УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

  Справа № 22а-20020/11                                                                  Головуючий в суді першої

Категорія № 10.3.2 (1)                                                                    інстанції – Іванов С.М.

           Доповідач – Савіна Г.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

15 лютого 2011 року                                                                                         м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - судді  Савіної Г.О.,

суддів – Турік В.П., Братіщевої Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу на постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу  від 25 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України  в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу (надалі – УПФУ ) та просив  визнати протиправними дії УПФУ стосовно відмови в перерахунку пенсії та додаткової пенсії за період з 01 січня 2004 року по 31 вересня 2009 року у розмірі, передбаченому п. 4 ст. 54, ст. 50 Закону України «Про  статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов’язати  УПФУ  здійснити перерахунок  та виплатити пенсію і додаткову пенсію за період з 01 січня 2004 року по 31 вересня 2009 року  відповідно до вимог вищезазначеного Закону, виходячи із мінімальної пенсії за віком, встановленої відповідно до законодавства України, з урахуванням виплачених сум. Під час розгляду справи позивачем подано заяву про визнання поважними причин пропуску строку для звернення до суду та його поновлення.  В обґрунтування позову зазначив,  що він є інвалідом 3 групи і особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, має право на пенсію в розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком  для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та на додаткову пенсію в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком за шкоду здоров’ю, однак, відповідач відмовляється виплачувати пенсію в повному обсязі.

          Постановою Інгулецького  районного суду м. Кривого Рогу від 25 лютого  2010  року  позовні вимоги задоволені частково. Визнано протиправними дії УПФУ щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 державної та  додаткової пенсії відповідно до вимог ч. 4 ст. 54, ст. 50 Закону України «Про  статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 липня 2009 року по 31 вересня 2009 року та зобов’язано відповідача  здійснити цей перерахунок та виплатити  державну і додаткову пенсії   за період з 01 липня 2009 року по 31 вересня 2009 року, виходячи із мінімальної пенсії за віком, встановленої відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» із врахуванням сум, які були виплачені. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі УПФУ просить  постанову суду  скасувати  та ухвалити нову, якою відмовити ОСОБА_2 в задоволені позовних вимог посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Зокрема, на його думку,  суд помилково  застосував показник мінімальної пенсії за віком для визначення розміру державної та додаткової пенсії, не взяв до уваги, що  питання визначення розміру пенсій, доплат і компенсацій визначається Кабінетом Міністрів України. Крім того, вважає, що додаткова щомісячна пенсія виплачувалась позивачу в розмірі передбаченому постановами Кабінету Міністрів України, тому підстави для визнання дій  Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу неправомірними відсутні.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2, згідно посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 20 травня 2002 року Дніпропетровською обласною державною адміністрацією, є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом 3 групи. Інвалідність пов’язана з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу,  отримує пенсію по інвалідності внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС .

Відповідно до статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон), пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно статті 50 Закону, в редакції від 06.06.1996, інвалідам 3 групи, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини 4 статті 54 цього ж Закону, в редакції від 06.06.1996, розмір пенсії для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлений зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до частини 3 статті 67 Закону, в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

          Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про  часткове задоволення позовних вимог.

Так, суд дійшов правильного висновку про те, що при перерахунку пенсії позивачу має застосовуватись прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», а також   Постанова Кабінету Міністрів України   № 654 від 16.07.2008р. «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» , на які посилається відповідач в апеляційній скарзі,  не підлягають застосуванню, оскільки  згідно з положеннями частини четвертої ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно - правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Застосування зазначених вище Постанов Кабінету Міністрів України істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.

Безпідставні також посилання відповідача в апеляційній скарзі на необхідність застосування  положень ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» згідно яких, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щорічної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

          Доводи апеляційної скарги щодо відсутності фінансування витрат, пов’язаних  з реалізацією Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки вони не є підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 200,205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А  :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу  відхилити.

Постанову Інгулецького районного суду  м. Кривого Рогу  від 25 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її  проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :                                                             Г.О.Савіна

Судді:                                                                           В.П.Турік

                                                                                     Л.А.Братіщева