КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.01.2011 № К17/230-10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Поляк О.І.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача 1 - не з’явився
від позивача 2 - не з’явився
від позивача 3 - не з’явився
від позивача 4 - не з’явився
від відповідача 1 - Багнюк М.І.
від відповідача 2 - не з’явився
від третьої особи - не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПАТ "Броварський шиноремонтний завод"
на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.12.2010
у справі № К17/230-10 ( .....)
за позовом ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4
до Публічного акціонерного товариство "Броварський шиноремонтний завод"
ТОВ Фірма "Единство"
третя особа відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Магістр-Реєстр"
про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів, установчих документів товариства, договору на ведення реєстру та зобов"язання вчинити певні дії
Суть ухвали і апеляційної скарги:
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до господарського суду Київської області з позовом до ПАТ «Броварський шиномонтажний завод» та ТОВ Фірма «Единство» про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів, установчих документів товариства, договору на ведення реєстру та зобов’язання вчинити певні дії.
Крім того, позивачами до суду подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову від 10.12.2010 року, у якій останні просили суд накласти арешт на будь-яке нерухоме та/або рухоме майно, що належить першому відповідачу та знаходиться у нього та/або в інших осіб, заборонити Державному реєстратору виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області та/або Державному реєстратору, повноваження якого поширюються на Броварський район та м. Бровари Київської області, проводити будь-яку державну реєстрацію будь-яких змін до установчих документів першого відповідача, заборонити ТОВ «Магістр-Реєстр» передавати систему реєстру власників іменних цінних паперів першого відповідача іншим фізичним та/або юридичним особам та заборонити Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку скасовувати (змінювати, анулювати) розпорядження № 89-С.А від 23.11.2006 року про скасування реєстрації випуску акцій ВАТ «Броварський шиноремонтний завод» в кількості 1 000 000 штук номінальною вартістю 1,05 грн. кожна на загальну суму 1 050 000,00 грн. та анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій ВАТ «Броварський шиноремонтний завод» № 592/1/04 від 04.10.2004 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.12.2010 року заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно, що належить на відповідних правових підставах ПАТ «Броварський шиномонтажний завод» та знаходиться у нього та/або в інших осіб. Заборонено Державному реєстратору виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області та Державному реєстратору, повноваження якого поширюються на Броварський район та м. Бровари Київської області, проводити державну реєстрацію будь-яких змін до установчих документів ПАТ «Броварський шиномонтажний завод». Заборонено ТОВ «Магістр-Реєстр» передавати систему реєстру власників іменних цінних паперів першого відповідача іншим фізичним та/або юридичним особам. Заборонено Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку скасовувати (змінювати, анулювати) розпорядження ДКЦПФР № 89-С.А від 23.11.2006 року про скасування реєстрації випуску акцій ВАТ «Броварський шиноремонтний завод» в кількості 1 000 000 штук номінальною вартістю 1,05 грн. кожна на загальну суму 1 050 000,00 грн. та анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій ВАТ «Броварський шиноремонтний завод» № 592/1/04 від 04.10.2004 р.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду першої інстанції, ПАТ «Броварський шиномонтажний завод» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило ухвалу господарського суду міста Києва від 13.12.2010 року скасувати та відмовити позивачам в задоволенні зави про вжиття заходів до забезпечення позову.
Апеляційна скарга мотивована неправильним застосування норм процесуального права судом першої інстанції. Так, апелянт зазначає, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. З цією метою, з урахуванням вимог ст. 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.12.2010 року відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.01.2011 року.
У судовому засіданні 17.01.2011 року представником позивачів було надано відзив на апеляційну скаргу, у якому він просив оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
У судовому засіданні 17.01.2011 року представником позивачів було подане клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги у даній справі на 15 днів, яке задоволене судом.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2011 року на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 31.01.2011 року.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/2 від 27.01.2011 року «Про зміну складу колегії суддів» були внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у даній справі колегії суддів у складі: Поляк О.І. - головуючий суддя, судді Кропивна Л.В., Рудченко С.Г.
У судове засідання 31.01.2011 року з’явився лише представник відповідача-1, представник позивачів, відповідача-2 та третьої особи в призначене судове засідання не з’явилися, хоча 31.01.2011 року на адресу Київського апеляційного господарського суду представником позивачів була надіслана телеграма, у якій останній просив відкласти розгляд справи, посилаючись на перебування на лікарняному.
Розглянувши вказане клопотання, враховуючи встановлений ст. 102 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги на ухвали місцевого господарського суду та неподання представником позивачів доказів обставин, на які він посилається, колегія суддів дійшла висновку, що вказане клопотання задоволенню не підлягає.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача-1, Київський апеляційний господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Як уже зазначалось, позивачами до суду подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, у якій останні просили суд накласти арешт на будь-яке нерухоме та/або рухоме майно, що належить першому відповідачу та знаходиться у нього та/або в інших осіб, заборонити Державному реєстратору виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області та/або Державному реєстратору, повноваження якого поширюються на Броварський район та м. Бровари Київської області, проводити будь-яку державну реєстрацію будь-яких змін до установчих документів першого відповідача, заборонити ТОВ «Магістр-Реєстр» передавати систему реєстру власників іменних цінних паперів першого відповідача іншим фізичним та/або юридичним особам та заборонити Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку скасовувати (змінювати, анулювати) розпорядження № 89-С.А від 23.11.2006 року про скасування реєстрації випуску акцій ВАТ «Броварський шиноремонтний завод» в кількості 1 000 000 штук номінальною вартістю 1,05 грн. кожна на загальну суму 1 050 000,00 грн. та анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій ВАТ «Броварський шиноремонтний завод» № 592/1/04 від 04.10.2004 р.
Подана заява обґрунтована тим, що перший відповідач неправомірно вносить зміни до установчих документів товариства та неправомірно формує органи управління шляхом прийняття оскаржуваних рішень загальних зборів акціонерів, що призводить до відсутності забезпечення цілісності майна товариства та порушення законності діяльності останнього. Крім того, перший відповідач неправомірно змінює незалежного реєстратора по веденню реєстру власників іменних цінних паперів товариства, а тому невжиття вищевказаних заходів до забезпечення позову, на думку позивачів, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Встановивши вказані обставини справи, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивачів про вжиття заходів до забезпечення позову.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком місцевого господарського суду з наступних підстав.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
В силу наведеної норми забезпечення позову розглядається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи і може застосовуватись на будь-якій стадії процесу.
Зазначена позиція наведена в Роз’ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову».
Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Крім того, застосовуючи заходи забезпечення позову, необхідно враховувати не тільки положення норм процесуального права, а також і норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини між сторонами.
Відповідно до п. 45 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» при вирішенні питання про забезпечення позову господарські суди повинні оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов:
- наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірність ускладнення виконання або невиконання судового рішення у разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками вказаного судового розгляду.
Заходи до забезпечення позову не повинні призводити до фактичної неможливості господарського товариства здійснювати діяльність, а також порушення товариством чинного законодавства (п. 44 зазначеної Постанови).
Згідно п. 47 вказаної Постанови заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Меркотун А.І. звернулися з позовом до ПАТ «Броварський шиноремонтний завод» та ТОВ Фірма «Единство» про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів, установчих документів товариства, договору на ведення реєстру та зобов’язання вчинити певні дії.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає причинно-наслідкового зв’язку між невжиттям господарським судом першої інстанції заходу до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме та рухоме майно, що належить на відповідних правових підставах ПАТ «Броварський шиномонтажний завод» та знаходиться у нього та/або в інших осіб, і неможливістю виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а також співрозмірністю вказаного заходу до забезпечення позову із заявленим предметом позовних вимог.
Крім того, з позовної заяви та заяви про забезпечення позову не вбачається, що спірними рішеннями загальних зборів акціонерів було вирішено відчужити все нерухоме та рухоме майно, що належить ПАТ «Броварський шиномонтажний завод» та знаходиться у нього та/або в інших осіб.
Відповідно до змісту статті 67 ГПК господарські суди, вживаючи заходи до забезпечення позову, зобов'язані точно вказати, які саме дії забороняється вчиняти відповідачу та іншим особам (п. 46 вказаної Постанови).
Однак, задовольняючи заяву позивачів про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони Державному реєстратору виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області та Державному реєстратору, повноваження якого поширюються на Броварський район та м. Бровари Київської області, проводити державну реєстрацію будь-яких змін до установчих документів ПАТ «Броварський шиномонтажний завод», господарським судом першої інстанції не зазначено, реєстрацію яких саме змін до яких установчих документів відповідача-1 заборонено проводити, у той час як оспорювані зміни до установчих документів, затверджені спірними рішення загальних зборів, вже є зареєстрованими.
Крім того, заявником не обґрунтована, а господарським судом Київської області залишена поза увагою імовірність ускладнення виконання судового рішення у разі задоволення позову та невжиття вказаного заходу до забезпечення позову.
У п. 50 вказаної Постанови зазначено, що акціонери не вправі оскаржувати в судовому порядку договір між АТ та реєстратором власників іменних паперів про ведення реєстру власників іменних цінних паперів, оскільки вони не є стороною цього договору. Акціонери також не вправі в судовому порядку спонукати укласти договір між АТ та реєстратором власників іменних паперів на ведення реєстру власників іменних цінних паперів, оскільки відповідно до статті 181 ГК позов про спонукання до укладення договору може бути поданий особою, яка є ймовірним учасником таких договірних відносин. Акціонери можуть оскаржувати в судовому порядку рішення загальних зборів про укладення, зміну чи розірвання відповідного договору.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону про Національну депозитарну систему рішення про передачу ведення реєстру власників іменних цінних паперів приймається виключно на загальних зборах акціонерів. У зв'язку з цим не належать до компетенції судів прийняття рішення про витребування у реєстратора реєстру власників іменних цінних паперів та передання його іншому реєстратору, в тому числі в порядку вжиття заходів до забезпечення позову, якщо відсутнє рішення загальних зборів акціонерів про таке передання.
Суди не вправі вживати заходи до забезпечення позову, які фактично означають заборону на проведення загальних зборів учасників (акціонерів) товариства, зокрема реєструватися для участі у загальних зборах, забороняти реєстратору надавати реєстр акціонерів на день проведення загальних зборів тощо (п. 43 Постанови).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції не мав достатніх правових підстав заборонити ТОВ «Магістр-Реєстр» передавати систему реєстру власників іменних цінних паперів відповідача-1 іншим фізичним та/або юридичним особам, оскільки фактично вжиття такого заходу мало наслідком заборону на проведення загальних зборів акціонерів товариства, повноваження яких визначаються на підставі даних реєстру.
Крім того, зі змісту заяви позивача та оспорюваної ухвали не вбачається, що спірними рішеннями загальних зборів вирішено розірвати договір на ведення реєстру власників іменних цінних паперів саме з ТОВ «Магістр-Реєстр» та укласти договір з іншим реєстратором.
Щодо заборони Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку скасовувати (змінювати, анулювати) розпорядження ДКЦПФР № 89-С.А від 23.11.2006 року про скасування реєстрації випуску акцій ВАТ «Броварський шиноремонтний завод» в кількості 1 000 000 штук номінальною вартістю 1,05 грн. кожна на загальну суму 1 050 000,00 грн. та анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій ВАТ «Броварський шиноремонтний завод» № 592/1/04 від 04.10.2004 р. колегія суддів зазначає наступне.
Враховуючи ту обставину, що вжиття заходів до забезпечення позову не повинно порушувати права та законні інтереси осіб, які не є учасниками судового процесу, і унеможливлювати виконання покладених на них обов’язків, колегія суддів зазначає про відсутність достатніх правових підстав для заборони Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку вчиняти дії, віднесені законодавством України до її компетенції.
До того ж, як в заяві про вжиття заходів до забезпечення позову, так і в оскаржуваній ухвалі господарського суду першої інстанції відсутнє обґрунтування імовірності ускладнення виконання рішення суду у разі невжиття такого заходу до забезпечення позову з поданням відповідних доказів.
Оскільки заходи до забезпечення позову, про які просить позивач, не є адекватними підставі та предмету позову, фактично спрямовані на забезпечення захисту порушення його прав чи інтересів в майбутньому та за відсутності обґрунтування заявником можливості утруднення виконання рішення суду у разі задоволення даного позову і невжиття цих заходів, колегія суддів вважає, що заява позивачів про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду міста Києва підлягає скасуванню, а апеляційна скарга – задоволенню.
Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Броварський шиномонтажний завод» задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Київської області від 13.12.2010 року у справі № К17/230-10 скасувати.
3. Копії матеріалів справи № К17/230-10 скерувати до господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Головуючий суддя
Судді