Справа №11-54/11 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Корольова

Категорія -  Грубе порушення законодавства про працю Доповідач - Борсай

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2011 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Борсая В. М.,

суддів -  Сахнюка  В. Г.,  Забари  І. К.,

з участю прокурора -   Ворфоломеєвої Н.П.

адвоката – ОСОБА_1

засудженого – ОСОБА_2

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Суми кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_1 на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 листопада 2010 року, яким:   

 ОСОБА_2, 1966 року народження, відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимий,    

засуджений за ч. 1 ст. 172 КК України до 2 років позбавлення права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.     

ВСТАНОВИЛА:

 Згідно з протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Буймерівка Сосновий СПА-курорт 1936» № 14/10 від 14 жовтня 2009 року, ОСОБА_2 призначено директором товариства, а 15 жовтня 2009 року засуджений приступив до виконання обов’язків директора вказаного товариства.

Статутом ТОВ «Буймерівка Сосновий СПА-курорт 1936», затвердженого протоколом загальних зборів учасників № 03/09 від 3 вересня 2009 року передбачено, що виконавчим органом товариства є директор, який обирається загальними зборами числа учасників або приймається на роботу згідно з діючим законодавством. Директор діє від імені товариства без довіреності, підписує договори, контракти, угоди загальною вартістю не більше 50 000 грн. і інші правоустановлюючі документи, видає накази, інструкції та інші нормативні вказівки з питань діяльності товариства, організовує виконання рішень загальних зборів, затверджує штатний розклад, розпоряджається майном (за винятком основних фондів) і фінансовими коштами товариства, видає довіреності, здійснює прийом на роботу та звільняє працівників, розподіляє обов’язки між начальниками структурних підрозділів і затверджує посадові інструкції, виконує інші функції, необхідні для забезпечення поточної діяльності підприємства.

Працюючи на вказаній посаді, засуджений ОСОБА_2 займався діяльністю, пов’язаною з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків, є службовою особою, якій надано право приймати працівників на роботу та звільняти їх з роботи.

В порушення вимог ст. ст. 21, 24 ч. 9 КЗпП України, використовуючи працю найманих працівників, ОСОБА_2 фактично допустив ОСОБА_3 з 8 липня 2009 року по 11 листопада 2009 року та ОСОБА_4 з 5 жовтня 2009 року по 25 жовтня 2009 року до виконання трудових обов’язків, без укладання з ними трудових договорів оформлених наказами чи розпорядженнями власника про зарахування працівників на роботу, чим допустив грубе порушення законодавства про працю, яке виразилося в обмеження прав найманих працівників, призвело до  порушень в частині нарахування їм трудового стажу. При цьому ОСОБА_2, в порушення Наказу № 58 від 29 липня 1993 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 «Про затвердження Інструкції та порядок ведення трудових книжок працівників», згідно п. 2. 20-1, своєчасно не зробив записи до трудових книжок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про прийняття їх на роботу відповідно до укладених з ними трудових договорів, які не були оформлені наказом по підприємству.

Використовуючи найману працю ОСОБА_3 та ОСОБА_4, діючи з корисливих спонукань, всупереч ст. ст. 253, 256 КЗпП України, Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ОСОБА_2 не сплачував страхові внески до відділення виконавчої дирекції Охтирського міжрайонного фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, до виконавчої дирекції Охтирського міжрайонного фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, до управління пенсійного фонду України в Охтирському районі, що призвело до грубого порушення ним гарантованого ст. 46 Конституції України права на соціальний захист в частині обмеження в отриманні відповідних виплат в разі отримання травми, пов’язаної з виробництвом, тимчасової втрати працездатності та в частині пенсійного забезпечення.

Крім того, засуджений ОСОБА_2 в порушення вимог ст. ст. 115 ч. 1, 116 КЗпП України заробітну плату ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виплачував один раз на місяць, а при звільненні найманих працівників ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 не виплатив їм належні кошти у день звільнення, що підтверджується актом перевірки державного інспектора праці № 18-18-046/0630 від 15 липня 2010 року.

У апеляції адвокат ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати та звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 172 КК України і передати його на поруки трудовому колективу ТОВ «Буймерівка Сосновий СПА-курорт 1936» згідно їх клопотання, а провадження у кримінальній справі закрити, оскільки ОСОБА_2 свою вину за пред’явленим обвинуваченням визнав, у скоєному щиро розкаявся, вчинив злочин невеликої тяжкості. Крім того зазначає, що суд безпідставно вказав у вироку про вчинення ОСОБА_2 злочину з корисливих мотивів, в той час як він порушив права потерпілих не навмисно, помилково вважаючи, що порушень законодавства про працю при прийомі на роботу працівників, їх звільненні, а також при виплаті заробітної плати не було. Також захисник стверджує, що ОСОБА_2, який більшу частину своєї трудової діяльності провів керівником та враховуючи місце його проживання в АДРЕСА_1, суд призначив надто суворе покарання, оскільки йому буде складно знайти інше місце роботи, ніж керівником товариства, де він працює зараз.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи та доводи апеляції, адвоката ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 з проханням задовольнити подану апеляцію, міркування прокурора про відсутність підстав для задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

Винність ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджена сукупністю зібраних у справі, правильно оцінених та обґрунтовано покладених судом в основу вироку доказів, що в апеляції, по суті, не заперечується. Кваліфікація дій засудженого за ст. 172 ч. 1 КК України є правильною і теж не оспорюється.

Суд у вироку зазначив, що засуджений вчинив злочин з корисливих спонукань, оскільки своїми діями, що призвели до порушення гарантованого Конституцією України права потерпілих на соціальний захист в частині отримання відповідних виплат в разі отримання травми пов’язаної з виробництвом, тимчасової втрати працездатності та в частині пенсійного забезпечення, ОСОБА_2 вчинив грубе порушення законодавства про працю.

Відповідно до ст. 47 КК України звільнення від кримінальної відповідальності особи в порядку, передбаченому цією статтею, допускається за наявності умов, що стосуються тяжкості діяння, та підстав – щирого розкаяння, яке свідчить про бажання спокутувати провину перед колективом організації та виправити свою поведінку.

Розглядаючи клопотання засудженого про передачу його на поруки трудовому колективу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що перебування ОСОБА_2 на посаді керівника товариства істотно обмежує можливість трудового колективу застосувати до нього заходи виховного характеру та об’єктивно оцінювати результати його роботи.

Крім того, заявлене клопотання за змістом не відповідає вимогам ст. 47 КК України, оскільки в ньому не зазначено, які заходи виховного характеру та яким чином буде застосовано до ОСОБА_2 і чи зобов’язується він законослухняною поведінкою та сумлінною працею виправдати довіру колективу.

Покарання ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України в межах санкції статті КК України, за якою його засуджено, з врахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, і це покарання є справедливим.

З огляду на це передбачених законом підстав для задоволення апеляції, скасування вироку суду і пом’якшення засудженому покарання немає.

Керуючись ст. ст. 362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

 Вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 листопада 2010 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію адвоката ОСОБА_1 – без задоволення.    

СУДДІ:

Борсай В. М.        Сахнюк В. Г.         Забара І. К.