Справа № 2-а-971/11

ПОСТАНОВА

іменем України  

 18 лютого 2011 року                                           м. Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі: головуючого - судді Гончарука О.Н. розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області про визнання права на отримання пенсій відповідно до вимог ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», про зобов’язання провести перерахунок, виплату та стягнення таких пенсій

                                               встановив:

У поданій до суду через поштове відділення зв’язку 30 грудня 2010 року позовній заяві позивач зазначає, що він є інвалідом 1 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС та постраждалим 1 категорії від такої аварії.

          Відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закону), йому повинна виплачуватись державна пенсія в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком.

          Відповідач в таких розмірах пенсій їй не виплачував і  не виплачує, зробити їх перерахунок в сторону збільшення та виплату відмовляється.

          Просить суд постановити рішення, котрим визнати за ним право на отримання державної пенсії в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком, передбачених ст.ст.50, 54 Закону; зобов’язати відповідача зробити перерахунок таких пенсій та виплачувати їх у визначених Законом розмірах, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; стягнути з нього в його користь згадані недораховані та не виплачені пенсії за період з 05 жовтня 2010 року по день звернення до суду.

          Відповідач 14 лютого 2011 року подав до суду письмове заперечення на позовну заяву, в якому позов не визнав та зазначив, що при виплаті позивачу державної та додаткової пенсій, передбачених Законом, він діяв в межах повноважень, наданих йому законами України, підзаконними нормативно-правовими актами та здійснював нарахування таких пенсій відповідно до Закону з врахуванням вимог постанов Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 та від 16 липня 2008 року № 654, якими встановлено розрахункові величини для обчислення розміру таких виплат.

Згідно п.6 постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою по І групі інвалідності, не може бути нижче 630 грн., а щомісячна додаткова пенсія згідно п.4 цієї Постанови встановлена інвалідам такої групи у розмірі 30 % прожиткового мінімуму.

Відповідно до п.п.2 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», починаючи з 01 липня того ж року  пенсії в інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою інвалідів І групи,  не повинні бути нижчими 710 грн.

          Положення ст. 28 Закону України  “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” щодо мінімального розміру пенсії за віком не застосовується при призначенні пенсії за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до згаданого Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Крім цього, управління не може бути належним відповідачем  у даній справі, оскільки не є власником або розпорядником коштів Державного бюджету України та не наділено правом приймати законодавчі акти загальнодержавного значення.

          Просить у задоволенні позову відмовити.

          Позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

          Як вбачається з довідки до акту огляду МСЕК, посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.1, 10), ОСОБА_1 є особою, яка постраждала  внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС ( категорія 1 ) та з 15 вересня 1998 року довічно - інвалідом 1-ої групи захворювання, пов’язаного з наслідками такої аварії.

          Статтею 49 Закону передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді:  а)  державної пенсії; б)  додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

          Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону пенсії, що визначаються інвалідам 1 групи, які отримали інвалідність внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими десяти мінімальних пенсій за віком, а відповідно до його ч.1 ст. 50  -  додаткова пенсія - в розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком.

Розміри державної та додаткової пенсій по інвалідності зазнали змін, що відбулись відповідно до п.п.12, п.п.15 п.28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності 01 січня 2008 року.

Згадані положення бюджетного Закону рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними та такими, що втратили чинність з дня ухвалення вказаного рішення.

Відповідач згідно його довідки, поданого письмового заперечення та відмови виплачує позивачу державну та щомісячну додаткову пенсії в розмірах, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530  «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та від 16 липня 2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян»,  що є значно меншими.

Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні позивачу розміру пенсії застосуванню підлягають ст.ст.50, 54 Закону, а не згадані постанови, оскільки останні істотно звужують обсяг раніше встановлених законом прав.

          Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

          Суд вважає, що положення ч. 3 ст. 28 згаданого Закону не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обчислення інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

          Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» від 30 квітня 2010 р. № 2154-VI передбачено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 01 квітня 2010 року – 706 грн., з 01 липня 2010 року – 709 грн., з 01 жовтня – 723 грн.

          Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону, в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорії, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

          Виходячи з наведеного суд доходить висновку, що відповідач зобов’язаний здійснити перерахунок позивачу основної державної пенсії відповідно до вимог ч.4 ст. 54 Закону та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до вимог його ч.1 ст. 50 із застосуванням ст. 28 ч.1 Закону України  “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» та ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» і цей перерахунок має бути здійснений за період з 05 жовтня по 30 грудня 2010 року як цього просить позивач з врахуванням виплачених йому сум.

Дії відповідача щодо невиплати позивачу пенсій в таких розмірах є протиправними.

Оскільки відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року №80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) саме  на управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах покладено обов’язок призначення і виплати пенсії, допомоги на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства, тому суд вважає за необхідне зобов’язати провести перерахунок та виплату пенсії позивачу саме УПФУ в Камінь-Каширському районі.

Не мають правового значення і твердження відповідача про відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом розмірів пенсій як на причину невиконання державою взятих на себе зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

          Позовні вимоги позивача в частині визнання за ним права на отримання  державної та додаткової пенсій у розмірах відповідно десяти мінімальних пенсій за віком та 100 % такої мінімальної пенсії задоволенню не підлягають, оскільки таке його право визначене ст.ст.50, 54 Закону.

          Керуючись ст.ст. 11, 17, 158, 160, 162, 183-2 КАС України, ст.ст. 49, 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, суд

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі щодо невиплати ОСОБА_1, як особі, віднесеній до категорії І, інваліду І групи внаслідок Чорнобильської катастрофи,  державної пенсії в розмірі не менше десяти мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 100 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 05 жовтня по 30 грудня 2010 року відповідно до положень ст.ст. 50, 54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», протиправними.

          Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1, як особі віднесеної до 1 категорії, інваліду 1 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, державної пенсії в розмірі не менше десяти мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 100 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 05 жовтня по 30 грудня 2010 року відповідно до положень ст.ст. 50, 54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Камінь-Каширський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня отримання її копії апеляційних скарг, копії яких одночасно надсилаються особами, які їх подають, до суду апеляційної інстанції

Суддя:                                                                                         О.  Н.  Гончарук