Справа № 2-а-48/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї НИ

01.02.2011 р. Гайсинський районний суд Вінницької області в складі судді  Швидкого О. В., розглянувши у скороченому провадженні в м. Гайсині адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

Встановив:

17.01.2011 р. до суду заявлено позов, вимоги якого мотивовано тим, що позивач як інвалід другої групи внаслідок Чорнобильської катастрофи і постраждала першої категорії особа має право відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі Закон) на одержання державної пенсії у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за заподіяну здоров’ю шкоду, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком у межах шестимісячного строку позовної давності і до дня припинення права на них (довічно), такі пенсії відповідачем йому  виплачувались і виплачуються в неповному обсязі, на його  вимогу здійснити їх перерахунок відповідно до чинного законодавства та провести відповідні виплати йому було відмовлено, що порушує законне його  право, тому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині ненарахування та невиплати йому державної та додаткової пенсії за шкоду здоров’ю, передбачені ст.ст. 50, 54 Закону з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити йому  пенсії в розмірі, передбаченому ст.ст. 50, 54 Закону (загалом 6,5 мінімальних пенсій за віком) з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 17.07.2010 р. по 17.01.2011 р. з урахуванням проведених виплат, та щомісячно здійснювати нарахування і виплату йому  таких пенсій в розмірі, передбаченому ст.ст. 50, 54 Закону (загалом 6,5 мінімальних пенсій за віком) з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", - з дня звернення до суду і по день припинення такого права.

Відповідач письмово просив у позові відмовити через помилкове застосування позивачкою ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для визначення розміру мінімальної пенсії за віком з огляду на поширення її лише на правовідносини щодо визначення мінімального розміру призначеної за цим законом пенсії, неврегулювання порядку обчислення та виплати передбачених Законом пенсій.

З урахуванням позицій сторін та досліджених доказів суд визнає, що позов підлягає повному задоволенню з таких міркувань.

Доведено, що ОСОБА_1 є інвалідом другої групи внаслідок Чорнобильської катастрофи і постраждалим  першої категорії, має право відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону на одержання щомісячної державної пенсії у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за заподіяну здоров’ю шкоду у розмірі сімдесят п’ять відсотків мінімальної пенсії за віком, такі пенсії відповідачем йому  у межах шестимісячного строку позовної давності і на час вирішення справи в суді виплачувались і виплачуються в неповному обсязі на підставі Постанови КМ України № 530 від 28.05.2008 р. "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" (далі Постанова Уряду), хоча за Законом обмежені бути не можуть, а повинні бути ним позивачу в передбаченому Законом розмірі нараховані і щомісячно виплачувані до дня припинення права на них.

Спірні правовідносини у системному взаємозв'язку регулюються:

- ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 ратифікованої Україною 11.09.1997 р. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ст. 17-1 Конвенції, згідно з якими кожен має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, державам – учасницям Конвенції заборонено скасовувати встановлені нею права;

- ст. 13 Конвенції, яка гарантує кожному право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо порушення передбаченого Конвенцією права було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження;

- ч. 2 та ч. 3 ст. 22 Конституції України, за змістом яких конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які б призводили до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод;

- ч.ч. 1,2 ст. 8 КАС України, за якими під час вирішення справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, права людини визнаються найвищими соціальними цінностями, вони визначають зміст і спрямованість діяльності держави; цей принцип застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини;

- практикою Європейського Суду з прав людини, згідно з якою: а). конвенційне поняття «майно» являє собою «існуюче майно» або засоби, включаючи право вимоги, відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності (справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини», заява № 42527/98, рішення від 12.07.2001 р. п. 83); б). засоби юридичного захисту ефективними є тоді, коли вони можуть запобігти виникненню умов, які становлять порушення, або не допустити подальшого існування таких умов (справа «Мельник проти України», заява № 72286/01, рішення від 28.03.2006 р., щодо статті 13); в). принцип верховенства права зобов’язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя (справа «Броньовський проти Польщі», заява № 31443/96, рішення від 22.06.2004 р., п. 184);

- ст. 50 та ст. 54 Закону (в редакції Закону до 31.12.2007 р.), за якими, позивач має право на отримання державної пенсії в усіх випадках не нижчої восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за заподіяну здоров’ю шкоду у розмірі сімдесят п’ять відсотків мінімальної пенсії за віком;

- ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

- Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, що має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції згідно з яким визнано неконституційними положення пунктів 24-34 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо визначення передбаченого Законом розміру пенсій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- ч. 2 та ч. 3 ст. 22 Конституції України, за змістом яких конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які б призводили до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод;

- ч. 4 ст. 9 КАС України, згідно з якою у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт вищої юридичної сили;

- ч. 7 ст. 9 КАС України у взаємозв'язку зі ст.ст. 180, 181 СК України, за якими захист порушеного права особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, з дня звернення до суду до дня припинення такого права має здійснюватися аналогічно випадкам протиправної бездіяльності батьків у ненаданні законного утримання дитині, така позиція відповідає змісту ч.3 ст. 162 КАС України про право суду визначити спосіб гарантованого захисту прав людини і громадянина від порушень зі сторони суб'єктів владних повноважень, вона повністю узгоджується з приписами ст. 13 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" щодо права кожного на ефективний засіб юридичного захисту та практикою Європейського Суду з прав людини щодо необхідності завдяки такому засобу запобігти виникненню умов, які становлять порушення, або не допустити подальшого існування таких умов.

Оскільки, ОСОБА_1 як постраждалій від Чорнобильської катастрофи особі першої категорії і внаслідок неї інваліду другої групи Законом передбачено виплату державної пенсії у розмірі, не меншому восьми мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за заподіяну здоров’ю шкоду у розмірі сімдесят п’ять відсотків мінімальної пенсії за віком, які обмежені або скасовані бути не можуть і є майном в розумінні ч. 1 Протоколу № 1 Конвенції як право вимоги, відповідачем вони у межах шестимісячного строку позовної давності виплачувались і виплачуються в неповному обсязі, в тому числі через чинність Постанови Уряду наміру виконувати Закон відповідач не має, - то задля захисту конвенційного і законного права позивача на мирне володіння своїм майном суд визнає бездіяльність відповідача протиправною в частині ненарахування та щомісячної невиплати державної пенсії і додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в повному обсязі, зобов'язує його нарахувати, перерахувати та виплатити позивачу державну пенсію і додаткову пенсію за заподіяну здоров’ю шкоду в розмірі загалом 6,5 мінімальних пенсії за віком з, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розміру, за шість місяців до дня звернення до суду, - з 17.07.2010 р. по 17.01.2011 р. - з урахуванням проведених виплат, та щомісячно здійснювати виплату йому державної пенсії та додаткової пенсії за заподіяну здоров’ю шкоду, передбачену ст.ст. 50, 54 Закону - 6,5 мінімальних пенсій за віком із встановленого чинним законодавством на час виконання цієї постанови розміру мінімальної пенсії за віком - починаючи з дня звернення до суду і по день припинення такого права; така постанова є гарантовано ефективним засобом юридичного захисту, тому що позбавляє позивача необхідності регулярно в межах строку позовної давності звертатися до суду у разі захисту ним порушеного права лише за минулий період, тобто запобігає виникненню умов, які становлять порушення, та не допускає подальшого їх існування.

Заперечення та чинність Постанови Уряду, яку, а не Закон, виконує відповідач як урядовий орган, підтверджують також тривалість, сталість, невизначений строк його протиправної бездіяльності, і саме ці її ознаки, конкретна практика Європейського Суду з прав людини та приписи ч. 3 ст. 162 КАС України визначили зміст обраного судом способу гарантованого (ефективного) захисту порушеного права особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, зобов'язанням відповідача одноразово усунути порушення права і щомісячно до дня припинення не допускати його порушення шляхом виконання Закону, при цьому, зважаючи на можливість майбутніх законодавчих змін підстав і порядку встановлення розміру мінімальної пенсії за віком, відповідач має нараховувати і виплачувати позивачеві державну пенсію в розмірі не нижчому восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за заподіяну здоров’ю шкоду в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з визначеного чинним законодавством на період виконання цієї постанови її розміру.

Відповідність дій і бездіяльності відповідача закону та Постанові Уряду спростовуються викладеними вище висновками, приписами ч.2 ст.3 Конституції України про відповідальність держави перед людиною за порушення її прав, у тому числі через виконання судом  передбачених ч.1 ст.2 КАС України завдань, та ч. 4 ст. 9 КАС України щодо обов'язку суду застосовувати правовий акт вищої юридичної сили.

Судові витрати необхідно компенсувати за рахунок держави, оскільки сторони у справі звільнені від їх сплати.

Постанова підлягає негайному виконанню на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України.

Висновки суду, крім правових позицій сторін, підтверджуються ще й такими доказами:

-          копією посвідчення серії НОМЕР_1, з якого видно, що ОСОБА_1 відноситься до першої категорії осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи (а.с.8);

-          довідкою серії МСЕ № 027102, з якої видно, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ-ої групи, захворювання пов’язане з Чорнобильською катастрофою (а.с.14).

Керуючись ст.ст.4, 11, 70, 71, 183-2, абз. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України, суд, -

Постановив:

Позов задовільнити повністю.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі протиправною в частині ненарахування і щомісячної невиплати ОСОБА_1 державної пенсії в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за заподіяну здоров’ю шкоду в розмірі сімдесят п’ять відсотків мінімальної пенсії за віком, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі нарахувати, перерахувати та виплатити ОСОБА_1 державну пенсію в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за шість місяців до дня звернення до суду - з 17.07.2010 р. по 17.01.2011 р. - з урахуванням проведених виплат.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі нарахувати, перерахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за заподіяну здоров’ю шкоду в розмірі сімдесят п’ять відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за шість місяців до дня звернення до суду - з 17.07.2010р. по 17.01.2011р. - з урахуванням проведених виплат.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі Вінницької області щомісячно виплачувати ОСОБА_1 нараховану передбачену ст. 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” державну пенсію в розмірі не нижчому восьми мінімальних пенсій за віком, - із встановленого чинним законодавством на час виконання цієї постанови розміру мінімальної пенсії за віком, починаючи з 17.01.2011р.,- дня звернення до суду, - і по день припинення такого права позивача.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі Вінницької області щомісячно виплачувати ОСОБА_1 нараховану передбачену ст. 50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” додаткову пенсію за заподіяну здоров’ю шкоду в розмірі 75% мінімальних пенсій за віком, - із встановленого чинним законодавством на час виконання цієї постанови розміру мінімальної пенсії за віком, починаючи з 17.01.2011 р.,- дня звернення до суду, - і по день припинення такого права позивача.

Судові витрати компенсувати за рахунок державного бюджету України.

Постанову надіслати Управлінню Пенсійного фонду України у Гайсинському районі Вінницької області для її негайного виконання з повідомленням про це Гайсинському районному суду на підставі ч. 1 ст. 267 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Гайсинський районний суд протягом десяти днів, проте оскарження не зупиняє її виконання.

Суддя :