ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ПОСТАНОВА
19.09.06 Справа№ 5/1216-13/157
Суддя Станько Л.Л., при секретарі Маїк С.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою:ЛМКП “Львівтеплоенерго”, м.Львів
до відповідача-1: ДПІ у м.Львові, м.Львів
до відповідача-2: ДПІ у Залізничному районі м.Львова, м.Львів
про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Львові №18687/17-0 від 14.11.05р. та ДПІ у Залізничному р-ну №18687/17-0/1/2037 від 27.01.06р. і №18687/17-0/2/9410 від 31.03.06р.
Представники сторін:
Від позивача: Оприск Л.Є. - адвокат.
Від відповідача 1: Палій М.В.- ст. держ. под.інсп. юр. відділу ДПІ у м. Львові, Конкуловська Н.М.-заступник нач.відділу оподаткування фізичних осіб ДПІ у м. Львові
Від відповідача 2: Мусійчук А.О.- ст. держ. под. інс. юр. відділу ДПІ у Залізничному районі м. Львова
Відкрито провадження у справі за позовом ЛМКП “Львівтеплоенерго”, м.Львів до відповідача-1: ДПІ у м.Львові, м.Львів до відповідача-2: ДПІ у Залізничному районі м.Львова, м.Львів про часткове скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Львові №18687/17-0 від 14.11.05р., ДПІ у Залізничному р-ну №18687/17-0/1/2037 від 27.01.06р. та №18687/17-0/2/9410 від 31.03.06р.
З”ясовано:
14 листопада 2005 року винесено податкове повідомлення-рішення №18687/17-0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 11652,95 грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 23305,90 грн., всього на суму 34 958,85 грн. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено згідно з п.п. „б" п.п.4.2.2 ст.4 Закону України " Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими, фондами" № 2181 від 21.12.2000 року на підставі акта документальної перевірки № 112/23-2/05506460 від 04.11.2005 року.
За результатами розгляду скарги на наведене податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м.Львова прийнято податкове повідомлення-рішення №18687/17-0/1/2037 від 27.01.2006р.
Вказане податкове повідомлення-рішення позивачем заперечується, оскільки:
в акті перевірки зазначається, що підприємство з доходу фізичних осіб від продажу сільськогосподарської продукції не нараховано та не сплачено податку з доходів фізичних осіб в сумі 5339,23грн. З даним висновком позивач не погоджується, оскільки відповідно до п.п.4.3.36 п.4.3 ст.4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу доходи від продажу сільськогосподарської продукції, вирощеної (виробленої): на земельних ділянках, наданих для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено у результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю); на земельних ділянках, наданих для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянках); на земельних ділянках, наданих для ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва.
Згідно із статтями 22 та 121 Земельного кодексу України земля сільськогосподарського призначення передається у власність та користування фізичним особам для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 га (для ведення садівництва - не більше 0,12 га, для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,1 га) для виробництва, переробки та споживання сільськогосподарської продукції з метою задоволення особистих потреб.
Діяльність, пов'язана з вирощуванням (виробленням) сільськогосподарської продукції на цих земельних ділянках, не є підприємницькою. При цьому фізичні особи -власники чи користувачі таких земельних ділянок мають право продавати вирощену на них сільськогосподарську продукцію як підприємствам-виробникам, заготівельним організаціям, так і кінцевим споживачам - фізичним особам, які згідно із Законом не є податковими агентами.
Здійснюючи продаж фізичними особами такої продукції покупцеві - податковому агенту, в даному випадку ЛМКП „Львівтеплоенерго" наявність земельних ділянок у фізичних осіб підверджено довідками місцевих рад.
Представлені до перевірки закупівельні акти є підтвердженням того, що доходи відповідним громадянам виплачені саме за продаж сільськогосподарської продукції, що дає підстави для неутримання підприємством як податковим агентом податку з доходів фізичних осіб.
Вивчивши матеріали справи заслухавши представників сторін та оцінивши докази в їх сукупності господарський суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного:
У відповідності до ст. 121 ЗК України :
1. Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
а) для ведення особистого селянського господарства –не більше 2,0 гектари;
б) для ведення садівництва –не більше 0,12 гектара;
в) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибних ділянок) у селах –не більше 0,25 гектара, в селищах –не більше 0,15 гектара, в містах –не більше 0,10 гектари;
г) для будівництва індивідуальних гаражів –не більше 0,01 гектара.
2. Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі ( на місцевості) земельної частки (паю).
У ст. 125 цього Кодексу передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує це право, та його державної реєстрації. Стаття 126 ЗК України встановлює, що єдиним документом, який посвідчує право постійного користування нею, є державний акт за формою затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Згідно до п. 1 ст. 78 ЗК України право власності на землю –це право володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, а згідно ст. 92 цього кодексу, право постійного користування земельною ділянкою –це право володіня і користування земельною ділянкою.
Отже, фізичні особи – власники (користувачі) таких земельних ділянок мають право продавати вирощену на земельних ділянках, які належать їм на праві власності або на праві користування сільськогосподарську продукцію як підприємствам-виробникам, заготівельним організаціям, так і кінцевим споживачам –фізичним особа. які згідно із Законом не є податковими агентами.
Відповідно до п. 4.3.36 ЗУ “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 року №889-4 не включаються до складу загального місячного або річного оподаткуваного доходу, доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції ( включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих для:
ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не буде збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частини (паю), будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянок), ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва.
У разі продажу фізичною особою такої продукції покупцеві - податковому агенту, в даному випадку ЛМКП “Львівтеплоенерго”, наявність названих земельних ділянок підтверджується копією державного акта на право власності або право постійного користування землею (за його наявності), а в разі відсутності такого акта –довідкою місцевої ради про наявність зазначеної земельної ділянки.
Суд не може погодитись з відповідачем, що фізичними особами не дотримано умови щодо надання копій державних актів або довідок місцевих рад про наявність земельної ділянки ( сторінка 43 зведеного акту від 04.11.2005 року №112/23-2/05506460), оскільки такі довідки сільських рад приєднано до матеріалів справи і розмір земельних ділянок в яких не перевищує розміру земельних ділянок, встановлених в ст. 121 ЗК України і які разом із закупівельними актами підтверджують вирощення сільськогосподарської продукції на присадибних ділянках доходи від якої, не включаються до оподаткованого доходу, відповідно до п. 4.3.36. п. 4.3.ЗУ “Про податок з доходів фізичних осіб”. Як довідки так і закупівельні акти підтверджують, що доходи відповідним громадянам виплачені саме за продаж сільськогосподарської продукції, що дає підстави для неутримання підприємством, як податковим агентом, податку з доходів фізичних осіб.
В запереченні від 14.09.06 року №15423/100 позовні вимоги не визнаються через те що документально не підтверджено приналежність земельних ділянок фізичним особам, що спростовано вище викладене.
Керуючись ст.ст. 122-124,127,130,133,135,143,151-154,159-163,167 КАС України,суд, -
постановив:
1.Позов задоволити.
2.Податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Львові №18687/17-0 від 14.11.05р. на суму 5339,23 грн. основного платежу та 10 678,46грн. штрафних санкцій та податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному р-ну м. Львова: №18687/17-0/1/2037 від 27.01.06р. на суму 5339,23грн. основного платежу і 10 678,46грн штрафних санкцій, та №18687/17-0/2/9410 від 31.03.06р. на суму 5339,23грн. основного платежу і 10 678,46грн. штрафних санкцій - скасувати.
3. Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження здійснюються згідно вимог ст.ст. 186,254 КАСУ.
Суддя Станько Л.Л.