УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22а-20280/11 Головуючий в 1 інстанції – Коваленко Н.В.
Категорія 10.3.1 ( 1 ) Доповідач – Митрофанова Л.В.
У Х В А Л А
Іменем України
17 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Митрофанової Л.В.
суддів: Соколан Н.О., Михайлів Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного Фонду України в Криворізькому районі на постанову Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України в Криворізькому районі про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2009 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області (надалі – УПФУ в Криворізькому районі Дніпропетровської області) про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що йому, як дитині війни, у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідачем не виплачується щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Уточнивши свої позовні вимоги відповідно до заяви віл 11 грудня 2009 року (а.с. 23- 26), просив суд відновити пропущений строк для звернення до суду, визнати дії відповідача неправомірними та стягнути з УПФУ в Криворізькому районі недоплачену щомісячну соціальну допомогу до пенсії за період із липня 2007 року по грудень 2009 року включно в сумі 3119,10грн. та зобов’язати відповідача нараховувати допомогу надалі при нарахуванні пенсії.
Постановою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, поновлено процесуальний строк для звернення до суду за захистом порушених прав, визнано бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1. підвищення до пенсії передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Зобов’язано УПФУ в Криворізькому районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити підвищення пенсії ОСОБА_1 за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008р., за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. року згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач УПФУ в Криворізькому районі Дніпропетровської області ставить питання про скасування постанови суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на відсутність доказів в підтвердження поважності причин пропуску позивачем строку для звернення до суду, неврегульованість на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни, а також органу, на який покладено обов’язок з його виплати, неможливість застосування показника мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до спірних правовідносин, відсутність коштів для забезпечення таких виплат, у зв’язку з чим УПФУ в Криворізькому районі Дніпропетровської області не може бути належним відповідачем по справі.
Крім того, відповідач вважає, що судом безпідставно не враховано те, що правове регулювання виплати допомоги особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» здійснюється за Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга УПФУ в Криворізькому районі Дніпропетровської області підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 отримує пенсію та у відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з доведеності факту протиправної бездіяльності відповідача відносно виконання приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, що призвело до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 недоплаченої йому щомісячної соціальної державної допомоги за вказані періоди.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема п. 12 ст. 71, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі
спеціальною нормою – ст. 6 Закону України «Про соціальний захист
дітей війни», а починаючи з 09 липня 2007 року знову діє положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено підвищення пенсії дітям війни на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів». Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин у зв’язку з поширенням на них дії однакових юридичних актів, та враховуючи те, що в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач не здійснював перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії ОСОБА_1, а з 22 травня 2008 року по теперішній час здійснює підвищення до його пенсії тільки у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (а.с. 34), дійшов вірного висновку про дію в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року й обґрунтовано визнав бездіяльність відповідача щодо виплати підвищення до пенсії за вказані періоди протиправною.
Погоджується колегія суддів із висновком суду першої інстанції щодо права позивача на перерахунок підвищення до його пенсії як дитині війни з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, оскільки положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2009 році не змінювалося і її дія не призупинялася, а розмір підвищення відповідачем не коригувався.
Визначаючи розмір щомісячного підвищення до пенсії, який повинен нараховувати та сплачувати відповідач на користь позивача, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно застосував розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч.1 ст. ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, встановленого чинним законодавством на кожний бюджетний рік, зокрема ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
У зв’язку з цим доводи відповідача щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
Посилання ж відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат підвищення до пенсії не може бути враховано колегією суддів як підстава для невиконання відповідачем своїх зобов’язань, встановлених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Крім того, питання фінансування видатків на реалізацію програми доплат дітям війни не є предметом розгляду цього спору.
Доводи апеляційної скарги відповідача відносно невизначеності на законодавчому рівні органу, на який покладено обов’язок з виплати підвищення до пенсії дітям війни спростовуються положеннями Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого рішення щодо призначення, донарахування, перерахунку пенсій приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Отже, обов’язок щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачу, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладається на відповідне територіальне управління Пенсійного фонду України за його місцем проживання, яким в даному випадку є УПФУ в Криворізькому районі Дніпропетровської області.
Необґрунтованими вважає колегія суддів й доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо правомірності його дій стосовно нарахування та виплати соціальної допомоги в розмірі, визначеному п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530, з огляду на те, що вказаний нормативний акт суперечить положенням ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які мають пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин.
Також спростовуються доводи відповідача щодо відсутності доказів в підтвердження поважності причин пропуску позивачем строку для звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки поважність пропуску такого строку встановлена в судовому засіданні з огляду на те, що про порушене своє право позивач дізнався в 2009 році з засобів масової інформації.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а постанова суду – залишенню без змін відповідно до ст. 308 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області відхилити.
Постанову Криворізького районного суду Дніпропетровської області 15 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді: