УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

     Справа № 22ц-20228\11                                                     Головуючий в 1-й інстанції

Категорія № 52 ( 1 )                                                   Бардін О.С.

                                                                                   Доповідач – Барильська А.П.

                                                        У Х В А Л А  

                                            ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

03 лютого  2011  року  колегія   суддів   судової   палати у  цивільних  справах апеляційного суду Дніпропетровської області у  складі:

головуючого судді:      Барильської А.П.,

суддів:                            Карнаух В.В., Соколан Н.О.,

при секретарі:                Бадалян Н.О.,

за участю:   позивача –  ОСОБА_2, представника відповідача відкритого акціонерного  товариства «Державний  ощадний  банк України» - Морозова Євгенія Євгенійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2  на  рішення  Довгинцівського   районного суду  м. Кривого Рогу від 10 вересня 2010 року за позовом  ОСОБА_2  до  відкритого акціонерного  товариства «Державний  ощадний  банк України» про поновлення на роботі, стягнення середнього  заробітку, відшкодування моральної шкоди, -  

                                               В С Т А Н О В И Л А:

 У березні  2010 року  ОСОБА_2  звернулась  до суду позовом до  відкритого акціонерного  товариства «Державний  ощадний  банк України» (далі - ВАТ  «Державний  ощадний  банк України» ) про поновлення на роботі, стягнення середнього  заробітку, відшкодування моральної шкоди. В подальшому неодноразово  уточнювала позовні  вимоги  та остаточно  просила суд поновити  її на  посаді  касира-контролера (підмінного) Філії Дзержинського  відділення  №7806 ВАТ  «Державний  ощадний  банк України», стягнути  з відповідача  на її користь заробітну  плату за час вимушеного прогулу 1211,11 грн. за кожний календарний місяць, середній  заробіток  за весь час  затримки по  день  фактичного  розрахунку  у розмірі  1211,11 грн.  та у відшкодування моральної  шкоди 30 000 грн.

            Рішенням Довгинцівського   районного суду  м. Кривого Рогу від 10 вересня 2010 року  ОСОБА_2 відмовлено  в задоволенні позову   до ВАТ  «Державний  ощадний  банк України»  про поновлення на роботі, стягнення середнього  заробітку, відшкодування моральної шкоди.

        Додатковим  рішенням від 25 жовтня  2010 року  стягнуто  з ОСОБА_2 на користь  держави  витрати на  інформаційно- технічне  забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

          В апеляційній скарзі ОСОБА_2,  посилаючись  на  невідповідність  висновків суду обставинам  справи,  просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних  вимог.

          Зокрема, вважає, що виконуючий обов’язки керівника філії не уповноважений затверджувати ліміти готівки для касира; перевірку її робочого місця було проведено  із порушенням  «Інструкції по інвентаризації основних  засобів, нематеріальних  активів, товарно - матеріальних  цінностей, грошових  коштів і документів та розрахунків», оскільки вона проведена  у робочий час та особами, які були  зацікавлені в її результатах; не взято  до уваги, що  керівництво  ВАТ «Ощадбанк» не уповноважувало філії – відділення    на звільнення  працівників  за ст.41 КЗпП України.

        Вважає, що звільнення не може  бути  законним,  оскільки її було  звільнено  з 02.03.2010 року, а  згода  профспілкового  комітету датована 03.03.2010року.  

      Судом не взято до  уваги п.28 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.1992 року «По  практику розгляду  судами трудових  спорів» згідно якого,  при звільненні  за п.2.3. ст. 41 КЗпП, судам слід  враховувати, що  розірвання трудового  договору з цих  підстав не є  заходом  дисциплінарного  стягнення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги  і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна  скарга не підлягає задоволенню  з наступних  підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 працювала з 01.04.2008року на ВАТ  «Державний  ощадний  банк України» на посаді контролера – касира (підмінного) ТВБВ 7806\0131  філії – Дзержинське  відділення  № 7806.    Наказом від 27.05.2008 року за згодою позивачки її переведено контролером – касиром до ТВБВ 7806\0119;  наказом від 28.11.2009 року позивача на період з 05.01.2010 року по 22.02.2010 року- контролером – касиром ТВБВ 7806\089.

Наказом № 39 від 03 березня 2010 року позивачка ОСОБА_2 звільнена з посади контролера – касира підмінного з 02 березня 2010 року за винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові кошти та матеріальні цінності, дії якого дають підставу до недовіри, згідно з п.2 ст. 41 КЗпП України.

          Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_2

Як убачається із матеріалів справи, згідно з п. 2.3.8 ( а.с.16) посадовою інструкції контролера- касира ОСОБА_2, з якою позивач була ознайомлена під розпис,  вона повинна знати ліміти залишків готівки в касі, правила забезпечення їх і зберігання. Згідно п. 5.1, 5.4 зазначеної посадової інструкції, позивач  несе відповідальність за збереження грошових коштів, цінних паперів, за недодержання операційно- касових правил та інструкції Ощадбанку, НБУ.

Згідно положень п. 7.5.1 Порядку організації касової роботи в установах ВАТ «Ощадбанк» залишок готівки і цінностей у касира протягом операційного часу повинен бути мінімально необхідним для забезпечення безперебійного обслуговування клієнтів. Ліміт готівки для касира встановлюється і оформляється наказом керівника філії ( а.с.71-73).

Наказом керуючого Філією № 71 від 23.04.2009 року з метою забезпечення повного збереження матеріальних цінностей  та майна філії – відділення, захисту робочих місць касових працівників від злочинних посягань затверджені ліміти залишків готівки та цінностей на робочому столі касира, зокрема по ТВБВ 089 в сумі 1000 грн.. Позивач була ознайомлена з зазначеним наказом під розпис. (а.с.17, 31-32).

25.02.2010 року проведена перевірка виконання вимог наказу № 71 та встановлено наявність надлишків готівки на робочому столі позивача в сумі 24000 грн., про що складено акт ( а.с. 22).

Згідно висновку службового розслідування підтверджено факт наявності надлишків готівки на робочому столі позивача.

Відповідно до ст. 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40  цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії діють підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

 Згідно роз’яснень п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року, з подальшими змінами, «Про практику розгляду судами трудових спорів», звільнення з підстав втрати довір’я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності ( зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір’я ( зокрема, порушенням правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції  обґрунтовано виходив з того, що  скоєння позивачем порушення, тобто, знаходження на її робочому столі готівки в сумі 24000 грн., при встановленому наказом № 71 ліміту в сумі 1000 грн., є підставою для втрати до неї  довір’я.  

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те,  що  відповідач  наказом № 39 від 03.03.2010 року законно звільнив позивача, яка безпосередньо обслуговує грошові кошти та матеріальні цінності, дії якої дають підставу до недовірки на підставі п.2 ст. 41 КЗпП України.

          Доводи апеляційної скарги про те, що виконуючий обов’язки керівника філії не уповноважений затверджувати ліміти готівки для касира, є безпідставними, оскільки пунктом 8 Положення про філію – Дзержинське відділення № 7896 ВАТ «Державний ощадний банк України» не передбачено розмежування повноважень керівника Філії та виконуючого обов’язки керівника Філії.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що  перевірку її робочого місця було проведено  із порушенням  «Інструкції по інвентаризації основних  засобів, нематеріальних  активів, товарно - матеріальних  цінностей, грошових  коштів і документів та розрахунків», оскільки перевірка проведена  у робочий час та особами, які були  зацікавлені в її результатах, колегія суддів не може взяти до уваги, так як 25.02.2010 року проводилася не інвентаризація, а  перевірка  наявності ліміту готівки на робочому столі позивачки на виконання вимог наказу № 71 від 23.04.2009 року, згідно якого  начальнику відділу банківської безпеки наказано постійно проводити раптові перевірки робочих місць касирів – контролерів ТВБВ на підготовленість до захисту від злочинних посягань. Всі операційно – касові працівники філії – відділення попереджені про відповідальність за перевищення ліміту готівки на робочому місці касира та дотримання ліміту готівки, з прийняттям сурових заходів, аж до звільнення в разі порушення наказу. На виконання зазначеного наказу комісією у складі начальника відділу банківської безпеки Кокіна А.Ю., водія – інкасатора Зайцева Ю.В. та старшого касира – контролера ТВБВ 089 Бебкевич О.С., 25.02.2010 року проведена перевірки робочого місця позивачки, внаслідок якої виявлено порушення ліміту готівки. Позивачкою не надано доказів наявності заінтересованості зазначених осіб у результатах перевірки.

Доводи апеляційної скарги про те, що  керівництво  ВАТ «Державний ощадний банк України»  не уповноважувало філії – відділення   на звільнення  працівників  за ст.41 КЗпП України, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки згідно п. 8.4 Положення  про філію –Дзержинське відділення № 7806 ВАТ «Державний ощадний банк України» саме на керівника філії покладено обов’язок щодо здійснення підбору, підготовки і розстановки кадрів.

Доводи апеляційної скарги про те, що звільнення не може  бути  законним,  так як позивача було  звільнено  з 02.03.2010 року, а  згода  профспілкового  комітету датована 03.03.2010року, є безпідставними, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, згода профспілкового комітету на звільнення позивачки по недовірі надана, згідно протоколу № 20, 03.03.2010 року. Згідно наказу № 39 від 03 березня 2010 року позивачка звільнена з роботи з 02.03.2010 року, останнього робочого дня.

      Посилання в апеляційній скарзі на порушення п.28 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.1992 року «По  практику розгляду  судами трудових  спорів» згідно якого,  при звільненні  за п.2.3. ст. 41 КЗпП, судам слід  враховувати, що  розірвання трудового  договору з цих  підстав не є  заходом  дисциплінарного  стягнення, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки до позивачки не застосовані заходи дисциплінарного стягнення, вона звільнена саме за п.2 ст. 41 КЗпП України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, у зв’язку з чим, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 303, 307,  308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

                                             У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2  відхилити.

Рішення  Довгинцівського   районного суду  м. Кривого Рогу від 10 вересня 2010 року  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: