Справа № 2а-520/

2011 рік

П О С Т А Н О В А

I М Е Н Е М      У К Р А ї Н И

15 лютого 2011 суддя Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим Тощева О.О., розглянувши у порядку скороченого провадження справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Совєтському районі Автономної Республіки Крим про покладення обов’язку вчинити певні дії та стягнення невиплаченого підвищення до пенсії, як особі, що має статус «Дитина війни»,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про покладення обов’язку провести донарахування та виплату призначеної йому пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01 січня 2006 року по теперішній час, стягнути невиплачене підвищення до пенсії у сумі 7779 гривень 10 копійок, а також зобов’язати відповідача у подальшому виконувати начислення йому щомісячної соціальної допомоги, як «дитині війни», у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Одночасно із позовними вимогами позивач заявляв про поновлення строку для звернення до суду за захистом порушеного права за період з 01 січня 2006 року по 31 січня 2011 року.

          Вимоги мотивовані тим, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію в УПФУ в Совєтському районі АР Крим, крім цього відноситься до категорії пенсіонерів, які мають статус «Дитина війни»в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема. Посилаючись на статтю 6 вказаного Закону, позивач зазначив, що має право на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але відповідачем розмір вказаної допомоги з 01 січня 2006 року по теперішній час виплачується не в повному обсязі, у зв’язку з чим, просив задовольнити заявлені вимоги.

          Ухвалою судді Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 28 січня 2011 року заявлені позовні вимоги у частині покладення обов’язку вчинити певні дії та стягнення на користь позивача невиплаченого підвищення до пенсії, як особі, що має статус «Дитина війни»за період з 01 січня 2006 року по 27 липня 2010 року були залишені без розгляду, у зв’язку із пропуском строку для звернення до суду.

          Цією ж ухвалою в адміністративній справі на підставі ст. 183-2 КАС України застосоване скорочене провадження та вирішено питання про розгляд справи одноособово суддею, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, відповідачу запропоновано подати заперечення проти позову.

На адресу суду відповідачем надані письмові заперечення проти позову, з яких вбачається, що він позовних вимог не визнає і вважає їх необґрунтованими, крім того, вважає себе неналежним відповідачем у справі.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного.

Правовий статус дітей війни, визначення основ їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначено та закріплено в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».

Дитиною війни відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Як вбачається з матеріалів справи позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, є громадянином України та має статус дитини війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що не спростовується у письмових запереченнях відповідачем та підтверджується відповідним посвідченням позивача.

При таких обставинах, виходячи з того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом.

Так ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на момент розгляду справи діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

          У відповідності до частини 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Отже, враховуючі положення ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру місячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

          Крім того, чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімального розміру пенсії за віком.

Відтак, розрахунок підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги дітям війни за 2010 рік необхідно здійснювати за наступною формулою: (розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність х 30 %) = розмір щомісячної державної соціальної підтримки передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Розміри прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність у 2010 році було затверджено Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», а також Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», який застосовується з 1 січня 2010 року.

          Так, прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлено у наступних розмірах: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.

Отож, з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року розмір державної соціальної підтримки передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен становити: з 01 липня по 30 вересня 2010 року –212 гривень 70 копійок на місяць, з 01 жовтня по 30 листопада 2010 року –216 гривень 90 копійок, та з 01 по 31 грудня 2010 року –220 гривень 0 копійок.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»з 1 січня 2011 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлений у розмірі 750 гривень, тому з 01 по 31 січня 2011 року розмір державної соціальної підтримки передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен становити 225 гривень.

В ході розгляду справи встановлено, що відповідачем за період з липня 2010 року і по теперішній час позивачу виплачувалась щомісячна соціальна державна допомога як особі, яка має статус «Дитина війни»відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року у таких розмірах: з 1 липня - 48,2. а з 1 жовтня - 49,8 гривні, що суперечить вимогам ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

          Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, щомісячне підвищення до пенсії для осіб, які мають статус «Дитина війни»є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є «дітьми війни». Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист з боку держави.

Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України.

За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.

Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

          Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою  Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13 березня 2008 року № 209/14900, саме на територіальні  управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов’язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.

Крім того, головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного  довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є Пенсійний фонд України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що належним відповідачем по справі, який зобов’язаний відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»здійснювати нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги позивачу є Управління Пенсійного Фонду України в Совєтському районі АР Крим.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позивач має право на донарахування недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, а доводи відповідача щодо відсутності механізму та невизначеності, яким саме органом, за рахунок яких коштів, в якому процедурному порядку слід нараховувати та виплачувати вказану категорію соціальних гарантій, є безпідставними.

          Разом із тим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому  задоволенню, зокрема враховуючи те, що адміністративний суд не наділений правом на призначення та визначення розміру підвищення до пенсії, оскільки ці дії законодавчо віднесені до компетенції органів Пенсійного фонду України, тому приймаючи до уваги встановлені судом порушення вимог закону з боку відповідача, суд вважає необхідним обрати спосіб захисту порушених прав позивача шляхом примушення вказаного вище суб’єкта владних повноважень до належного виконання ним обов’язку передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не шляхом зобов’язання нарахувати та виплатити, більш того стягнути певні суми.

          Вимоги позивача в частині покладення на УПФУ в Совєтському районі АР Крим обов’язку у подальшому здійснювати підвищення йому щомісячної соціальної допомоги, як «дитині війни», у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на те, що у судовому порядку підлягають захисту лише права, свободи та інтереси особи, які вже порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень, а можливе порушення прав та інтересів особи у майбутньому, тобто в той період часу, коли відповідачем ще не вчинені дії (не допущена бездіяльність), які б могли бути визнані судом неправомірними, неможливо підтвердити належними доказами у теперішній час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по справі, згідно з положеннями ст. 94 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача сплачений ним судовий збір в розмірі 3 гривні 40 копійок.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

          Позов задовольнити частково.

          Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Крим здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Смирновка Шиловського району Рязанської області (адреса проживання: АДРЕСА_1) за період з 28 липня 2010 року по 31 січня 2011 року з підвищенням її у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та проведенням відповідних виплат за період з 28 липня 2010 року по 31 січня  2011 року з врахуванням фактично сплаченої за цей період суми.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим у десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги. У разі прийняття постанови у скороченому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копії скарги до апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги.

Головуючий суддя: