відповідно до положень ст. 1166, 1187 ЦК України.
Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 24 грудня 2010року прокурору Інгулецького району м. Кривого Рогу відмовлено в задоволенні його позовних вимог.
В апеляційній скарзі прокурор Інгулецького району м. Кривого Рогу ставить питання про скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд помилково до спірних правовідносин застосував норми глави 67 Цивільного Кодексу України, а також не врахував положень Закону України № 2240 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, обумовленими похованням» від 18 січня 2001 року, в преамбулі якого чітко зазначено, що матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим законом, є окремим видом загальнообов’язкового соціального страхування громадян, що здійснюється фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а ніяк не обов’язковим особистим страхуванням, встановленим ст. 979 ЦК України. Крім того, судом залишено поза увагою, що відповідач визнана винною в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, тому Фонду належить право зворотної вимоги (регресу) до винної особи.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що працівник Дочірнього підприємства «Спорт-Мастер» ВАТ «ЦГЗК» ОСОБА_5 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 28 листопада 2009 року, отримала тілесні ушкодження, внаслідок чого їй було видано лист непрацездатності з 28 листопада до 26 грудня 2009 року.
З 21 лютого 2002 року ДП «Спорт-Мастер» ВАТ «ЦГЗК» поставлено на облік як страхувальника в Жовтневій районній виконавчій дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду, правонаступником якої є Криворізька міжрайонна виконавча дирекція обласного відділення Фонду.
Винною в дорожньо-транспортній пригоді визнано ОСОБА_4, яку постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 14 січня 2010 року притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Потерпілій ОСОБА_5,як застрахованій особі, відповідачем було виплачено втрачену за час перебування на лікуванні заробітну плату в розмірі 1775 грн. 08 коп.
Відмовляючи позивачу в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні правовідносини не підлягають вирішенню за нормами ст. ст. 1166, 1187, 1191 глави 82 підрозділу 2 розділу ІІІ ЦК України, оскільки правовідносини, пов’язані зі страхуванням різних видів, регулюються нормами глави 67 підрозділу 1 розділу ІІІ цього закону.
З такими висновками суду колегія суддів погоджується, враховуючи наступне.
Насамперед положеннями ст. ст. 1166, 1187 ЦК України, на які посилається позивач, не передбачено право особи, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, зворотної вимоги (регресу) до винної особи. Таке право закріплено в ст. 1191 ЦК України. Частина 1 вказаної статті передбачає право регресу особи в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, заподіяну іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим. Разом з тим, правовідносини пов’язані зі страхуванням різних видів, регулюються нормами глави 67 ЦК України.
Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси які не суперечать закону і пов’язані з: 1) життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Статтею 999 ЦК України передбачено що законом може бути встановлений обов’язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров’я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов’язкове страхування). До відносин, що випливають із обов’язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Стаття 993 ЦК України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з вищезазначеною нормою до страховика переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки про відшкодування шкоди, лише в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування. В разі проведення страхових виплат за договором особистого страхування (життя, здоров’я, працездатності, пенсійного забезпечення) таке право вимоги страховика до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, не передбачено.
Доводи позивача про те, що Законом України № 2240 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, обумовленими похованням» від 18.01.2001 року передбачено матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим Законом, є окремим видом загальнообов’язкового соціального страхування громадян, але не є обов’язковим особистим страхуванням, безпідставні, оскільки суперечать положенням Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 року, Закону України від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ
Відповідно до ст.ст. 6, 20 Основ страховиками є цільові страхові фонди, які беруть на себе зобов’язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг при настанні страхових випадків, основними джерелами коштів яких є внески роботодавців і застрахованих осіб.
Основами також передбачено право страховика припинити виплати і надання соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням застрахованій особі з підстав, зазначених у ст. 27 Основ , та право неналежного страховика, яким здійснено виплати застрахованій особі, звернутися до належного страховика з вимогою про відшкодування понесених ним витрат.
Законом передбачено, що страхування на випадок тимчасової втрати професійної працездатності є окремим видом загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
У ст. 5 Закону визначені основні принципи страхування від нещасного випадку, якими зокрема є обов’язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю: державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав; обов’язковість фінансування Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності витрат, пов’язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг в обсягах, передбачених цим Законом; формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування; цільове використання коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності; відповідальності роботодавців та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим законом.
Згідно з п. 1 ст. 2 Закону суб’єктами страхування є: страховик – Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; страхувальник – роботодавець; застрахована особа – найманий працівник, а у випадках передбачених цим Законом, також інші особи, на користь яких здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності. Об’єктом страхування є тимчасова втрата працездатності застрахованою особою.
Вищевикладене вказує на те, що страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності є обов’язковим особистим страхуванням.
При цьому ні Основи, ні Закон, ні норми глави 67 Цивільного Кодексу України не передбачають право страховика, який сплатив страхове відшкодування потерпілій особі застрахованій за договором загальнообов’язкового державного соціального страхування згідно із Законом, на звернення з вимогою до винної особи про відшкодування сплачених застрахованому страхових сум.
Крім того, доводи позивача щодо виплати Фондом потерпілій ОСОБА_5 матеріальної допомоги по непрацездатності в сумі 1775 грн. 08 грн. безпідставні, оскільки в матеріалах справи відсутній відповідний доказ, а в судовому засіданні представник заінтересованої особи Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Каніщевої І.Л. пояснила, що середню заробітну плату за весь час хвороби потерпілій, відповідно до лікарняного листа, було виплачено роботодавцем – страхувальником.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції – залишенню без змін.
Керуючись ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу прокурора Інгулецького району м. Кривого Рогу відхилити.
Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 24 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Г.О.Савіна
Судді: В.П.Турік
Л.А.Братіщева