УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа-22ц-20268\11                 Головуючий у першій інстанції-Міхеєва В.Ю.

Категорія- 42\1\                                                         Доповідач-Митрофанова Л.В.

                                                           УХВАЛА

                                           ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

15 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

                              головуючого судді- Митрофанової Л.В.

                              суддів:Михайлів Л.В., Соколан Н.О.

                              при секретарі: Євтодій К.С.

за участю: представника позивача ОСОБА_4 – ОСОБА_5.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 14 жовтня 2010 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, 3-я особа виконком Дзержинської районної у місті ради про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності,-

                                                В С Т А Н О В И Л А:

          Позивач ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6, 3-я особа виконком Дзержинської районної у місті ради про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності, посилаючись на ті обставини, що 29.06.2004 року між нею та відповідачкою був укладений договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1. При укладенні угоди були обумовлені всі суттєві умови договору та договір виконано сторонами, однак відповідачка ухиляється від нотаріального оформлення договору, позивач просила суд визнати дійсним договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1 та визнати за нею права власності на вищевказане домоволодіння.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 14.10.2010 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення суду та просить ухвалити нове рішення яким задовольнити її позовні вимоги, оскільки суд при ухваленні рішення порушив норми матеріального та процесуального права. Зокрема, суд мав підстави визнати дійсним договір купівлі-продажу 13\20 частини, задовольнивши частково позовні вимоги. Крім того, суд безпідставно дійшов висновку, що відповідач не ухиляється від нотаріального посвідчення договору.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи в позові ОСОБА_4 суд першої інстанції правильно послався на вимоги ст..ст. 220,638,640 ЦК України та дійшов висновку  та чого не оспорюють сторони по справі, що вони мали намір нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1, але не зробили це через брак коштів. Зазначені обставини суд не може визнати поважними та такими, що перешкоджають здійснити нотаріальне оформлення угоди і вважати такі обставини, як ухилення відповідача від нотаріального посвідчення угоди.

В суді апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що спірним питання між сторонами щодо нотаріального посвідчення договору було та є не вирішеним на теперішній час, це розподіл між сторонами угоди витрат при нотаріальному оформленні договору. Крім того, позивач навіть на сьогоднішній день не згодна оплачувати витрати на нотаріальне оформлення угоди.

          Тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглядаючи справу в досить повному обсязі встановив права і обов*язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм правову  оцінку, ухвалив рішення яке відповідає вимогам закону.

Доводи ОСОБА_4 в апеляційній скарзі, що суд при ухваленні рішення мав визнати дійсним договір купівлі-продажу 13\20 частину домоволодіння, так як вона помилково вказала в позові про все домоволодіння та відповідач підтвердила факт своєї відмови від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу домоволодіння, що свідчить про її ухилення з*явитись в нотаріальній конторі, є безпідставними та спростовуються висновками суду першої інстанції.

Згідно ст..11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Тому, суд першої інстанції ухвалюючи рішення дійшов правильного висновку щодо безпідставності та недоведеності позовних вимог про визнання права власності на все домоволодіння, а не частину, яка належить відповідачу. Крім того, спірним питання виникло не визначення частини домоволодіння та судом відмовлено в позові не з цих підстав.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, норма частини другої ст..220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст..ст.210,640 ЦК України пов*язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов*язків для сторін.

Згідно ст..657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

          Як встановлено в суді першої інстанції та не спростовано в суді апеляційної інстанції, сторони домовились щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1  і відбулося повне виконання договору. Однак, з 2004 року сторони не посвідчили угоду нотаріально із-за спору між ними щодо витрат на нотаріальне оформлення угоди, що спростовує посилання позивача про те, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору. Сторонами не втрачена можливість нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, однак позивач і на сьогодні не згодна щодо сплати нею витрат на нотаріальне оформлення договору.

          Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

          За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції по справі ухвалено законне та вмотивоване рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та спростовуються висновками суду.

          Керуючись ст.303,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

           Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

          Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 14 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

          Головуючий:

          Судді: