УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-20521/11 Головуючий в 1 інстанції – Грищенко Н.М.
Категорія 26 ( 1 ) Доповідач – Братіщева Л.А.
У Х В А Л А
Іменем України
«16» лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Братіщевої Л.А.
суддів: Савіної Г.О., Турік В.П.
при секретарі: Бондаренко І.В.
за участю: представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2
представника відповідача - Бершадської Людмили Станіславівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 10 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі – Відділення Фонду) про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що працюючи обрубником на КДГМК «Криворіжсталь» 13 листопада 2003 року з ним стався нещасний випадок в результаті якого було важко травмовано.
Висновком МСЕК від 2004р. йому було первинно встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 85%. При переогляді у 2007 році відсоток втрати працездатності змінився і йому встановлено 50% безстроково та встановлена 3 група інвалідності.
Вважає, що у зв’язку із травмуванням на виробництві заподіяна моральна шкода, яку він оцінює у 173000грн. і просить стягнути з відповідача.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 10 грудня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Відділення Фонду на його користь моральну шкоду в розмірі 40000 грн. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, оскільки судом порушено норми матеріального і процесуального права.
Зокрема, відповідач вважає, що розмір стягнутої суми не відповідає моральним стражданням позивача і є значно завищеним; не проведено медико-соціальної експертизи для встановлення факту спричинення моральної шкоди і позивачем не надано доказів заподіяння йому моральної шкоди. Крім того, суд не звернув уваги на те, що строк позовної давності у разі заподіяння працівникові моральної шкоди внаслідок небезпечних чи шкідливих умов праці становить три місяці і провадження повинно бути закрито на підставі ст. 205 ЦПК України, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відділення Фонду не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працюючи на Криворізькому державному гірничо-металургійному комбінаті «Криворіжсталь» (нині – ВАТ «АрселорМаттіл Кривий Ріг) обрубником під час виконання службових обов’язків, 17 листопада 2003 року з ним стався нещасний випадок, в результаті якого його було травмовано.
Актом №83 розслідування нещасного випадку та Актом №83 за формою Н-1 від 20.11.2003р. про нещасний випадок на виробництві встановлена причина нещасного випадку - невиконання посадових обов’язків керівниками та спеціалістами фасоно-сталеливарного цеху, невиконання вимог Інструкції з охорони праці самим постраждалим (а.с. 5 - 9).
Висновком МСЕК від 04.03.2004р. позивачу первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 80% (а.с. 29). При переогляді у 2005 році встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 50% та визнано інвалідом 3 групи (а.с. 30).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та дійшов правильного висновку про відшкодування позивачу моральної шкоди у зв’язку з отриманим нею професійним захворюванням.
Цей висновок суду відповідає положенням ст.ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачці вперше стійкої втрати працездатності, якими передбачено, що відшкодувати заподіяну працівникові моральну шкоду, отриману внаслідок ушкодження його здоров’я за наявності факту заподіяння цієї шкоди, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Зазначений висновок суду узгоджується також із рішенням Конституційного Суду України №1-рп/2004 від 27.01.2004 року, відповідно до якого громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.
Факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв’язку із травмуванням на виробництві встановлений в судовому засіданні. Позивач після травмування переніс операцію, від отриманої травми він переніс стрес, шок, фізичну біль, не може вести нормальний спосіб життя, знаходиться під постійним наглядом лікарів, переносить фізичну біль і душевні страждання, відчуває себе неповноцінною людиною, тому доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди позивачеві у зв’язку з висновком МСЕК, яким позивачу не встановлено факт моральної шкоди від виробничої травми є необґрунтованими й суперечать ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин між сторонами, так як такий висновок відповідного медичного органу є необхідним тільки для тих працівників, яким не спричинено втрати професійної працездатності.
Районним судом обґрунтовано взято до уваги рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007, №10-рп/2008 від 22.05.2008 р., якими зокрема встановлено, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасувати їх з об'єктивних причин, це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Враховуючи вищенаведене, доводи Відділення Фонду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог безпідставні, оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача у вересні 2005 року, тобто до набрання чинності, як Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», так і Законами України «Про державний бюджет України на 2007 та 2008 роки», якими було зупинено дію чинності норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам, заподіяної внаслідок втрати профпрацездатності на 2006, 2007 роки, а на 2008 рік – дію цих норм припинено.
Доводи відповідача про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства є необґрунтованими, оскільки Кодексом адміністративного судочинства не передбачено стягнення моральної шкоди у зв’язку із втратою працездатності.
Інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи і висновками суду і не можуть бути підставою для скасування рішення.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 10 грудня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: